вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2324/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Акціонерного товариства "ПриватБанк" м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто" м. Дніпро
про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн., неустойки в розмірі 730722грн.90коп., пені в розмірі 68978грн.43коп., інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп. та в розмірі 6439грн.10коп., 3% річних в розмірі 6039грн.14коп. та 4654грн.60коп.
Представники:
від позивача: Опанасик В.В., довіреність №16 від 01.07.2020, адвокат;
від відповідача: Лященко С.С., довіреність №29-10/19 від 29.10.2019, адвокат.
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "ПриватБанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто" з позовом про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн., неустойки в розмірі 730722грн.90коп., пені в розмірі 68978грн.43коп., інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп. та в розмірі 6439грн.10коп., 3% річних в розмірі 6039грн.14коп. та 4654грн.60коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач продовжував користуватись майном після закінчення строку дії договору оренди від 01.02.2018 та не повертав його позивачу (орендодавцю); невиконання відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати до моменту фактичного звільнення приміщення; невиконання відповідачем зобов'язання з оплати сум боргу з орендної плати, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/527/19.
Позивач зазначає, що між сторонами був укладений договір оренди від 01.02.2018, який діяв до 31.07.2018. В день закінчення строку дії договору відповідач не передав орендодавцю (позивачу) приміщення та не звільнив його.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/527/19 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019, залишеними без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.12.2019, було присуджено до стягнення з ТОВ "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства "Приватбанк" суму боргу зі сплати орендної плати за серпень - грудень 2018 року в розмірі 205931грн., пеню в розмірі 20413грн.68коп., неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 488920грн.04коп., суму інфляційної складової в розмірі 2439грн.80коп., 3% річних в розмірі 1702грн.74коп.
З 01.11.2019 відносини між сторонами щодо користування відповідачем приміщенням врегульовані шляхом підписання нового договору оренди.
Протягом періоду з 30 січня 2019 по 31 жовтня 2019 року відповідач користувався майном, не повертав його позивачу та не сплачував орендну плату. На день звернення позивача до суду наявна заборгованість зі сплати орендних платежів за період січень 2019 - жовтень 2019 в розмірі 411862грн.
На підставі пункту 6.3 договору оренди від 01.02.2018 за порушення строків сплати орендної плати позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 68978грн.43коп., нараховану за періоди 21.12.2019 - 31.10.2019, 21.01.2019 - 31.10.2019, 21.02.2019 - 31.10.2019, 21.03.2019 - 31.10.2019, 21.04.2019 - 31.10.2019, 21.05.2019 - 31.10.2019, 21.06.2019 - 31.10.2019, 21.07.2019 - 31.10.2019, 21.08.2019 - 31.10.2019, 21.09.2019 - 31.10.2019.
На підставі статті 785 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку в розмірі 730722грн.90коп. за період 30.01.2019 - 31.10.2019.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також заявив до стягнення суми інфляційної складової та 3% річних:
- інфляційну складову в розмірі 6439грн.10коп. за період 30.01.2019 - 31.10.2019, нараховану на суму боргу з орендної плати в розмірі 205931грн., яка була присуджена до стягнення рішенням суду та не сплачена відповідачем;
- інфляційну складову в розмірі 6581грн.52коп., нараховану за загальний період 21.12.2018 - 31.10.2019;
- 3% річних в розмірі в розмірі 4654грн.60коп. за період 30.01.2019 - 31.10.2019, нарахованих на суму боргу з орендної плати в розмірі 205931грн., яка була присуджена до стягнення рішенням суду та не сплачена відповідачем;
- 3% річних в розмірі 6039грн.14коп., нарахованих за загальний період 21.12.2018 - 31.10.2019.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 10.06.2020.
Відповідач 10.06.2020 подав до суду клопотання, в якому просив відкласти судове засідання, призначене на 10.06.2020, на іншу дату у зв'язку із запровадженим на території України карантином. Також відповідач просив продовжити строк на подання відзиву.
В підготовчому засіданні від 10.06.2020 судом було проголошено ухвалу, занесену до протоколу, про перерву в судовому засіданні до 01.07.2020.
01.07.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву. Відповідач стверджує, що згідно його заяви №26/2 від 26.09.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог (припинення зобов'язання зарахуванням) зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто" перед позивачем щодо сплати заборгованості зі сплати орендних платежів за період з квітня 2019 по вересень 2019 було припинено у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що з огляду на зарахування однорідних вимог відповідно до його заяви №26/2 від 26.09.2019, нараховані позивачем штрафні санкції: неустойка, пеня, інфляційна складова, 3% річних є необґрунтованими.
На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.07.2020 о 15:40год.
На адресу суду 13.07.2020 надійшла заява від позивача, в якій він зазначає, що при поданні позовної заяви було допущено описки та просить вважати за вірне наступне: "на сторінці 8 у 8 строці зверху Період 1 (21/12/2018-31/10/2019); на сторінці 8 у 10 строці зверху період (21.12.2018-25.04.2019).
13.07.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що у зв'язку з відсутністю предмету Договору відступлення, який в силу приписів чинного законодавства є істотною та обов'язковою умовою будь-якого договору, відповідач не міг здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у позивача стоном на 26.09.2019 року (станом на подання відповідачем оскаржуваної заяви) не існувало відповідної заборгованості.
На адресу суду 15.07.2020 надійшло клопотання від відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №904/4918/19 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Бізнес-Авто" про визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви ТОВ "Бізнес-Авто" за вих. №1610/1-18 від 16.10.2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Виходячи з предмету та підстав позову АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості у справі суд на підставі доказів має встановити обставини щодо наявності або відсутності заборгованості ТОВ "Приватофис" перед АТ КБ "Приватбанк" у певному обсязі. Одним з таких доказів є Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ ""Бізнес-Авто" №26/2 від 26.09.2019 року, яка є предметом справи №904/4918/19.
В судовому засіданні від 15.07.2020 оголошено перерву до 06.08.2020, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесено до протоколу судового засідання від 15.07.2020.
На адресу суд 06.08.2020 від позивача надійшли заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі, в яких він вказує на те, що провадження у справі №904/4918/19 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2020 зупинено у зв'язку із запитом Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2020 з проханням терміново надіслати справу для подальшого направлення до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2020.
На адресу суду 06.08.2020 від відповідача надійшли заперечення, в яких він стверджує, що не був обізнаний про вчинені банком заліки у формі Заяви АТ КБ "Приватбанк" від 13.08.2019 №65.0.0.0/3-165412 про припинення зобов'язань за договорами оренди за серпень 2019р. А отже, припинення зобов'язань АТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Приватофис" за договорами оренди б/н від 01.12.2016 за серпень 2019 на підставі заяви від 13.08.2019 №65.0.0.0/3-165412 є такою що не відбулась, через те, що банк не повідомив про це ТОВ "Приватофис" в належному порядку, зокрема банком не надано доказу відповідного повідомлення ТОВ "Приватофис", що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2020.
Позивач 17.08.2020 надав до суду додаткові письмові пояснення. Позивач стверджує, що заявою №Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 він припинив своє зобов'язання з оплати орендної плати за серпень 2019 року у розмірі 5429151грн.77коп. шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки у ТОВ "ПриватОфис" наявна заборгованості у розмірі 76533665грн.50коп. за кредитним договором №08/104/К. Вказана заява була надіслана позивачем на адресу ТОВ "ПриватОфис" засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта".
Позивач зазначає, що на теперішній час заява №Е.65.0.0.0/3-165412 від 13.08.2019 про припинення зобов'язань зарахуванням, не визнавалась недійсною у судовому порядку, а тому відповідний правочини є чинними.
Позивач вважає, що належним чином повідомив ТОВ "ПриватОфис" про припинення зобов'язань АТ КБ "ПриватБанк" за договорами оренди №б/н від 01.12.2016р, за серпень 2019 р, на підставі заяви від 13.08.2019 р, №Е.65.0.0.0/3-165412, а тому твердження відповідача є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив.
Предметом доказування у справі є наступні обставини:
- укладення між сторонами договору оренди приміщення від 01.02.2018;
- визначення строку дії договору оренди приміщення від 01.02.2018;
- наявність підстав для стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019;
- наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю в розмірі 730722грн.90коп.;
- наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 68978грн.43коп. за загальний період з 21.12.2018 по 31.10.2019;
- наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп. за загальний період з січня 2019 по жовтень 2019;
- наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційної складової в розмірі 6439грн.10коп. за період з лютого 2019 по жовтень 2019;
- наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6039грн.14коп. за загальний період з 21.12.2018 по 31.10.2018;
- наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4654грн.60коп. за період з 30.01.2019 по 31.10.2019.
Між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (правонаступником якого є позивач, далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (далі - орендар) шляхом накладення електронних цифрових підписів уповноважених представників сторін та електронних печаток їх підприємств 01.02.2018 підписано договір оренди приміщення (далі - договір).
Матеріали справи свідчать про зміну найменування позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" на АТ КБ "Приватбанк". При цьому, ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним.
Відповідно до пункту 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р. (із змінами та доповненнями), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Таким чином, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570) має право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів у правовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто", що виникли на підставі вищевказаного договору оренди приміщення.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису усіма його сторонами та діє з "01" лютого 2018 року по "31" липня 2018 року до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на визначених цим договором умовах, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 1.2. договору визначено, що приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі іменується "приміщення"), знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок, 32, має загальну площу 1872,10 квадратних метри та складається з ЛСВ та гаражів і знаходиться у власності орендодавця на підставі договору іпотеки від 01.06.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за №4453.
Відновна вартість приміщення, що передається у оренду, становить 26274065,62гривень без ПДВ (п. 1.3. договору).
За умовами пункту 1.4. договору приміщення передається орендареві для використання його у діяльності орендаря як СТО.
Приміщення є предметом іпотечного договору №46 від 12.03.2009р., укладеного між орендодавцем та Національним банком України (надалі за текстом - іпотекодержатель).
Згідно з пунктом 5.1. договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду надається та засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду, за умови виконання орендарем своїх зобов'язань по сплаті за перший місяць оренди, та авансового платежу визначеного п. 2.3. договору, у розмірі передбаченому п. 2.2. договору. Повернення приміщення орендодавцю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.
Умовами пункту 5.2. договору визначено, що приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцю/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендодавець/орендар передає орендодавцю/орендареві ключі від приміщення.
Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п. 5.3. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа місяця за наступний місяць оренди (розрахунковий), із розрахунку 22.00грн. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ 3,67грн., а за всю орендовану площу 41186,20грн., в т.ч. ПДВ - 6864,37грн., за перший місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
У відповідності до умов п. 2.3. договору, на протязі 5 днів з дня підписання цього договору орендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць оренди, та з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати, орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця № НОМЕР_1 авансовий платіж у розмірі, передбаченому п. 2.2. договору, який зараховується за останній місяць оренди.
Згідно з п. 2.5 договору орендар доручає орендодавцю у 3-дениий строк після настання строку оплати, встановленого п. 2.2., здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку орендаря в межах сум, що підлягають сплаті орендодавцю, за даним договором, за умови несплати відповідних сум при настанні строку платежу. Договірне списання коштів проводиться орендодавцем у відповідності з установленим законодавством порядком, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізитах "призначення платежу" якого указується номер, дата, та посилання на пункт 2.5. даного договору.
Згідно з актом приймання-передачі до договору 01.02.2018 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, визначене у договорі, що розташоване за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 32, загальною площею 1872,10 квадратних метри. Факт передачі майна орендарю сторонами не оспорюється.
У 2019 році Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 205931грн.00коп., суми інфляційної складової в розмірі 2439грн.80коп., 3% річних в розмірі 1702грн.74коп., пені в розмірі 20413грн.68коп., неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 1357018грн.86коп., та штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3747944грн.50коп.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/527/19 позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволені частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" суму боргу з орендної плати в розмірі 205931грн.00коп., суму інфляційної складової в розмірі 2439грн.80коп., 3% річних в розмірі 1702грн.74коп.; пеню в розмірі 20413грн.68коп., неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 444810грн.96коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10129грн.47коп.
Відмовлено у задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 912207грн.90коп., штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3747944грн.50коп.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19 частково задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".
Змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019р. у справі №904/527/19 в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 488920грн.04коп.
В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019р. у справі №904/527/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 11.12.2019 у справі №904/527/19 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишені без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19 залишено без змін.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини встановлені при розгляді справи №904/527/19, не підлягають доказуванню у цій справі.
При розгляді справи, зокрема, встановлені факти укладення між Акціонерним товариством "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" договору оренди приміщення від 01.02.2018 та факт передачі орендованого майна в оренду за актом приймання-передачі. Також встановлено, що договір припинив свою дію 31.07.2018.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Господарського суду від 11.12.2019 у справі №904/527/19 присуджено до стягнення з відповідача орендну плату за серпень-грудень 2018 року в розмірі 205931грн.00коп. за фактичне користування орендованим майном.
Також стягнуто пеню в розмірі 20413грн.68коп. і 3% річних у розмірі 1702грн.74коп. за період з 21.08.2018 по 29.01.2019, інфляційні нарахування у розмірі 2439грн.80коп. за період із серпня по грудень 2018 року та неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 488920грн.04коп.
Позивач зазначає, що позивач судове рішення у справі №904/527/19 не виконав, сум присуджених до стягнення не сплатив та продовжив користуватись спірним приміщенням у період з січня 2019 по жовтень 2019.
Враховуючи наведені обставини, Акціонерне товариство "ПриватБанк" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто" з позовом про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019; неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю в розмірі 730722грн.90коп.; пені в розмірі 68978грн.43коп. за загальний період з 21.12.2018 по 31.10.2019; інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп. за загальний період з січня 2019 по жовтень 2019; інфляційної складової в розмірі 6439грн.10коп. за період з лютого 2019 по жовтень 2019; 3% річних в розмірі 6039грн.14коп. за загальний період з 21.12.2018 по 31.10.2018; 3% річних в розмірі 4654грн.60коп. за період з 30.01.2019 по 31.10.2019.
Стягнення вказаних сум і є предметом розгляду у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, докази повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес - Авто" майна, орендованого згідно договору оренди приміщення від 01.02.2018, в матеріалах справи відсутні.
Також відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за користування спірним приміщенням в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019.
Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди. Припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі за відповідним актом.
Невиконання наймачем обов'язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
Особливий статус зазначеної неустойки пояснюється тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Здійснюючи оцінку правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, обов'язковим є врахування обставин невиконання орендарем зобов'язання щодо повернення майна в контексті його поведінки як контрагента за договором оренди.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), а тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки. Застосування неустойки з огляду на викладене згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України не виключається.
Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у відповідача,
Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), який було підтримано постановою колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Після закінчення договору оренди відповідач не виконав обов'язку щодо повернення позивачу об'єкта оренди, продовжує ним користуватися.
Зазначена обставина не заперечувалася ні у письмових заявах відповідача по суті справи, ні його представником у судовому засіданні. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач мав намір повернути позивачу орендоване приміщення.
Отже, неповернення об'єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача за період з січня 2019 по жовтень 2019 такого виду відповідальності як неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
Поряд із неустойкою позивачем одночасно заявлена до стягнення за той самий період також і орендна плата.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі орендованого майна; зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Таких правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі №924/195/16 та від 11.05.2018 у справі №926/2119/17, які були підтримані колегією суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
На відміну від неустойки, стягнення якої передбачено частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до якої необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України, обов'язок щодо сплати орендарем орендної плати за користування орендованим майном, у тому числі після спливу строку дії договору оренди, не залежить від встановлення вини у діях орендаря щодо несвоєчасного повернення об'єкта оренди за наслідком припинення договору оренди. Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Однак, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.
Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та у постанові від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, який був підтриманий колегією суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №911/1418/17, від 15.01.2020 у справі №914/261/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18).
З огляду на наведене, суд застосовує правову позицію, викладену у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
За таких обставин із заявлених позивачем до стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019 та неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю в розмірі 730722грн.90коп. за період з 30.01.2019 по 31.10.2019, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача лише неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.
У задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019 слід відмовити.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 68978грн.43коп., інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп., 3% річних в розмірі 6039грн.14коп., які нараховані на вказану заборгованість.
З огляду на підстави відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати в розмірі 411862грн. за період з січня 2019 по жовтень 2019, судом не досліджується правомірність складення заяв сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Внаслідок несплати відповідачем суми боргу, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі №904/527/19, у розмірі 205931грн.00коп. позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення суму інфляційних витрат у розмірі 6439грн.10коп. за період з лютого 2019 по жовтень 2019 та 3% річних в розмірі 4654грн.60коп. за період з 30.01.2019 по 31.10.2019.
Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 6439грн.10коп. та 3% річних в розмірі 4654грн.60коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача окладаються судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11127грн.25коп.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ПриватБанк» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Авто» м. Дніпро про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн., неустойки в розмірі 730722грн.90коп., пені в розмірі 68978грн.43коп., інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп. та в розмірі 6439грн.10коп., 3% річних в розмірі 6039грн.14коп. та 4654грн.60коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Авто» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 39844668; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 9) на користь Акціонерного товариства «ПриватБанк» м. Київ (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) неустойку в розмірі 730722грн.90коп., інфляційну складову в розмірі 6439грн.10коп., 3% річних в розмірі 4654грн.60коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 11127грн.25коп.
Відмовити в задоволені позовних вимог про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 411862грн., пені в розмірі 68978грн.43коп., інфляційної складової в розмірі 6581грн.52коп., 3% річних в розмірі 6039грн.14коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
В судовому засіданні 27.08.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 07.09.2020.
Суддя Р.Г. Новікова