вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2020 р. Справа№ 910/14075/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Аксьонов М.В.
від відповідача: не прибув.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року (повний текст складено 11.01.2020 року)
у справі № 910/14075/19 (суддя: Смирнова Ю.М.)
за позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп"
про стягнення 426 118,78 грн
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 426 118,78 грн, з яких: 263 893,78 грн пені та 162 225,00 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №53-123-01-19-05432 від 27.05.2019 року.
Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов своїм рішенням від 19.12.2019 року (повний текст складено 11.01.2020 року) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" 262 442,88 грн пені та 162 225, 00 грн штрафу, в іншій частині позову відмовив.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині розміру стягнення штрафних санкцій та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким зменшити на 90% заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій із Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" у розмірі: 26389,38 грн пені та 16222,50 грн штрафу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема Закон України «Про публічні закупівлі».
Крім того, скаржник зазначив, що п. 7.4.3 договору передбачено право покупця на дострокове розірвання договору у випадку невиконання постачальником зобов'язання. Однак позивач не вдається до такого заходу, а натомість, нараховує штрафні санкції більше ніж за 3 місяці, що може свідчити про те, що позивач має намір отримати невиправданий додатковий прибуток.
Також, скаржник вказав, що враховуючи невиконання позивачем своїх зобов'язань по договору №53-123-01-19-05432 від 27.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" правомірно просило суд першої інстанції зменшити на 90% заявлені до стягнення пеню та штраф.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2020 року справу № 910/14075/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/14075/19 залишив без руху своєю ухвалою від 17.02.2020 року.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції уточнення апеляційних вимог з їх обґрунтуванням та докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі 9587,67 грн.
Відтак, скаржником було усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/14075/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/14075/19. Повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 23.04.2020 року своєю ухвалою від 12.03.2020 року.
07.04.21020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що не дбаючи про правові наслідки своїх дій, скаржник подав тендерну пропозицію, зазделегіть розуміючи, що не зможе виконати постачання товару за встановленою ним ціною, створив патову ситуацію для позивача, а також дискримінаційні умови по відношенню до інших учасників торгів, які діючи добросовісно, розраховували ціну своїх тендерних пропозицій виходячи із наявної економічної кон'юнктури ринку.
Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID 19» судове засідання, призначене на 23.04.2020 року не відбулося.
Північний апеляційний господарський суд повідомив учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 03.09.2020 року своєю ухвалою від 23.06.2020 року.
02.09.21020 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Північний апеляційний господарський суд відмовив в задоволенні даного клопотання своєю ухвалою від 03.09.2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 03.09.2020 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.05.2019 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" (постачальник) було укладено договір №53-123-01-19-05432 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві товар за кодом СРV 09130000-9 по ДК 021:2015 - Нафта і дистиляти (Бензин, дизельне паливо), а покупець прийняти і сплатити поставлений товар, на умовах викладених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.2 договору постачальник гарантує покупцю відпуск товару по талонах на паливо з АЗС постачальника, відповідно до "Специфікації" (додаток №1).
У Специфікації (Додаток №1 до договору) сторони погодили найменування товару, кількість, стандарт (ДСТУ), ціну за 1 літр, загальну вартість, а саме:
- Бензин автомобільний А-95 (талони), кількість - 40000 л, ДСТУ 7687:2015, ціна за 1 літр з ПДВ 25,95 грн, всього з ПДВ - 1036800,00 грн;
- Бензин автомобільний А-92 (талони), кількість - 20000 л, ДСТУ 7687:2015, ціна за 1 літр з ПДВ 24,96 грн, всього з ПДВ - 499200,00 грн;
- Дизельне паливо (талони), кількість - 50000 л, ДСТУ 7688:201, ціна за 1 літр з ПДВ 24,90 грн, всього з ПДВ - 1245000,00 грн.
Згідно п. 1.1 договору, талон на нафтопродукти - спеціальний документ, який є засобом обліку відпуску нафтопродуктів на пред'явника на автозаправних станціях, оформлений належним чином, придбаний на умовах і за відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені в ньому на АЗС. Належним чином оформлений талон на відпуск нафтопродукту виготовляється Постачальником і містить такі реквізити: товарний знак; марку нафтопродукту; кількість нафтопродукту, яка підлягає відпуску; штрих-код для комп'ютерної обробки інформації; номер талона. АЗС - автозаправочні станції, на яких за цим Договором постачальник гарантує покупцю відпуск нафтопродуктів за талонами на умовах, передбачених пунктом 6.9. цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору сума договору становить 2317500,00 грн без ПДВ, ПДВ - 463500,00 грн. Загальна сума договору складає 2781000,00 грн з ПДВ.
Згідно з п. 4.2 договору сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Розрахунки за товар здійснюються протягом 45 робочих днів після отримання талонів на нафтопродукти на складі покупця на підставі виставленого постачальником рахунку, до якого додаються документи, зазначені в п.6.2. цього договору; форма оплати - безготівкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; датою здійснення оплати вважається дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника (п.п. 5.1 - 5.3 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору поставка талонів на нафтопродукти здійснюється за рахунок постачальника на склад покупця за його місцем перебування. Приймання-передавання талонів по кількості та асортименту проводиться покупцем (або його представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-відповідальними особами постачальника та покупця видаткової накладної. Талони мають бути поставлені покупцеві протягом семи календарних днів (включно) з моменту укладання цього договору. Талони на нафтопродукти будуть вважатися прийнятим по кількості після підписання сторонами договору видаткової накладної.
Згідно п. 6.2 договору разом з талонами на нафтопродукти постачальник передає покупцеві оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; акт приймання-передавання талонів покупцю із зазначенням кількості, номіналу та номерів талонів, що передаються постачальником; сертифікат відповідності та паспорт якості або їх копії, завірені належним чином; документ про якість (паспорт) виробника на продукцію (оригінал або копія завірена постачальником); паспорт безпеки речовини (копія, завірена печаткою постачальника).
Факт проведення господарської операції поставки талонів на нафтопродукти підтверджується належним чином оформленою і підписаною видатковою накладною (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.6 договору моментом переходу права власності на товар є момент передачі талонів на нафтопродукти покупцю з пакетом відповідних документів (п.6.2.) після підписання покупцем видаткової накладної. З моменту переходу права власності на товар, він залишається на безоплатному зберіганні у постачальника. Відпуск товару зі зберігання покупцю здійснюється на підставі пред'явлених талонів на нафтопродукти на АЗС відповідно до переліку АЗС, зазначеного в "Специфікації" - додаток №1 до цього договору.
Згідно п. 6.7 договору у момент пред'явлення талону на нафтопродукти на АЗС здійснюється фіксація відпуску покупцю товару зі зберігання шляхом обліку та погашення пред'явленого талону, причому ця фіксація підтверджується чеками наданими безпосередньо після отримання товару на АЗС, що є фактом виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
Право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної на талони на нафтопродукти. До моменту фактичного відпуску товару покупцю по талонах, товар знаходиться на безоплатному зберіганні у постачальника. Сторони визначили, що в межах договору кінцевим строком зберігання та відпуску нафтопродуктів по талонам є 31.12.2019 року включно. Початком обчислення строку виконання зобов'язання постачальника відпустити товар покупцю по талонах є дата підписання сторонами видаткової накладної на талони на нафтопродукти. Передача покупцю товару зі зберігання без пред'явлення талону не здійснюється (п. 6.8 договору).
Відповідно до п. 11.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, але не раніше дати його реєстрації покупцем, і діє по 31.12.2019 року включно, а в частині зобов'язань за цим договором - до повного їх виконання сторонами, здійсненого належним чином і на вимогу кредитора відшкодування нанесених збитків і оплати неустойки.
Так, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.п. 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку талонів на нафтопродукти в строки, зазначені в цьому договорі.
Згідно п. 6.1 договору талони мають бути поставлені покупцеві протягом семи календарних днів (включно) з моменту укладання цього договору.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов'язаний був передати покупцеві талони на нафтопродукти, визначені у Специфікації, на загальну суму 2781000,00 грн у строк до 03.06.2019 року включно.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначений договором строк талони на нафтопродукти не передав.
Так, відповідач лише 15.07.2019 року передав позивачу талони на нафтопродукти на загальну суму 35388,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0004242 від 15.07.2019 року. Доказів передачі позивачу решти обумовлених договором талонів на нафтопродукти матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Щодо твердження скаржника, що після укладення договору склалася ситуація, що ціни на ринку нафтопродуктів суттєво зросли. У зв'язку з цим відповідач запропонував позивачу збільшити ціну у межах 10% за одиницю товару, однак, позивач відмовив у підвищенні ціни за одиницю продукції, що поставило відповідача у скрутне становище та створило ситуацію, за якої постачальник не зміг виконати свого зобов'язання перед покупцем. При цьому, як на доказ зростання цін на ринку нафтопродуктів відповідач посилається на Висновок про вартість И-39 Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати від 27.06.2019, колегія суддів відзначає наступне.
Так, наданий відповідачем Висновок про вартість И-39 Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати від 27.06.2019 року не є належним та допустимим доказом зростання цін на ринку нафтопродуктів в контексті укладеного між сторонами договору, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок містить лише дані щодо ринкової вартості палива станом на 27.06.2019 року, тобто після настання обумовленого договору строку передання талонів на нафтопродукти.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що за змістом вказаного висновку, експертом проводилося маркетингове дослідження саме роздрібних цін, що склались на вітчизняному ринку палива, в той час як відповідно до укладеного між сторонами договору йдеться про оптову закупівлю палива.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
З огляду на викладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, договірна ціна тендерного договору може змінюватися лише у бік її зменшення, у разі коливання ціни відповідного товару на ринку, а обсяги закупівлі товару, відповідно до п.2.3 договору, можуть зменшуватися, залежно від реального фінансування видатків або відсутності подальшої потреби в закупівлі.
При цьому, колегія суддів не приймає як наладжене та таке, що спростовується висновками суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, що останнім не були застосовані імперативні та спеціальні норми Закону України «Про публічні закупівлі».
Пропозиція відповідача укласти додаткову угоду до договору №53-123-01-19-05432 від 27.05.2019 року позивачем була відхилена.
Щодо посилання скаржника на порушення позивачем строків оплати переданих 15.07.2019 року талонів на нафтопродукти (на суму 35388,00 грн) суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що сам по собі факт прострочення виконання позивачем (як покупцем) грошового зобов'язання з оплати фактично поставленого товару не спростовує факту порушення постачальником строків поставки товару та не звільняє його від обов'язку поставити товар в повному обсязі.
Так, матеріалами справи підтверджується, а скаржником не спростовано належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами факт неналежного виконання ним обов'язку з поставки товару у встановлений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення-понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені (у розмірі 263893,78 грн) та штрафу (у розмірі 162225,00 грн) визнає його вірним.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій на 90%, колегія суддів відзначає наступне.
Так, клопотання було мотивовано тим, що збільшення ринкових цін на нафтопродукти (що підтверджується Висновком про вартість И-39 Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово-промислової палати від 27.06.2019) та незгода покупця на підвищення цін позбавило можливості продавця виконати належним чином свої зобов'язання по договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як було встановлено вище, відповідач 15.07.2019 року передав позивачу частину обумовлених договором талонів на нафтопродукти на загальну суму 35388,00 грн (видаткова накладна №РН-0004242 від 15.07.2019 року).
За приписами п. 5.1 договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 45 робочих днів після отримання талонів на нафтопродукти на складі покупця.
Однак, в порушення п. 5.1 договору сума коштів у розмірі 35388,00 грн була сплачена лише 15.10.2019 року, що свідчить про прострочення виконання позивачем зобов'язань з оплати частини поставленого товару.
Враховуючи неналежне виконання позивачем зобов'язань з оплати поставленої йому частини товару, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, сума пені, яка заявлена до стягнення в рамках даної справи, підлягає зменшенню на 1450,90 грн, що становить собою суму пені, нарахованої позивачем за прострочення поставки товару (талонів) на суму 35388,00 грн.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що п. 7.4.3 договору передбачено право покупця на дострокове розірвання договору у випадку невиконання постачальником зобов'язання. Однак позивач не вдається до такого заходу, а натомість, нараховує штрафні санкції більше ніж за 3 місяці, що може свідчити про те, що позивач має намір отримати невиправданий додатковий прибуток, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до п. 7.4.3 договору у разі невиконання обов'язків покупцем (позивач) постачальник (відповідач) має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це покупця строк не менше ніж за 30 днів, шляхом направлення покупцю листа та проекту додаткової угоди щодо розірвання договору.
Так, колегія суддів критично оцінює вищевказане твердження скаржника, як таке, що перекручує факти, а отже відхиляється судом як неналежне.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манго-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/14075/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі №910/14075/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/14075/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
Б.О. Ткаченко
Дата складення повного тексту 07.09.2020 року.