07.09.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3489/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Подобєд І.М., Кощеєв І.М.
Розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020, повне рішення складено 04.03.2020, суддя Науменка А.О., у справі №908/3489/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовкабель", ідентифікаційний код юридичної особи 31600918 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 2-І)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ідентифікаційний код юридичної особи 38983006 (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)
про стягнення 71 705, 24 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Азовкабель" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 71705, 24 грн, з яких: 70200 грн основного боргу за договором поставки № 339 від 01.07.2019; 519 грн - 3% річних та 986,24 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки в частині оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 у даній справі позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 70200 грн 00 коп. основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Азовкабель" 519, 00грн.. 3% річних, 49,40грн. інфляційних втрат, 27,07 грн. судового збору та 12221,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 494 грн 84 коп. інфляційних втрат, 13 грн 26 коп. судового збору та 84 грн 92 коп. витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд керувався положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України і зазначив, що суму заборгованості за спірним договором відповідач сплатив до прийняття судового рішення у справі згідно з платіжними дорученнями від 27.12.2019 № 221448 та від 14.02.2020 №20-0001448.
Водночас суд першої інстанції установив, що відповідач допустив прострочення із виконання зобов'язань за договором від 01.07.2019 у частині розрахунків за отриманий товар, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3 % річних а саме підлягають стягненню 519,00 грн 3% річних за період з 05.09.2019 по 03.12.2019 та 491,40 грн інфляційних втрат за жовтень 2019.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача 12306,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд виходив із того, що спір виник з вини відповідача, яким сплачено суму основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, і позовні вимоги задоволені частково, суд задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу частково в сумі 12221,08грн. Решта суми витрат на професійну правничу допомогу - 84 грн 92 коп. покладається на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів.
Не погодившись із згаданим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 по справі №908/3489/19 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12221,08грн.
Скаржником зазначено, що п. 3.4. договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.01.2019 року Сторонами погоджено суму гонорару за юридичні послуги у протоколі погодження ціни, що є невід'ємною частиною цього договору.
Проте, згаданий Протокол відсутній у додатках до заяви про долучення доказів до матеріалів справи №908/3489/19, яка заявлялась Позивачем у судовому засіданні 02.03.2020.
Як зазначено скаржником, згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 28.12.2019 року вартість таких видів правничої допомоги адвоката, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення запитів, заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, визначається сторонами виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, в якому надається допомога. Сторони домовилися, щодо вартості однієї години роботи адвоката під час надання зазначених вище видів правничої допомоги в 2020 році складає 2 102,00 грн.
Проте, як зауважено скаржником, оскільки адвокат Кузнецова А.С. надавала Позивачу консультації та здійснювала підготовку та складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №339 від 01.07.2019, в грудні 2019 року, 10.12.2019 та 13.12.2019 відповідно до Опису наданих послуг, який судом долучено, як доказ до матеріалів справи. В той час як, згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 921 гривня.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення вважає, що судом першої інстанції при ухваленні 02.03.2020 року оскаржуваного рішення, не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального права України, зокрема cт. 126, 129 ГПК України порушені норми ст. ст. 73,74,76 ГПК України, Позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що у відповідності до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Також зауважує, що суд першої інстанції не взяв до ували, що позивачем не надано до матеріалів справи протокол погодження ціни за юридичні послуги, який є невід'ємною частиною договору про надання правової допомоги від 08.01.2019р.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Як убачається із матеріалів справи та установлено судам, позивач звернувся із позовом у цій справі, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" 71705, 24 грн, з яких: 70200 грн основного боргу за договором поставки № 339 від 01.07.2019; 519 грн - 3% річних та 986,24 грн - інфляційні втрати та всі судові витрати по справі.
Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача спірних сум інфляційних втрат і 3 % річних. Господарський суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 70200,00грн. заборгованості у зв'язку із відсутністю предмета спору через сплату відповідачем цієї суми після звернення позивача із позовом до суду. Водночас суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають частковому задоволенню, оскільки позовні вимоги задоволено частково.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" не погоджується із судовими рішеннями у справі лише щодо часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду попередньої інстанцій скаржник не оскаржує.
Як установлено судом попередньої інстанцій і підтверджено матеріалами справи, 08.01.2019 між Кузнецовою А.С. (адвокат) і ПАТ "Азовкабель" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, згідно з умовами якого, адвокат зобов'язувався надати позивачу послуги у галузі права, у т.ч. щодо складення процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.
Додатковою угодою до договору сторони продовжили строк дії вищевказаного договору до 31.12.2020.
Додатковою угодою № 2 до договору, сторони внесли зміни до договору в частині визначення вартості правової (правничої) допомоги, передбачивши вартість однієї години роботи адвоката - 2102,00 грн, та представництво інтересів в суді - 3000,00 грн за одне судове засідання. Остаточна сума оплати та обсяг робіт в конкретній справі визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.
28.02.2020 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 28/02/20 на загальну уму 12306,00 грн, що складається з 6000,00 грн вартості участі адвоката у двох судових засіданнях, 2102,00 грн за консультації та 4202,00 грн за підготовку та складення позовної заяви. До акту наданий опис наданих послуг.
У цьому акті визначено найменування послуг (їх перелік), обсяг і загальну вартість.
28.02.2020 адвокатом виписаний рахунок-фактура № 3 на оплату наданих послуг на суму 12306,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12221,08 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 12306,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач надав копію договору від 08.01.2019, укладеної між адвокатом Кузнецовою А.С. і ПАТ "Азовкабель", копію додаткової угоди №1 від 28.12.2019 до договору від 08.01.2019; ", копію додаткової угоди №2 від 28.12.2019 до договору від 08.01.2019, копію ордера Серії ЗП№005270 від 08.01.2019; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльності №984 від 05.07.2012, копію акта приймання передачі наданих послуг № 28/02/20 від 28.02.2020 до договору про надання правової допомоги б/н від 08.01.2019, копію рахунка-фактури від 28.02.2020 № 3.
У свою чергу, відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом у відзиві на позов заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, однак визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 221,08 грн.
Змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Кузнецовою А.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №984 від 05.07.2012) професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції на спірну суму (12221,08 грн), колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення у справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України, з урахуванням безпідставності доводів викладених у скарзі, в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на те, що судовий збір за оскарження рішення в частині судових витрат не сплачується та відмову у задоволенні апеляційної скарги, що згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України має наслідком покладення таких витрат на заявника, відповідно, суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із апеляційним оскарженням.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Господарського суду Запорізької області від 02.03.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2020.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв