вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/3521/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Калатай Н.Ф.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 25.05.2020
у справі №910/3521/20 (суддя - Картавцева Ю.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства
"Страхова компанія "Уніка"
до Товариства з додатковою відповідальністю
"Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 28 609, 64 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі - позивач, ПрАТ "СК "Уніка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (надалі - відповідач, ТДВ "СК "Альфа-Гарант") про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 28 609, 64 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що виплативши страхове відшкодування страхувальнику - власнику пошкодженого автомобіля "Mercedes", державний номер НОМЕР_1 , відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №021029/4605/0000055 від 05.04.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивач набув право вимоги щодо стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача, як особи, відповідальної за завдану шкоду, оскільки останнім застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Dacia", державний номер НОМЕР_2 , згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/009857999, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що ним було частково сплачено на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22 441, 98 грн (платіжне доручення №7433 від 20.03.2020). Зазначена сума коштів визначена відповідачем виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (фактичних витрат страховика) з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та франшизи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 закрито провадження у справі №910/3521/20 в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 22 441, 98 грн. В іншій частині позову - відмовлено в його задоволенні.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу, ремонт здійснювався методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові. Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Таким чином, місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача про те, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 24 441, 98 грн.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 24 441, 98 грн з ПДВ, франшизу у розмірі 2 000, 00 грн та ліміт відповідальності страховика - 100 000, 00 грн, обґрунтованою сумою страхового відшкодування, що може бути заявленою до стягнення з відповідача є сума у розмірі 22 441, 98 грн.
При цьому, встановивши, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 22 441, 98 грн, господарський суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення з відповідача 22 441, 98 грн, у зв'язку із чим провадження у зазначеній частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - закрив, а вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 167, 66 грн визнав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивач не звертався до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування, а тому спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій ПрАТ "СК "Уніка", що в свою чергу тягне за собою покладення решти судового збору у розмірі 1 648, 85 грн на останнього.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/3521/20 в частині відмови у стягненні з відповідача залишку шкоди 6 167, 66 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача шкоду у розмірі 6 167, 66 грн та понесені судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що фізичний знос не може бути застосований до рахунку СТО, оскільки, якби потерпіла особа звернулася до відповідача, останній за законом мав би обов'язок з відшкодування за Звітом вартості, з урахуванням зносу 28 609, 64 грн, а не 22 441, 98 грн.
Щодо досудового врегулювання, скаржник зазначив, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. На думку скаржника, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених ст. 35 названого закону, або звернутися безпосередньо до суду.
Також скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог, у звязку зі сплатою спірної заборгованості після відкриття провадження, мав покласти судові витрати в розмірі 1 648, 98 грн на відповідача.
Окрім того, до апеляційної скарги скаржником долучено заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у якій останній зазначає, що оскільки оскаржуване рішення було винесено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та отримано скаржником лише 01.06.2020, це унеможливило своєчасне звернення із апеляційною скаргою у визначений законодавством строк.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "СК "Уніка" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/3521/20 за апеляційною скаргою ПрАТ "СК "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ПрАТ "СК "Уніка" вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Зокрема, у своєму відзиві, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач не звертався із заявою до відповідача на виплату страхового відшкодування, а тому відсутні підстави вважати, що його права порушені. Подання заяви про виплату страхового відшкодування не є формою досудової вимоги (претензії) та елементом порядку досудового врегулювання спору, а є підставою для реалізації права на отримання страхового відшкодування, за яким у відповідача виникає обов'язок з виплати такого відшкодування.
Позивачем не доведено, в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, порушення його прав (інтересів) з боку відповідача, тобто звернення позивача до господарського суду з даним позовом є передчасним, оскільки строк виконання відповідачем свого обов'язку з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або ж прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування - не настав.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №021029/4605/0000055 (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.
Згідно з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019, 16.10.2019 о 09 год. 50 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Dacia Logan", державний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 .
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019.
До позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Згідно зі Звітом вих. №14994 від 21.11.2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 (дата оцінки станом на 16.10.2019) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом складає 49 103, 33 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 становить 30 609, 64 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ; коефіцієнт фізичного зносу - 0,46.
Відповідно до рахунку-фактури №КН00002322 від 08.11.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 складає 32 697, 44 грн без ПДВ та 39 236, 93 грн. з ПДВ.
Відповідно до страхового акту №00322553 від 18.11.2019 позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 39 236, 93 грн за платіжним дорученням №120591 від 19.11.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №021029/4605/0000055 від 05.04.2019 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "Mercedes", державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу "Dacia", державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Товаристві з обмеженою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/009857999, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28609,64 грн.
Разом з тим, після відкритя провадження у справі №910/3521/20, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22 441, 98 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7433 від 20.03.2020, платник: ТДВ СК "Альфа-Гарант", отримувач: ПрАТ СК "Уніка", призначення платежу: страхове відшкодування згідно з страховим актом № ЦВ/19/5648 за договором страхування № АМ-0009857999 від 15.05.2019.
Місцевий господарський суд оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів вирішив закрити провадження у справі щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 22 441, 98 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити, оскільки встановив їх необґрунтованість. При цьому судові витрати суд першої інстанції вирішив покласти на позивача, так як дійшов висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача.
Позивач не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та покладення на останнього судового збору звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Відтак, здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення 6 167, 66 грн та покладення судових витрат (судовий збір) на позивача, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, водія транспортного засобу - автомобіль "Dacia Logan", державний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 , постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2019 визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля автомобіль "Dacia Logan", державний номер НОМЕР_3 була застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/9857999).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АМ/9857999), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 193 ГПК України).
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".
З огляду на викладене слід дійти висновку, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 зазначила, що визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Так, відповідно до ст. 37.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач посилаючись на те, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов'язкового досудового врегулювання спору, не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а звернувся безпосередньо до суду.
Водночас, відповідач частково визнав свої зобов'язання та сплатив на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 22 441, 98 грн. Зазначена сума коштів визначена відповідачем виходячи із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (фактичних витрат страховика) з урахуванням коефіцієнту зносу деталей та франшизи.
При цьому, відповідач зазначив, що, оскільки, позивач всупереч нормам чинного законодавства не звертався з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача, - спір у справі виник внаслідок неправильних дій ПрАТ "СК "Уніка".
Відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Згідно зі Звітом вих. №14994 від 21.11.2019 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 (дата оцінки станом на 16.10.2019) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 , визначена за витратним підходом складає 49 103, 33 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 становить 30 609, 64 грн з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ; коефіцієнт фізичного зносу - 0,46.
Відповідно до рахунку-фактури №КН00002322 від 08.11.2019, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 складає 32 697, 44 грн без ПДВ та 39 236, 93 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою 24: У = Ср + См + Сс (1-Е3) + ВТВ.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту (відповідно до акту чи рахунку про фактично виконані роботи з ремонту) з урахування коефіцієнту фізичного зносу, тоді-як визначена суб'єктом оціночної діяльності вартість такого ремонту з урахуванням фізичного зносу є попереднім розрахунком такої вартості.
Позивачем здійснено розрахунок суми грошових коштів, що на його думку підлягають стягненню з відповідача на підставі даних, що містяться у Звіті вих. №14994 від 21.11.2019, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійного пошкодження транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний номер НОМЕР_1 становить 30 609, 64 грн. з урахуванням ПДВ.
Разом з тим, позивачем було враховано франшизу у розмірі 2 000, 00 грн, тому, з огляду на зазначене, сума коштів заявлена позивачем до стягнення з відповідача склала 28 609, 64 грн.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Однак, як вбачається з рахунку-фактури №КН00002322 від 08.11.2019 вартість відновлювального ремонту склала 39 236, 93 грн та відповідно до страхового акту №00322553 від 18.11.2019 зазначена сума страхового відшкодування була сплачена позивачем за платіжним дорученням №120591 від 19.11.2019. При цьому, вказана в рахунку та акті вартість - є загальною фактичною вартістю відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з тим, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 24 441, 98 грн.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АМ/9857999) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000, 00 грн, франшиза - 2 000, 00 грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 24 441, 98 грн з ПДВ, франшизу у розмірі 2 000, 00 грн та ліміт відповідальності страховика - 100 000, 00 грн, обґрунтованою сумою страхового відшкодування, що може бути заявленою до стягнення з відповідача є сума у розмірі 22 441, 98 грн.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 167, 66 грн (різниця між заявленною та виплаченою сумою ) є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, повинна подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, положеннями ст. 36 вказаного Закону про обов'язкове страхування чітко встановлений строк, в межах якого страховик (відповідач) повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування, а саме не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (у випадку подання особою, що має право на отримання страхового відшкодування, всіх необхідних документів для прийняття рішення, передбачених ст. 35 цього Закону).
З огляду на те, що п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий подає страховику заяву на виплату страхового відшкодування, враховуючи що у спірних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика за договором страхування майна та нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора (страховик виступає замість потерпілого), - положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в тому числі щодо порядку та умов здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування, поширюються і на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем.
Отже, для реалізації новим кредитором (страховиком за договором майнового страхування - позивачем) права на отримання страхового відшкодування необхідним є подання страховику за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку п. 35.1 ст. 35 вказаного закону).
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстнації, позивач всупереч нормам чинного законодавства не звертався із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача. Тобто, спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій позивача.
При цьому, в даному випадку подання заяви на виплату страхового відшкодування не є обов'язком, а є елементом механізму реалізації права на отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який передбачено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".
З урахуванням викладених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6 167, 66 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що позивач не звертався до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій ПрАТ "СК "Уніка", що несе за собою ризик покладення решти судового збору у розмірі 1 648, 85 грн на позивача.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ПрАТ "СК "Уніка" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/3521/20 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника - ПрАТ "СК "Уніка".
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/3521/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 у справі №910/3521/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка".
4 Матеріали справи №910/3521/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 07.09.2020.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
Н.Ф. Калатай