03.09.2020 м.Дніпро Справа № 876/46/20
Суддя Центрального апеляційного господарського суду Дармін М.О.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
Представники сторін:
від позивача: Сеннов О.А. представник, довіреність № 905-К-О від 13.03.2019 р.;
представник відповідача в судове засідання не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 (третейський суддя Борисевич М.О.) у справі №36/2020
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
до Фізичної особи-підприємця Пашко Марка Богдановича
про стягнення заборгованості в розмірі 223 171,43 грн.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Фізичної особи-підприємця Пашко Марка Богдановича про стягнення заборгованості 223 171,43 грн. - задоволено.
Стягнуто з ФОП Пашко Марка Богдановича на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договорм №Б/Н від 23.10.2018 року в розмірі 223 171,43 грн.
Стягнуто з ФОП Пашко Марка Богдановича на користь АТ КБ «ПриватБанк» третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4000, 00грн.
17.08.2020 АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 у справі №36/2020. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 03.09.2020 на 12:20 год.
19.08.2020 від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2020 судове засідання призначене на 03.09.2020 на 12:20, ухвалено проводити в режимі відео конференції з представником Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за допомогою власних технічних засобів.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання у справі відповідач повідомлений шляхом надсилання копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з Порядку ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.
Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.
Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа розглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи обмежений строк розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду і той факт, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.08.2020 сторони попереджені про можливість розгляду справи без участі представників сторін у випадку їх неявки в судове засідання, суд розглянув вказану заяву без участі представників сторін.
03.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали Центрального апеляційного господарського суду.
Дослідивши доводи, наведені в заяві Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 у справі №36/2020, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 56 названого Закону заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Компетентним є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Частиною другою статті 24 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Провадження у таких справах здійснюється у порядку, передбаченому розділом VІІ Господарського процесуального кодексу України.
У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
Так, відповідно до частини другої статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Згідно з частиною третьою статті 354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 цього Кодексу.
Отже, у відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі №873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19, від 11.07.2019 у справі №910/8692/17, від 13.11.2019 у справі №873/51/19, від 24.12.2019 у справі №870/45/19.
Згідно з частиною першою статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущений встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Подібним чином врегулювано вищезазначене питання у частині шостій статті 56 Закону України "Про третейські суди".
В матеріалах справи наявний витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с. 22-49).
Пунктом 1.1.7.29. "Умов та правил надання банківських послуг" передбачено, що сторони домовилися, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між Банком та Клієнтом або у зв'язку з ними, в тому числі що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання недійсними, підлягають вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз».
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 21), а також те, що вказаний документ взагалі містив умови, зокрема, й щодо третейського застереження.
Роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі №6-16цс15 та постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі №322/1220/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово ним змінювалися, тобто, позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-якій редакції, яка найбільш сприятлива для задоволення позову, про що зазначено.
У такий спосіб та за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг (наявність), останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до правовідносин між сторонами, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №591/4633/16-ц та від 18.12.2019 у справі №205/2825/18.
Вищевикладене надає можливість зробити висновок, що дана справа не підвідомча третейському суду.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2020 у справі №876/68/19.
Згідно положень п.2 ч.1 ст. 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 у справі №36/2020.
За результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення (ч.1 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 253, 354, 355, 356 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25.06.2020 у справі №36/2020.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст.253 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Повний текст ухвали складено та підписано 07.09.2020
Суддя М.О. Дармін