проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"31" серпня 2020 р. Справа №922/1437/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Шевцова Ю.В., посвідчення №2061 від 21.12.2016 року, ордер серія АХ№1020469 від 28.07.2020 року;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - Фадєєв О.П., посвідчення №002224 від 26.09.2018 року, ордер серія АХ№1015571 від 25.05.2020 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод», м.Харків (вх.№1907Х/1-40) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 року (повний текст складено 14.07.2020 року, суддя Аріт К.В.) у справі №922/1437/20,
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод», м.Харків,
до 1. Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, м.Харків,
2. Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни, м.Харків,
про визнання недійсними правочину та результатів закупівлі,-
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради та до Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни про визнання недійсними результатів публічної закупівлі, оформленої протоколом №25 від 17.01.2020 року щодо визнання переможцем другого відповідача та про визнання недійсним договору №24 від 21.02.2020 року про закупівлю товару згідно з кодом ДК021-2015:15810000-9 «Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 року у справі №922/1437/20 у позові відмовлено повністю.
Фізична особа-підприємець Железнякова Ніна Костянтинівна звернулась до Господарського суду Харківської області із заявою (вх.15832) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 року по справі №922/1437/20 (повний текст складено 14.07.2020 року, суддя Аріт К.В.) заяву Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» на користь Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни 20000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Позивач з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення, просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір витрат на правничу допомогу другого відповідача Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни до 1000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи. Другим відповідачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 25000,00 грн., а на час розгляду справи судом 09.07.2020 року в матеріалах справи були відсутні договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди, рахунки, акти та докази оплати витрат.
Скаржник вказує, що спір у даній справі має немайновий характер, а для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що мають приватноправовий характер, не викликає публічного резонансу, з боку органів державної, місцевої влади або засобів публічної інформації, відсутні прояви публічного інтересу до справи. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а правова позиція відповідачів ґрунтувалась на досудовому порядку розгляду скарг Антимонопольним комітетом України та прийнятим ним рішенням.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.
21.08.2020 року від другого відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7835), в якому зазначає, що згоден з додатковим рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Крім того, другий відповідач у відзиві зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційній інстанції у розмірі 10000,00 грн. згідно додаткової угоди №1 до договору.
26.08.2020 року від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№7951), в яких вказує, що відповідно до акту №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) від 09.07.2020 року №18/20 надання адвокатом послуг обліковується загальною тривалістю 11 годин. Однак, такий акт не містить розрахунку вартості 1 години послуг адвоката, хоча розрахунок наданих послуг виконаний у співвідношенні до часового еквіваленту наданої послуги. Звертає увагу суду на те, що згідно рішення-рекомендацій, прийнятих на розширеному засіданні Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року №17 - розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.
Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду була направлена всім учасникам справи рекомендованим листом 06.08.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 10.08.2020 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав про причини не з'явлення суд не повідомив.
Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника в судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи.
Згідно ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 31.08.2020 року представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник другого відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та другого відповідача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ст.244 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, судова колегія зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно з частиною 4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 року у справі №910/2170/18.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2020 року між ФОП Железняковою Ніною Костянтинівною (клієнтом) та адвокатом Фадєєвим О.П., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ№002224 від 26.09.2018 року, ордер АХ№1015571 від 25.05.2020 року, укладено договір №18/20 про надання професійної правової допомоги, згідно з яким адвокат зобов'язався надати юридичну допомогу та адвокатські послуги, в тому числі за окремими дорученнями клієнта (далі - договір).
Відповідно до п.2.1 договору адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види професійної правничої (правової) допомоги (послуги) ФОП Железняковій Н.К. (далі - клієнт) в тому числі:
- складати та підписувати заяви, позовні заяви, скарги, клопотання, процесуальні та інші документи правового характеру, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення під час розгляду справи господарської юрисдикції у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» до Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни, про визнання недійсними правочину та результатів закупівлі у справі №922/1437/20;
- надавати клієнту усні та письмові консультації, з питань підготовки відзиву позов та інших процесуальних документів у справі №922/1437/20;
- забезпечувати реалізацію прав та обов'язків клієнта в господарському судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків клієнта під час розгляду справи господарської юрисдикції у тому числі, але не виключно шляхом представництва інтересів клієнта під час судових засідань у Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного суду за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» до Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни, про визнання недійсними правочину та результатів закупівлі у справі №922/1437/20, а клієнт зобов'язується оплатити надання професійної правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору винагорода (гонорар) за надання адвокатом клієнту професійної правничої (правової) допомоги (послуг) за цим договором у Господарському суді Харківської області складає 25000,00 грн. без ПДВ.
Згідно з п.4.4 договору оплата винагороди (гонорару) адвокату за надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг), здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг) протягом не більше 60 календарних днів з дня підписання відповідного акту.
09.07.2020 року між фізичною особою-підприємцем Железняковою Ніною Костянтинівною та адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем складений акт №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (послуг).
Відповідно до зазначеного вище акту адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем надано фізичній особі-підприємцю Железняковій Ніні Костянтинівні професійну правничу (правову) допомогу (послуги) щодо розгляду справи №922/1437/20 у Господарському суді Харківської області загальною тривалістю 11 (одинадцять) годин (660 хвилин).
Загальна вартість наданої професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) щодо розгляду справи №922/1437/20 у Господарському суді Харківської області складає 25000,00 грн.
09.07.2020 року адвокатом Фадєєвим О.П. складено рахунок на оплату №16 на загальну суму 25000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення від 10.07.2020 року фізична особа-підприємець Железнякова Ніна Костянтинівна сплатила на користь адвоката Фадєєва Олександра Павловича грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. згідно договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №18/20 від 25.05.2020 року.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Матеріали справи свідчать, що на виконання п. 9, ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України разом із поданням відзиву на позовну заяву, фізична особа-підприємець Железнякова Ніна Костянтинівна повідомила суд, що вона як відповідач очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомогу надану адвокатом Фадєєвим Олександром Павловичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002224 від 26.09.2018 року видане Радою адвокатів Харківської області) у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. відповідно до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) №18/20 від 25.05.2020 року.
Відповідно до ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У судовому засіданні, що відбулося 09.07.2020 року представником фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни - адвокатом Фадєєвим О.П. до закінчення судових дебатів зроблено відповідну заяву про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» на користь фізичної особи-підприємця Железнякової Ніни Костянтинівни судових витрат у зв'язку із розглядом справи №922/1437/20 у Господарському суді Харківської області у розмірі 25000,00 (двадцять п'ять) тисяч грн. 00 коп.
При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши в сукупності надані другим відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу за клопотанням позивача, та часткового задоволення клопотання другого відповідача щодо розподілу судових витрат та стягнення з позивача на користь другого відповідача 20000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі позивач посилається на ті обставини, що судове засідання призначене на 14.07.2020 року відбулося без участі його представника, відсутність в матеріалах справи станом на 09.07.2020 року доказів надання правничої допомоги, а також на те, що такі докази взагалі не направлялися позивачу.
Однак, 09.07.2020 року в Господарському суді Харківської області відбулося судове засідання за участю представників сторін, в тому числі за участю представника позивача - адвоката Шевцової Ю.В., яка була присутня протягом усього засідання та яка була обізнана про заяву представника другого відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи № 922/1437/20. При цьому представнику позивача - адвокату Шевцовій Ю.В. зі змісту зазначеної вище заяви було достовірно відомо, що докази витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення відповідно до положень ч. 8 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання призначене на 14.07.2020 року у Господарському суді Харківської області представники позивача, які були повідомленні про час та місце судового засідання, не прибули з невідомих причин та відповідно не скористались своїми процесуальними правами.
Стосовно необізнаності позивача зі змістом доказів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу, слід зазначити, що такі докази 10.07.2020 року надсилалися за адресою позивача - 61153, м.Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1 у цінному листі з описом вкладення зі штрихкодовим ідентифікатором 6102252619320.
Докази направлення позивачу копії заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками були долучені до оригіналу заяви, яка була подана до канцелярії Господарського суду Харківської області 10.07.2020 року. Таким чином, посилання позивача про необізнаність із доказами витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з розміром стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на нескладний характер справи, відсутність публічного інтересу та незначну кількість правових актів, що підлягали дослідженню адвокатом. Однак, таке судження на думку суду є суб'єктивним і такому твердженню позивача судом першої інстанції в повній мірі надано належну правову оцінку та прийнято відповідне рішення.
Так, позивач помилково зазначає про відсутність публічного інтересу до даної справи, оскільки предметом позовних вимог було визнання договору про закупівлю товарів за державні кошти №24 від 21.02.2020 року. Відповідно до розділу І договору ФОП Железнякова Н.К. зобов'язується протягом 2020 року здійснити постачання до 22 (двадцяти двох) дошкільних навчальних закладів Управління освіти адміністрації Індустріального району Харківської міської ради хліба пшеничного з борошна вищого ґатунку у кількості - 57000,00 кг та хліба житньо-пшеничного у кількості 30000,00 кг. на загальну суму 1721160,00 грн. У даному випадку здійснення постачання ФОП Железняковою Н.К. хлібних виробів за договором має виключний характер зважаючи, що таке постачання здійснюється до дошкільних навчальних закладів в яких забезпечується харчування 5400 дітей дошкільного віку та відповідно визнання такого договору недійсним має публічний інтерес та резонанс, оскільки стосується безперебійного постачання одного із основних продуктів харчування - хлібу для особливої категорії людей - дітей дошкільного віку.
Стосовно інших доводів апеляційної скарги позивача слід зазначити, що у зв'язку із розглядом справи №922/1437/20 у Господарському суді Харківської області, адвокатом Фадєєвим О.П. була надана професійна правнича допомога, детальний опис якої зазначений у акті №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) та її загальна час - 11 годин.
Так, адвокатом Фадєєвим О.П. була надана наступна професійна правнича допомога протягом відповідно часу:
- вивчення позовної заяви та доданих до неї документів ТДВ «Салтівський хлібзавод» до клієнта у справі №922/1437/20 - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 2 (години) години (120 хвилин);
- надання клієнту усної консультації щодо можливих варіантів захисту його прав за позовом ТДВ «Салтівський хлібзавод» до клієнта у справі №922/1437/20 - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 1 (одна) година (60 хвилин);
- вивчення судової практики з правовідносин, які були предметом дослідження судами по справах з предметом і підставами, які є аналогічними із предметом і підставами позову ТДВ «Салтівський хлібзавод» до клієнта у справі №922/1437/20 - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 1 (одна) година (60 хвилин);
- підготовка відзиву на позовну заяву ТДВ «Салтівський хлібзавод» до клієнта у справі №922/1437/20 - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 3 (три) години (180 хвилин);
- підготовка заперечень на відповідь на відзив ТДВ «Салтівський хлібзавод» до клієнта у справі № 922/1437/20 - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 2 (дві) години (120 хвилин).
- участь адвоката у судових засіданнях по справі №922/1437/20 у Господарському суді Харківської області, що відбулися, 09.06.2020 року, 30.06.2020 року, 07.07.2020 року та 09.07.2020 року - тривалість надання професійної правничої (правової) допомоги (послуг) адвоката становить 2 (дві) години (120 хвилин).
Щодо аргументу позивача, про визначення в акті часу, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до висновку Верховного Суду викладеного, зокрема у справі №816/2096/17 від 16.05.2019 року та у справі №823/2638/18, згідно якого від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Щодо аргументу позивача, що вартість послуг на професійну правничу допомогу завищена, не відповідає ринковій ціні, і що згідно рішення-рекомендацій, прийнятих на розширеному засіданні Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року №17 - розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, колегія суддів зазначає таке. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічний висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №826/2689/15 від 09.04.2019 року. Крім того, рішення-рекомендації, прийняті на розширеному засіданні Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року №17 щодо розміру адвокатського гонорару носять рекомендаційний характер (не є нормою права) і визначаються мінімальну ставку станом на 2018 рік, а отже можуть не застосуватися в обов'язковому порядку та обґрунтування їх станом на 2020 рік з огляду на ринкову економічну ситуацію вже є зміненою.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів вважає, що апелянтом - позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи. Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги позивача і залишення в силі додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 126, 128, 129, 240, 254, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 року у справі №922/1437/20 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07 вересня 2020 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.В. Россолов