ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2020 р.Справа № 910/4090/20
За позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Київській, Черкаській, Чернігівській областях
про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Вовчик О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
На розгляді Господарського суд міста Києва знаходиться справа №910/4090/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській, Чернгівській областях про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу.
У підготовчому засіданні 02.09.2020 р. позивач підтримав власну заяву від 01.09.2020 р. про забезпечення позову.
Представники відповідача в підготовче засідання не з'явились; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105474374293.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 р. про забезпечення позову та заслухавши пояснення заявника (позивача), суд встановив наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує наказ Фонду державного майна України по Київській, Черкаській, Чернгівській областях №450 від 05.07.2019 р., яким прийнято рішення про приватизацію об'єкта державної власності - пакета акцій 25% статутного капіталу ПрАТ "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч", шляхом викупу акціонерами товариства.
У заяві про забезпечення позову заявник вказує, що продаж пакета акцій 25% статутного капіталу ПрАТ "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" унеможливить виконання рішення в даній справі, у разі задоволення позову.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 Кодексу, позов забезпечується, зокрема:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Статтею 140 Кодексу передбачено, зокрема, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, та на підставі поданих доказів.
Як роз'яснено судам у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглянувши заяву позивача від 01.09.2020 р. про забезпечення позову, суд встановив необґрунтованість доводів заявника про те, що продаж пакета акцій 25% статутного капіталу ПрАТ "Бориспільське підприємство "Сортнасіннєовоч" унеможливить виконання рішення в даній справі, в разі задоволення позову, так як встановлення незаконності та скасування наказу відповідача №450 від 05.07.2019 р. є підставою і для скасування вчинених на підставі такого наказу дій.
Крім того, суд встановив, що заявником не враховано наслідки впливу заходів забезпечення позову на діяльність та права як відповідача, так і інших осіб, та не доведено обґрунтованості й необхідності втручання суду в звичайну господарську діяльність відповідача.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З наведених вище підстав, за результатом розгляду даної заяви суд відмовляє в задоволенні заяви позивача від 01.09.2020 р. про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 2, 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви позивача від 01.09.2020 р. про забезпечення позову по справі №910/4090/20.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її постановлення.
Повний текст ухвали складено 03.09.2020 р.
Суддя Н.І. Зеленіна