ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2020Справа № 910/3589/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" про стягнення 88 282,26 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (далі - Центр) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" (далі - Товариство) договору поставки від 25 червня 2018 року № 545941, позивач згідно з видатковими накладними поставив відповідачу передбачений цією угодою товар. Оскільки Товариство оплату поставленого товару здійснило лише частково, заборгувавши таким чином Центру 67 419,26 грн., позивач, посилаючись на статті 509, 525, 526, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 230, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму боргу, а також 6 647,70 грн. пені, 13 483,85 грн. штрафу та 731,45 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2020 року позовну заяву Центру прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3589/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Проте Товариство в установлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 16 березня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/3589/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 7-А, офіс № 8-10.
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 16 березня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідач 7 квітня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.
Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Слід також зазначити, що 24 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання позивача від 15 квітня 2020 року, в якому останній просив суд стягнути з відповідача на його користь суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 357,00 грн. Також до цієї заяви Центром було долучено ряд доказів на підтвердження понесених ним судових витрат.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25 червня 2018 року між Товариством та Центром було укладено договір поставки № 545941, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність Товариства товар, а останнє, у свою чергу, - прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
За змістом пунктів 1.1, 1.2 цього договору товар передається постачальником покупцю за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару.
Строк поставки товару становить 7 (сім) днів з дати підтвердження замовлення постачальником (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 наведеної угоди передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість. Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі йому товару.
Пунктом 5.3 наведеного правочину передбачено, що товар передається на умовах оплати згідно з пунктом 5.5 даного договору з моменту підписання видаткової накладної на товар або декларації (накладної на вантаж) у випадку доставки товару кур'єрськими фірмами.
За умовами пункту 5.5 договору (з урахуванням додаткової угоди до нього від 27 червня 2019 року № 1) оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач згідно з видатковими накладними від 17 вересня 2019 року № FTM00171695/19 на суму 8 852,96 грн., від 18 вересня 2019 року № FTM00171890/19 на суму 1 710,00 грн., від 18 вересня 2019 року № FTM00172819/19 на суму 525,00 грн., від 19 вересня 2019 року № FTM00173718/19 на суму 3 024,98 грн., від 20 вересня 2019 року № FTM00174174/19 на суму 2 455,99 грн., від 20 вересня 2019 року № FTM00174380/19 на суму 3 000,00 грн., від 20 вересня 2019 року № FTM00175008/19 на суму 4 140,30 грн., від 23 вересня 2019 року № FTM00176265/19 на суму 739,99 грн., від 24 вересня 2019 року № FTM00177214/19 на суму 4 810,00 грн., від 24 вересня 2019 року № FTM00177216/19 на суму 6 929,99 грн., від 24 вересня 2019 року № FTM00177649/19 на суму 2 400,00 грн., від 24 вересня 2019 року № FTM00177774/19 на суму 400,01 грн., від 25 вересня 2019 року № FTM00178815/19 на суму 765,00 грн., від 26 вересня 2019 року № FTM00179558/19 на суму 4 320,00 грн., від 27 вересня 2019 року № FTM00180705/19 на суму 6 470,00 грн., від 30 вересня 2019 року № FTM00182385/19 на суму 3 150,00 грн., від 30 вересня 2019 року № FTM00182387/19 на суму 7 000,01 грн. та від 2 жовтня 2019 року № FTM00184560/19 на суму 9 208,00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 69 902,23 грн. (у т.ч. ПДВ).
Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб'єктів господарювання.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 25 червня 2018 року № 545941 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину Товариство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару виконало лише частково, заборгувавши таким чином Центру 67 419,26 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь Другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 25 червня 2018 року № 545941, яка складає 67 419,26 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Центру до Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з Товариства 6 647,70 грн. пені, нарахованої у період з 24 жовтня 2019 року по 3 березня 2020 року на суму основного боргу в розмірі 67 419,26 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває, - до моменту звернення постачальника до суду.
Оскільки заявлений Центром до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі 13 483,85 грн.
За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 6.3 договору сторони також погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець (окрім пені) сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.
Оскільки заявлений Центром до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 13 483,85 грн. також підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 731,45 грн., нарахованих у період з 24 жовтня 2019 року по 3 березня 2020 року на суму спірного основного боргу в розмірі 67 419,26 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той же час при дослідженні наданого позивачем розрахунку наведених компенсаційних виплат судом було встановлено, що останній було здійснено з допущенням арифметичних помилок, оскільки дійсною сумою трьох процентів річних, нарахованих у зазначений Центром період на спірну суму боргу, є 730,50 грн.
Відтак, стягненню з Товариства на користь позивача підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 730,50 грн., тоді як у задоволенні вимог Центру про стягнення з відповідача цих компенсаційних виплат в сумі 0,95 грн. слід відмовити.
За таких обставин вказаний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як було зазначено вище, 24 квітня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання позивача від 15 квітня 2020 року, в якому останній просив суд стягнути з відповідача на його користь суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 357,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2019 року між Центром та адвокатським об'єднанням "ЛЮРЦ" (далі - Об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги № 19/5, згідно з умовами якого останнє зобов'язалося представляти інтереси клієнта та вести від його імені справи, у тому числі судові спори в судах всіх інстанцій та усіх державних органах України, органах місцевого самоврядування, а також перед іншими підприємствами, установами і організаціями.
Судом встановлено, що 3 лютого 2020 року між Центром та Об'єднанням було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2019 року № 19/5.
За умовами пункту 1 цієї додаткової угоди остання визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Об'єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення заборгованості з Товариства у судовій справі № 910/3589/20, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва.
Відповідно до пункту 2 вказаної додаткової угоди гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи у судових органах становить 15 000,00 грн. остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами в акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі.
Оплата гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 20-ти днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт чи іншого аналогічного документа (пункт 3.1 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 6.1 цієї додаткової угоди надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги чи іншому аналогічному документі, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).
З матеріалів справи також вбачається, що 14 квітня 2020 року між Центром та Об'єднанням було підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 27 грудня 2019 року № 19/5, до якого включено вартість наданих позивачу юридичних послуг у спорі про стягнення з Товариства заборгованості у судовій справі № 910/3589/20 у розмірі 7 357,00 грн.
На підтвердження того, що Венглевський Богдан Богданович (засновник Об'єднання) є адвокатом, позивачем до матеріалів справи було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 8 вересня 2017 року серії ЛВ № 000686, а також ордеру від 13 квітня 2020 року серії ВС № 1021559, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів Центру в суді.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги часткове задоволення пред'явлених Центром позовних вимог, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв'язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на Товариство 7 356,92 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" (01021, місто Київ, вулиця Кловський узвіз, будинок 7-А, офіс № 8-10; ідентифікаційний код 36858311) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (81500, Львівська область, Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 97; ідентифікаційний код 38169102) 67 419 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 26 коп. основного боргу, 6 647 (шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 70 коп. пені, 13 483 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесяь три) грн. 85 грн. штрафу, 730 (сімсот тридцять) грн. 50 коп. трьох процентів річних, 2 101 (дві тисячі сто одну) грн. 98 коп. судового збору, а також 7 356 (сім тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 7 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко