Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/656/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Руденко М.В., адвокат, довіреність №4962 від 16.12.2019,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Київ) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м.Житомир)
до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської
міської ради (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)
про стягнення 155810,30грн.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради про стягнення 155484,73грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення та судового збору.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.08.2020.
В судовому засіданні 17.08.2020 прийнято до розгляду клопотання позивача №112 від 23.06.2020 про збільшення позовних вимог, відповідно до якого ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" просить стягнути з відповідача 155810,30грн та постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих змін - про стягнення з відповідача на користь позивача 155810,30грн відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.09.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2020 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві з урахуванням клопотання №112 від 23.06.2020 про збільшення позовних вимог та заперечень на відзив №115 від 06.06.2020, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.1-7, 53-55,57).
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №1000231921692 (а.с.70).
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що при формуванні бюджету на 2019 рік не передбачено коштів з місцевого бюджету для погашення відшкодування за надані пільги окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, тому Департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради звертався з офіційним листом на розгляд чергової сесії з пропозиціями щодо виділення коштів для відшкодування за рахунок місцевого бюджету (а.с.43-45). В зв'язку з тим, що відповідальність за недофінансування компенсації за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до законодавства України отримують їх на пільгових умовах виникає у відповідача лише у разі отримання ним коштів з місцевого бюджету на зазначені цілі та неперерахування їх у належний строк оператору телефонного зв'язку, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на те, що неявка відповідача в засідання суду, не перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філії ПАТ "Укртелеком" (позивач) є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надано протягом серпня-грудня 2019 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, проте, відповідач всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував позивачу витрати за вказаний період в сумі 155810,30грн.
Факт надання послуг та фактичне споживання їх споживачами, які користуються такими пільгами, підтверджується розрахунком боргу та розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг (Форма №3-пільга) громадянам міста Новоград-Волинський за період з серпня-грудень 2019 року (а.с.12-21,58).
Судом встановлено, що позивач (щомісячно) направляв відповідачу для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки та акти звіряння, про що свідчать супровідні листи та описи вкладення (а.с.28-32, докази надіслання а.с.33-37).
Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення, а саме: 01.08.2019 в сумі 32667,63грн; 01.09.2019 - 30771,16грн; 01.10.2019 - 31698,89грн; 01.11.2019 - 31062,50грн; 01.12.2019 - 29610,12грн, що разом становить 155810,30грн.
Не відшкодування відповідачем сум витрат, понесених ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" за надані телекомунікаційні послуги, стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 144 ГК України передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Крім того, частиною 1 статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Обов'язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України "Про телекомунікації" передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Законом України "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.
Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Публічного акціонерного товариства "Укртелеком". В силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємствам.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Відповідно до п.10. Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надавалися відповідачу відповідні розрахунки в порядку та у спосіб, передбачений Положенням №117.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 (далі-постанова №256) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, пунктом 2 Постанови №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови і Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем.
З 01 січня 2017 року було внесено зміни до Бюджетного кодексу України. Зокрема, п.20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України визнано, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Дана норма не забороняє здійснювати з усіх місцевих бюджетів видатки на пільги з послуг зв'язку. Разом з тим, вказаним нормативним актом не перекладається відповідальність держави за невиконання взятих своїх зобов'язань перед громадянами, що мають відповідні пільги перед операторами зв'язку, які належним чином виконали свій обов'язок і надали послуги на органи місцевого самоврядування.
Питання соціального захисту населення відноситься до компетенції відповідача.
При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №924/781/17).
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, саме на відповідача - Департамент праці та соціального захисту населення до компетенції якого відноситься питання соціального захисту населення покладено обов'язок з відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян.
Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункту 8 Порядку № 256).
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом серпня - грудня 2019 року позивач надавав послуги зв'язку пільговим категоріям населення міста Новоград-Волинського Житомирської області.
Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, щомісячно складались позивачем та направлялись відповідачу для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, про що свідчать супровідні листи та описи вкладення (а.с.28-32, докази надіслання а.с.33-37).
У відповідності до п.11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що на дають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою "3-пільга". Акти звіряння складаються за формою "№ 3-пільга", встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року №83 "Про затвердження форми № 3-пільга".
З 01 жовтня 2019 дана норма втратила чинність, проте, за 01.08.2019 по 01.10.2019 Акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не підписувалися з позивачем, а також відповідачем не відшкодовуються протягом усього спірного періоду надані послуги зв'язку на пільгових умовах.
Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява №63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Наведену правову позицію також викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018р. у справі №920/724/17, від 05.06.2018р. у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.
За таких обставин, Департамент праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч.1 ст.74, ст.ст.76,77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо оплати послуг зв'язку (відшкодування витрат) наданих позивачем пільговим категоріям населення.
Водночас судом враховано, що позивач подаючи уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга" зазначав, що вартість послуг за становить: за серпень 2019 року - 32667,63грн; за вересень 2019 року - 30771,16грн; за жовтень 2019 року - 31698,89грн; за листопад 2019 року - 31062,50грн; за грудень 2019 року - 29610,12грн. Тобто, всього у спірний період було надано послуг зв'язку пільговикам на загальну суму 155810,30грн.
Однак відповідач відповідних відрахувань по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку за серпень-грудень 2019 рік не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в сумі 155810,30грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Новоград-Волинської міської ради (11708, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Ушакова, буд.40, ідентифікаційний код 03192773) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, Житомирська область, м.Житомир, вул.Київська, буд.20, ідентифікаційний код 01184114):
- 155810,30грн - відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення;
- 2337,15грн - витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.09.20
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек. з пов.),
4 - представнику позивача на електронну адресу: marudenko@ukrtelekom.ua,
5 - відповідачу на ел. адресу 03192773@mail.gov.ua.