вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2020 р. Cправа № 902/274/20
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Сичука І.В.,
За участю представників:
позивача Кравчук М.О. ордер серія АВ №1003320 від 20.03.2020;
відповідача 1 не з'явився;
відповідача 2 не з'явився;
третьої особи не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВЕСТ-В" (просп. Космонавтів, буд. 79, кв. 10, м. Вінниця, 21027)
до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (вул. Заводська, б.1, с. Северинівка, Жмеринський район, Вінницька обл, 23126)
про визнання договору недійсним
До Господарського суду Вінницької області 23.03.2020 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява від 20.03.2020 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ВЕСТ-В", до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Згідно ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Судом зроблено запит від 25.03.2020 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 .
06.04.2020 до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь від 31.03.2020, в якій зазначено, що ОСОБА_2 був зареєстрований б- АДРЕСА_3 та 24.11.2015 знятий з реєстрації, інші відомості відсутні.
Відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвалою суду від 07.04.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.
На виконання ухвали суду від 07.04.2020 по справі № 902/274/20 від позивача 09.04.2020 надійшла заява про усунення недоліків до якої додано позовну заяву з додатками в паперовому вигляді.
Ухвалою від 10.04.2020 відкрито провадження у справі № 902/274/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26 травня 2020 року.
Ухвалою від 26.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд" та відкладено підготовче засідання на 17.06.2020.
16.06.2020 до суду від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 17.06.2020 відкладено підготовче засідання на 30.06.2020 з підстав викладених у відповідній ухвалі.
24.06.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 30.06.2020 встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 31.07.2020, з 31.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/274/20 для судового розгляду по суті на 19 серпня 2020 р.
За результатами проведеного судового засідання 19.08.2020 р. суд постановив відкласти відкриття розгляду справи по суті на 28.08.2020, на підставі клопотання представника третьої особи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 19.08.2020 повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду справи по суті у порядку визначеному ст.ст. 120, 121 ГПК України.
28.08.2020 до суду від відповідача1 та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю прибуття представників в судове засідання.
На визначену судом дату 28.08.2020 з'явився представник позивача.
Відповідачі та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.
Відповідач 1 та третя особа, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином що стверджується наявними в справі доказами.
Щодо повідомлення відповідача2 суд зазначає наступне, ухвали суду направлялись на адресу відповідача зазначену позивачем в позовній заяві, конверти з ухвалою повернуто до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, відповідно до ч. 10 ст. 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З огляду на дану вимогу закону, виклик відповідача2 ОСОБА_2 здійснювався судом шляхом оприлюднення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Судовому засіданні 28.08.2020 суд з'ясувавши думку представника позивача щодо клопотань відповідача1 та третьої особи про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату, дійшов висновку про відхилення даних клопотань та розгляд справи по суті за відсутності інших учасників справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач2 не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.08.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В силу ч.1 ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до ст. 114 Цивільного кодексу України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ч. 2 та ч.3 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд" є юридичною особою, засновниками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується п.2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" затвердженого протоколом №34 зборів учасників Товариства від 24.10.2013р та зареєстрованого 05.12.2013р за номером 11751050021000956.
Відповідно до п. 7.1 Статуту, Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (далі третя особа) складається з вкладів його учасників. Розмір Статутного капіталу Товариства становить 817000,00грн.
Згідно з п. 7.1.1. ОСОБА_3 належить 408500,00 грн, що становить 50 відсотків Статутного капіталу Товариства.
Згідно п. 7.1.2. ОСОБА_2 належить 408500,00 грн., що становить 50 відсотків Статутного капіталу Товариства.
10 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд". Згідно вказаного договору ОСОБА_2 відчужив свою частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Конкорд» на користь ОСОБА_4 .
12.03.2018 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу частки в статутному капіталі від 10.07.2017. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві посилався на те, що статутом ТОВ "Конкорд", в редакції чинній на момент вчинення спірного правочину, було встановлено, що учасник має право відчужити свою частку третім особам лише за відповідним рішенням загальних зборів. Проте такого рішення загальні збори ТОВ "Конкорд" не приймали, та у тексті спірного договору не має жодного посилання на відповідне рішення. Окрім того, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2016р, у справі № 757/19610/16-к про накладення арешту на майно в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000362 від 10.03.2015р за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України накладено арешт на грошові кошти в розмірі 408500,00 грн, що належать ОСОБА_2 та є частиною статутного фонду ТОВ "Конкорд", а також дивіденди, що повинні бути виплачені, та заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 , які належать йому як співзасновнику ТОВ "Конкорд". Таким чином, оспорюваний договір купівлі-продажу укладено в порушення судової заборони та положень Закону України "Про господарські товариства" і статуту Товариства.
20.08.2018 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/117/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» від 10.07.2017. Рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду 23 жовтня 2018р.
10.05.2018 між ОСОБА_2 (далі відповідач 2 в договорі Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВЕСТ-В" (далі відповідач 1, в договорі Управитель) укладено договір про управління майном (далі - оскаржуваний договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Установник управління передає Управителю майно в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.
В управління передається майно, яке належить Установнику управління на праві власності, а саме: - частка у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» (код ЄДРПОУ 30870553), в розмірі 408500,00 грн. Право Установника управління на зазначену частку засвідчується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» з усіма змінами та доповненнями, зареєстрованими Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області (п. 1.2. оскаржуваного Договору).
Управитель діє без довіреності згідно статті 1033 Цивільного кодексу України на виконання цього Договору (п.1.3. оскаржуваного Договору).
Управитель управляє Майном відповідно до умов цього Договору. Управитель управляє Майном особисто. Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчиняти від його імен: дії, необхідні для управління Майном, при ньому Управитель відповідає за дії обраного ним замісника як за свої власні дії. У разі виникнення потреби здійснення операцій з Майном Управитель зобов'язується отримати необхідні дозволи (ліцензії), передбачені законодавством України на здійснення відповідної діяльності, зокрема ліцензію на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з приводу управління цінними паперами. Управитель, попередньо отримавши згоду Установника управління, може доручите здійснення операцій з Майном суб'єктам підприємницької діяльності які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, зокрема торговцям цінними паперами. Строк, на який Майно передається в управління, становить 49 (сорок дев'ять) років. Майно, що передається в управління відокремлене від іншого майна Установника управлінні та від майна Управителя. Управитель не має права використовувати чи розпоряджатися будь-яким іншим майном Установника управління, окрім, того, що прямо вказано в пункті 1.2. цього Договору. Управителю заборонено залучати будь-яке інше майно Установника управління, для забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» або Управителя. Установник управління не відповідає за жодними зобов'язаннями Управителя та/або Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», які виникли внаслідок чи у зв'язку з отриманням кредитів, позик, отримання чи надання фінансової допомоги, видачі векселів, укладенням господарських договорів, виплати заробітної плати, сплати податків та зборів, відчуження чи набуття будь-якого майна і тому подібне (п. 2.1. - 2.5. оскаржуваного Договору).
Управитель веде щодо Майна окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням Майном, здійснюються на окремому банківському рахунку (п. 2.6. та 2.7. оскаржуваного Договору).
Здійснюючи управління Майном, Управитель на власний розсуд від свого імені та в інтересах Установника управління може вчиняти будь-які дії та правочини, щодо Майна, володіти, користуватися і розпоряджатися Майном в межах, наданих законом та Договором. Управитель з метою забезпечення належного управління Майном має право:
- брати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» та підписувати протоколи загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- голосувати по всіх питаннях, з яких приймаються рішення загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- від імені Установника управління підписувати статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», зміни, доповнення та нові редакції цих документів;
- висувати кандидатів у виборні органи Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» та бути обраним у виборні органи Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», вчиняти дії про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- затверджувати плани діяльності Товариства, річні результати діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», звіти про їх виконання та висновки ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- затверджувати внутрішні документи Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», визначати організаційну структуру Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- визначати порядок покриття збитків, отримання прибутку від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» та отримувати дивіденди;
- вносити пропозиції щодо порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- вимагати скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» з будь-яких питань;
- вимагати розгляду загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» будь-яких питань, що стосуються діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- вносити пропозиції щодо проектів рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- вимагати надання протоколів загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» і одержувати засвідчені витяги з них;
- отримувати повну інформацію про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- знайомитися з документами Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД»;
- підписувати та подавати від імені Установника управління щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» листи, заяви, клопотання, протоколи та інші документи та відкликати подані заяви;
- звертатись в судові та правоохоронні органи з питань, пов'язаних з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», з метою захисту порушених та оспорюваних прав Установника управління;
- виконувати всі інші дії, пов'язані з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД», які будуть необхідними для правильного і ефективного ведення справ та захисту інтересів Установника управління;
- здійснювати необхідні платежі щодо управляння часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД» (п. 2.8. та 2.9. оскаржуваного Договору).
Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням Майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. Усі вигоди від Майна, переданого в управління; належать Установникові управління. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на Майно відповідно до чинного законодавства України. Майно вважається переданим з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Майна, який є невід'ємною частиною даного Договору. Конфіденційна інформація, яка стала відомою Управителю під час управління Майном не підлягає розголошенню і може надаватися третім особам лише за попередньою згодою Установника управління (п. 2.10. - 2.14. оскаржуваного Договору).
За здійснення управління Майном протягом всього строку управління Управитель отримує від Установника управління винагороду, розмір якої становить 90 % (дев'яносто відсотків) від суми виплачених Установнику управління дивідендів та отриманих доходів/вигод від Майна. Плата, зазначена в п. 3.1. цього Договору, утримується Управителем в грошовій формі з отриманих Установником управління дивідендів або інших доходів/вигод від Мийна в строк не пізніше 10 календарних днів з дати їх отримання. Управитель має право на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням Майном. Витрати, зроблені Управителем у зв'язку з управлінням Майном, підлягають відшкодуванню за умови попереднього письмового погодження розміру таких витрат з Установником управління. Установник управління відшкодовує такі витрати Управителю в строк 5 (п'яти) днів з моменту отримання письмового повідомлення Управителя. Витрати, зроблені Управителем у зв'язку з управлінням Майном без попереднього письмового погодження розміру таких витрат з Установником управління, відшкодуванню не підлягають. Управитель Майном має право отримувати, відповідно до цього Договору, грошові кошти від використання Майна. Вигода (дохід), що отримується Управителем від управлінням Майном зараховується на окремий банківський рахунок, як це вказано в пункті 2.7 цього Договору, та підлягає виплаті Установнику управління в порядку, визначеному Установником управління в окремому листі, направленому Управителю згідно пунктів 7.1. та 7.2 цього Договору за виключенням утриманої Управителем винагороди за управління майном. Після надходження коштів на окремий банківський рахунок Управителя, від здійснення діяльності по управлінню майном, Управитель зобов'язаний перерахувати такі грошові кошти на рахунок Установника управління в порядку, визначеному Установником управління в окремому листі, направленому Управителю згідно пунктів 7.1. та 7.2 цього Договору (п. 3.1. - 3.8. оскаржуваного Договору).
Цей Договір укладений на сорок дев'ять років. Цей Договір припиняється у разі закінчення строку цього Договору. У разі припинення цього Договору Майно повертається Установникові управління. У разі переходу права власності на Майно від Установника управління до іншої особи, цей Договір не припиняється, крім випадків, коли право власності на Майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення (п. 5.1. - 5.4. оскаржуваного Договору).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, частка в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» не може бути предметом договору управління майном, оскільки не являється майном. Адже це частина статутного капіталу Товариства яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому, що наділяє її володільця правами та обов'язками як стосовно власне частки, так і в передбачених законом або установчими документами випадках стосовно діяльності товариства, та яка у разі переходу від одного володільця до іншого зберігає ознаки оборотоздатного об'єкта або трансформується в право володільця на отримання її вартості. Сам зміст правочину відповідає змісту безвідкличної довіреності з корпоративних прав. Безвідклична довіреність підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Разом з тим, оспорюваний договір не посвідчений нотаріально, тому відповідно до ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.
Крім того, 10.07.2017 між відповідачем 2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Конкорд», відповідно до якого відповідач 2 відчужив свою частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Конкорд» на користь ОСОБА_4 .
Та в період коли відповідач2 не володів часткою в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» 09.05.2018 передав частку в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «Конкорд» в управління - відповідачу1 ТОВ "БУД-ВЕСТ-В".
Тобто, на думку позивача, розпорядився часткою, яка на той момент йому не належала.
Також позивачем зазначено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2016р, у справі № 757/19610/16-к накладено арешт на частку в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» яка належить ОСОБА_2 .
З огляду на викладене відповідач2 не мав прав на розпорядження своєю часткою на момент вчинення оспорюваного правочину, а тому позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору про управління майном від 09.05.2018 року укладений між відповідачами.
У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначив, що позивач оспорює договір про управління майном від 09.05.2018 року укладений між відповідачами, однак даний договір укладено 10.05.2018, а договору від 09.05.2018 між відповідачами не існує.
Крім того, відповідач1 спростовує твердження позивача, що частка в статутному капіталі не може бути предметом договору управління майном, оскільки не являється майном, а даний договір відповідає змісту безвідкличної довіреності з корпоративних прав і має бути нотаріально посвідчений, а саме зазначає, що частка в статутному капіталі Товариства є об'єктом цивільних прав або, інакше кажучи, майном у розумінні ст. 190 ЦК України, оспорюваний договір укладений відповідно до вимог глави 70 ЦК України та ч. 2 ст. 626 ЦК України він є двостороннім договором, за змістом не може відповідати безвідкличній довіреності, оскільки безвідклична довіреність є одностороннім договором.
За твердженнями відповідача1 лише Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ч. 2 ст. 1031 ЦК України.
Щодо твердження позивача, що відповідач2 на момент укладення оспорюваного правочину розпорядився часткою, яка йому не належала, зазначає, що у звязку з невиконанням суттєвих умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» від 10.07.2017, а саме не проведення Покупцем ОСОБА_4 оплати, не відбулось підписання акту прийому-передачі частки, а відповідно і не відбувся перехід права власності від відповідача2 до ОСОБА_4 на частку у статутному капіталі ТОВ «Конкорд», крім того, передбачена обов'язкова державна реєстрація нового учасника ТОВ «Конкорд» не здійснювалась.
З огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини, відповідач1 просить у задоволені позовних вимог відмовити.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог із врахуванням встановлених обставин справи, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам та наявним в справі доказам, суд виходить із наступного.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується п.2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" затвердженого протоколом №34 зборів учасників Товариства від 24.10.2013р та зареєстрованого 05.12.2013р за номером 11751050021000956.
Відповідно до п. 7.1 Статуту, Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" (надалі Товариство) складається з вкладів його учасників. Розмір Статутного капіталу Товариства становить 817000,00грн.
Згідно з п. 7.1.1. ОСОБА_3 належить 408500,00 грн, що становить 50 відсотків Статутного капіталу Товариства.
Згідно п. 7.1.2. ОСОБА_2 належить 408500,00 грн., що становить 50 відсотків Статутного капіталу Товариства.
10.05.2018 між ОСОБА_2 (далі відповідач 2 в договорі Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ВЕСТ-В" (далі відповідач 1, в договорі Управитель) укладено договір про управління майном (далі - оскаржуваний договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Установник управління передає Управителю майно в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.
В управління передається майно, яке належить Установнику управління на праві власності, а саме: - частка у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» (код ЄДРПОУ 30870553), в розмірі 408500,00 грн. Право Установника управління на зазначену частку засвідчується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» з усіма змінами та доповненнями, зареєстрованими Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області (п. 1.2. оскаржуваного Договору).
Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно до ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.
Відповідно до ст. 1031 ЦК України договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Згідно з ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Отже, частка в статутному капіталі Товариства є об'єктом цивільних прав, або, інакше кажучи, майном у розумінні ст. 190 ЦК України.
З огляду на викладене майно передане за оспорюваним договором в управління, в розумінні норм закону не є нерухомим майном, а тому договір не потребує нотаріального посвідчення.
Твердження позивача що за змістом оспорюваний правочин (договір управління майном) є безвідкличною довіреністю з корпоративних прав, судом оцінюється критично, з огляду на наступне.
Статтею 512 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на час укладення оспорюваного договору) передбачено Безвідклична довіреність з корпоративних прав. У разі якщо довіреність видається з метою виконання або забезпечення виконання зобов'язань учасників товариства, предметом яких є права на частки або повноваження учасників, довіритель може зазначити у довіреності, що до закінчення її строку вона не може бути скасована без згоди представника товариства або може бути скасована лише у випадках, передбачених у довіреності (безвідклична довіреність). Безвідклична довіреність припиняється у разі припинення зобов'язання, для виконання або забезпечення виконання якого вона видана. Безвідклична довіреність підлягає нотаріальному посвідченню. Особа, якій видана безвідклична довіреність, не може передоручити вчинення дій, на які вона уповноважена, іншій особі, якщо інше не передбачено такою довіреністю.
Довіреність є одностороннім правочином, у якому одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Відповідно до ч. 2 ст. 626 договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Оскільки оспорюваний договір про управління майном від 10.05.2018 укладений між відповідачами на підставі вимог глави 70 ЦК України та ч. 2 ст. 626 ЦК України він є двостороннім договором, а тому не відповідає за змістом безвідкличній довіреності.
Відповідно до ст. 1035 ЦК України істотними умовами договору управління майном є: 1) перелік майна, що передається в управління; 2) розмір і форма плати за управління майном.
Як зазначалось вище, п. 1.2. оспорюваного Договору сторони визначили, що в управління передається майно, яке належить Установнику управління на праві власності, а саме: - частка у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» (код ЄДРПОУ 30870553), в розмірі 408500,00 грн. Право Установника управління на зазначену частку засвідчується Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд» з усіма змінами та доповненнями, зареєстрованими Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області.
А п. 3.1. оспорюваного Договору сторони визначили, що за здійснення управління Майном протягом всього строку управління Управитель отримує від Установника управління винагороду, розмір якої становить 90 % (дев'яносто відсотків) від суми виплачених Установнику управління дивідендів та отриманих доходів/вигод від Майна.
З огляду на викладене відповідачі при укладенні оспорюваного Договору дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору управління майном передбачених ст. 1035 ЦК України.
Твердження позивача, щодо розпорядженням відповідачем2 частки 50% статутного капіталу, яка на момент вчинення оспорюваного правочину йому не належала, оскільки 10.07.2017 відповідачем2 було укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Конкорд», спростовується наступним.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2016р у справі № 757/19610/16-к в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000362 від 10.03.2015р за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України накладено арешт на грошові кошти в розмірі 408500,00 грн, що належать ОСОБА_2 та є частиною статутного фонду ТОВ "Конкорд" (код ЄДРПОУ 3070553), що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 1, с. Северинівка, Жмеринський район, Вінницька область, а також дивіденди, що повинні бути виплачені ОСОБА_2 , а також заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав ОСОБА_2 , що належать йому як співвласнику ТОВ "Конкорд".
З огляду на дану заборону та, як зазначено відповідачем1 у відзиві, не проведення ОСОБА_4 оплати, що є невиконанням суттєвих умов договору, тому перехід права власності від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 не відбувся. Передбачена обов'язкова державна реєстрація нового учасника ТОВ «Конкорд» не здійснювалась.
Крім того, 20.08.2018 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/117/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Конкорд» від 10.07.2017. Рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду 23 жовтня 2018р.
Твердження позивача, що оспорюваний Договор укладено в порушення заборони, встановленої ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2016р у справі № 757/19610/16-к, суд розцінює критично з огляду на наступне.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.04.2016р у справі № 757/19610/16-к, крім іншого заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження корпоративних прав.
В свою чергу оспорюваний Договір в розумінні норм закону не є відчуженням корпоративних прав та не тягне за собою внесення змін до установчих документів Товариства щодо зміни складу учасників (засновників), а лише надає власнику здійснювати свої корпоративні права по управлінню Товариством через Управителя.
На думку суду, наведені обставини свідчать про те, що оспорюваний Договір був укладений у законний спосіб і був виконаний належним чином, а отже жодної обґрунтованої і законної підстави для визнання його недійсним чи встановлення факту нікчемності правочину не вбачається.
Суд звертає увагу, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Суд погоджується з твердженнями першого відповідача про те, що позивачем у позовній заяві не вказано, які саме права позивача порушені, у чому полягає порушення його прав і яким чином вони порушені в результаті укладення спірного Договору між відповідачами.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачами не порушено прав позивача, оскільки останнім не доведено перед судом належними та допустимими доказами, що його корпоративне право на момент укладення Договору управління майном між відповідачами якимось чином порушено, а тому вимога позивача про визнання недійсним Договору є неправомірною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати, у зв'язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76- 79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12102,00 грн залишити за позивачем.
3. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 07 вересня 2020 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ( АДРЕСА_1 )
3 - відповідачу1 ( АДРЕСА_4 )
4 - відповідачу2 ( АДРЕСА_2 )
5 - третій особі ( АДРЕСА_5