вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2020 р. Справа№ 925/888/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «КОС»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020
у справі № 925/888/19 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Приватного підприємства «КОС»
до Комунального підприємства «Кінотеатр «Україна» Черкаської міської ради,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Черкаська міська рада,
за участі Прокуратури Черкаської області
про внесення змін до договору
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Приватне підприємство «КОС» (далі - ПП «КОС», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства «Кінотеатр «Україна» Черкаської міської ради (далі - КП «Кінотеатр «Україна», відповідач) про внесення з 27.03.2019 змін до укладеного між сторонами договору оренди №8 від 19.04.2016 (далі - договір) шляхом викладення його в новій редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позову.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю приведення умов договору оренди у відповідність до норм діючого законодавства, а саме, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосовно надання органом місцевого самоврядування як орендодавцем згоди на надання в оренду нежитлового приміщення, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 21, що належить до комунальної власності та площа якого перевищує 200 кв.м.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Черкаську міську раду (далі також - третя особа).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.11.2019 залучено до участі у справі прокуратуру Черкаської області для захисту інтересів держави в особі Черкаської міської ради.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі №925/888/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 01.04.2019, зважаючи на повідомлення відповідачем позивача 21.02.2019 про відсутність згоди на продовження його дії на новий строк, що виключало можливість внесення до нього змін шляхом викладення договору оренди у новій редакції; оскільки за позовними вимогами позивач просив внести зміни до договору оренди, виклавши його в новій редакції, де, зокрема, по розміру орендованої площі змінюється об'єкт оренди, уточнюється цільове призначення використання майна та вводяться нові положення про наслідки поліпшення майна за результатом ремонту, скасовується штраф за порушення умов договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач просить укласти новий договір оренди нерухомого майна, для укладення якого за Законом України «Про оренду державного та комунального майна» 2019 року, який є чинним на час прийняття рішення у справі, передбачено проведення аукціону.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ПП «КОС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про припинення дії договору 01.04.2019, без врахування висновків, зроблених Господарським судом Черкаської області у справі №925/84/19 за позовом КП «Кінотеатр «Україна» до ПП «КОС» про спонукання до дій, де орендодавцеві було відмовлено у задоволенні позову, при цьому останній при подачі апеляційної скарги на судове рішення у справі №925/84/19 підтримував внесення змін до п.10.13 договору (в редакції зазначеній у протоколі розбіжностей), тим самим визнаючи факт продовження договірних відносин по договору до 28.02.2022.
Також апелянт наголошував на тому, що у відповідності до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 1992 року оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди, а оскільки станом на момент продовження договору (грудень 2018 року) та станом на дату внесення змін до договору (27.03.2019) трирічний строк оцінки майна по договору не вийшов, обов'язку у позивача надавати експертний звіт при продовженні дії договору не було, відтак посилання суду на положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 2019 року, введеного в дію з 01.02.2020, яким передбачено обов'язок орендаря разом із заявою про продовження дії договору надати звіт про оцінку майна, є безпідставним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «КОС» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі №925/888/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.05.2020, встановлено КП «Кінотеатр «Україна», Черкаській міській раді, Прокуратурі Черкаської області строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Відповідач, третя особа та Прокуратура Черкаської області скористалися правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, прокурор вказував на те, що при укладенні договору були допущені порушення вимог абзаців 3, 5 ст. 5, ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, чинній на момент укладення договору, пунктів 1.5 та 1.7 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 06.09.2012 № 3-1129, оскільки орендоване приміщення відноситься до об'єктів комунального майна територіальної громади м. Черкаси та його передача в оренду має відбуватися на конкурсних засадах за погодженням Черкаської міської ради; договір суперечить вимогам закону та, в силу приписів ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, є недійсним, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ПП «КОС».
Водночас, прокурор, відповідач та третя особа наголошували на тому, що договір припинив свою дію 01.04.2019, оскільки відповідач належним чином повідомив позивача про відсутність згоди на продовження його дії на новий строк, що унеможливлює внесення до нього змін шляхом викладення в новій редакції, датованій 27.03.2019; викладення договору в новій редакції за заявленими позовними вимогами неможливо з об'єктивних обставин, оскільки у відповідності до положень ст. 11, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» для продовження (поновлення) договору оренди орендар зобов'язаний надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт; доказів про проведення оцінки орендованого майна та подання її відповідачеві з боку позивача суду не надано; оскільки позивач просить внести зміни до договору, виклавши його в новій редакції, де, зокрема, по розміру орендованої площі змінюється об'єкт оренди, уточнюється цільове призначення використання майна, вводяться нові положення про наслідки поліпшення майна за результатом ремонту, скасовується штраф за порушення умов договору, то слід вважати, що позивач просить укласти новий договір оренди нерухомого майна, до якого застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 2019 року, чинного на час прийняття рішення у справі.
Також прокурор, відповідач та третя особа вказували на безпідставність доводів апелянта щодо неврахування судом висновків суду, зроблених у справі № 925/84/19 з огляду на те, що рішення у вказаній справі не містить обставин, що мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, оскільки таке значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; рішення у даній справі не набрало законної сили (справа зупинена Північним апеляційним господарським судом до розгляду справи №925/773/19).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд апеляційної скарги ПП «КОС» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі № 925/888/19 відкладено на 10.06.2020.
10.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - клопотання про відкладення розгляду справи, з метою мирного врегулювання спору; від відповідача - клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на правову допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 розгляд апеляційної скарги ПП «КОС» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі № 925/888/19 відкладено на 08.07.2020.
02.07.2020 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 в задоволенні клопотання КП «Кінотеатр «Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
06.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з введенням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.09.2020.
19.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 задоволено клопотання ПП «КОС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №925/888/19 призначено на 02.09.2020.
У судове засідання третя особа явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечила, про день, місце та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, враховуючи те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його додаткових пояснень, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача та прокурор вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просили залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
02.09.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.04.2016 між КП «Кінотеатр Україна» (у тексті договору - орендодавець) та ПП «КОС» (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди об'єкта нерухомого майна № 8 (далі - договір), у відповідності до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно у задовільному стані - нежитлове приміщення (далі - об'єкт), що належить до міської комунальної власності на підставі свідоцтва про державну власність, загальною площею 356,4 кв.м (18-14,7 кв.м, 24-52,7 кв.м, 25-6,2 кв.м, 27-217,9 кв.м без літери - 132,6 кв.м (відкритий майданчик), 23-5,2 кв.м, 22-8,3 кв.м, 21-3,8 кв. м), площа приміщень загального користування 15, 19-5 кв.м, розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 21, що перебуває на балансі КП «Кінотеатр «Україна», балансова вартість 90715,00 грн станом на 29.04.2016, вартість згідно експортної оцінки 736590,00 грн (п. 1.1. договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі одночасно із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного об'єкта (Додаток №2), який є невід'ємною частиною договору і відображає санітарно-технічний стан об'єкта (п. 2.1. договору) .
Відповідно до п.2.2. договору об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту, зазначеного у п. 2.1 договору.
Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 1 травня 2016 року по 31 березня 2019 року включно (п. 10.1 договору).
29.04.2016 між сторонами у справі підписано Акт прийому-передачі об'єкту оренди (додаток № 2 до договору, а.с. 15, т.1), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) об'єкт оренди загальною площею 356,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 21, м. Черкаси.
Вказуючи на те, що умови укладеного між сторонами договору оренди потребували приведення їх у відповідність до норм діючого законодавства, а саме, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стосовно надання органом місцевого самоврядування як орендодавцем згоди на надання в оренду нежитлового приміщення, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 21, що належить до комунальної власності та площа якого перевищує 200 кв.м, 27.03.2019 позивач із супровідним листом надав відповідачеві для підписання договір (з додатками) у новій редакції (а.с. 17-22, т. 1).
16.04.2019 листом за № 48 відповідач направив позивачеві повідомлення про відмову від укладення договору оренди об'єкта нерухомого майна № 8 від 27.03.2019 (а.с. 23-26, т. 1) з посиланням на те, що запропоновані умови договору не є продовженням правовідносин на підставі договору оренди №8 від 19.04.2016, а є новим договором, укладення якого передбачає проведення оцінки майна (об'єкта оренди), яку неможливо провести у зв'язку з ненаданням ПП «КОС» згоди на проведення інвентаризації. Також відповідач зазначив про те, що запропоновані умови договору не відповідають Типовому договору, затвердженому Черкаською міською радою.
З огляду на те, що в досудовому порядку сторони не дійшли згоди про внесення змін до договору оренди в запропонованій позивачем редакції договору, останній був вимушений звернутися з даним позовом до суду.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між КП «Кінотеатр Україна» та ПП «КОС» правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приміщення, що є предметом вказаного договору оренди належить до комунальної власності.
Відповідно до ст. 287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.
З огляду на те, що орендоване майно є комунальною власністю, до правовідносин, що склалися між суб'єктами господарювання за договором оренди, застосовуються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 4 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 101 від 30.11.2018 (а.с. 42, т. 1), в якому відповідач наполягав на внесенні змін до договору з метою його уточнення в частині деяких істотних умов для проведення їх у повну відповідність до Типового договору.
До листа додано додаткову угоду № 1 від 30.11.2018 з пропозиціями щодо зміни п. 7.2.2. договору про порядок передачі частини орендованого приміщення в суборенду (а.с. 43, т. 1), а саме, запропоновано наступну редакцію вказаного пункту договору: «Орендар має право передавати частину об'єкта в суборенду (не більше 25% від загальної площі) за договорами, погодженими з орендодавцем, згідно положень ст. 10 та ст. 22 Закону «Про оренду державного та комунального майна». Надавати копії договорів суборенди. Якщо плата за суборенду перевищує орендну плату, орендар зобов'язується цю різницю перерахувати на рахунок орендодавця для дотримання ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».
22.12.2018 позивачем на адресу відповідача повернуто додаткову угоду № 1 від 30.11.2018 та протокол розбіжностей до неї (а.с. 45-46, т.1) з такими умовами:
- пункт 7.2.2 «Передавати частину об'єкта в суборенду (не більше 25% від орендованої площі) за договорами, згідно положень ст. 10 та ст. 22 Закону «Про оренду державного та комунального майна». Надавати копії договорів суборенди. Якщо плата за суборенду перевищує орендну плату, орендар зобов'язується перераховувати цю різницю в строки, погоджені сторонами та в порядку, встановленому ст. 22 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»;
- пункт 10.13 «У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору за три місяця до закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.»
11.01.2019 відповідачем направлено позивачеві пропозицію № 9 по врегулюванню розбіжностей у додатковій угоді № 1 від 30.11.2018 по договору оренди № 8 від 29.04.2016 (а.с. 48-49, т.1), в якій вказав на те, що для внесення змін до п. 10.13 договору немає жодних підстав, підписання протоколу розбіжностей є неможливим, а запропоновані відповідачем зміни у додатковій угоді №1 від 30.11.2018 навпаки відповідають чинному законодавству, тому повинні бути врегульовані сторонами у найкоротші терміни, але не пізніше 15.01.2019.
З огляду на недосягнення в досудовому порядку згоди щодо внесення змін до договору оренди згідно запропонованої відповідачем додаткової угоди № 1 від 30.11.2018, відповідачем 16.01.2019 подано до Господарського суду Черкаської області позовну заяву №15 про зобов'язання ПП «КОС» укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди об'єкта нерухомого майна № 8 від 29.04.2016 (а.с. 51-56, т. 1).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2019 у справі № 925/84/19 за позовом КП «Кінотеатр Україна» до ПП «КОС» про спонукання до дій в задоволенні позову відмовлено повністю.
У вказаному рішенні суд зазначив, що протокол розбіжностей в частині п. 10.13 не передавався на розгляд суду; оскільки позивачем не оскаржено зміст п. 10.13 зазначеного у протоколі розбіжностей, то у відповідності до норм ст. 181 ГК України вважається, що сторони врегулювали вказану розбіжність; враховуючи відсутність заяви про припинення умов договору за три місяця до закінчення терміну дії договору, договір продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором; оскільки згідно з п. 10.1 договору строк оренди складає 2 роки 11 місяців, то договір продовжено до 28 лютого 2022 року.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, як правильно зауважує прокурор, рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2019 у справі № 925/84/19 не набрало законної сили, з огляду на те, що його було оскаржено до Північного апеляційного господарського суду та ухвалою останнього від 19.11.2019 провадження у справі № 925/84/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 925/773/19, а відтак, встановлені у вказаному рішенні обставини, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають звільненню від доказування.
Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано, що передбачене приписами статті 75 ГПК України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. В ГПК України не вказано, що господарський суд повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях з інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 викладено правову позицію про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
На переконання колегії суддів, виходячи з наявних у справі доказів, при вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції правильно надано правову оцінку обставинам справи стосовно узгодження сторонами нової редакції п. 10.13 договору оренди № 8 від 29.04.2016.
Так, відповідно до пункту 10.13 договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно з п. 10.5 та п. 10.6. договору, якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені лише за письмовою домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до даного договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді, у цьому договорі, у чинному законодавстві України.
Як правильно заначив суд першої інстанції, вказані умови договору узгоджені сторонами як істотні і, в силу ст. 629 ЦК України, повинні ними дотримуватися.
За твердженням позивача, запропоновані ним зміни до п. 10.13 договору про те, що заяву про припинення договору слід подавати за три місяці до закінчення терміну дії договору (протокол розбіжностей (а.с. 46, т. 1)), слід вважати такими, що узгоджені та прийняті сторонами, оскільки після ознайомлення із протоколом розбіжностей відповідачем у справі було подано до суду позов лише про зобов'язання ПП «КОС» укласти додаткову угоду № 1 від 30.11.2018 до договору, а саме, щодо викладення в новій редакції п. 7.2.2. договору.
Позивач посилається на норму ч. 7 ст. 181 ГК України (загальний порядок укладання господарських договорів), відповідно до якої, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Однак у даному випадку сторони укладали не новий договір, а узгоджували внесення змін до пунктів 7.2.2. та 10.13. договору.
Дане питання врегульовано ст. 188 ГК України про порядок зміни та розірвання господарських договорів, а тому не потребує застосування по аналогії, як стверджує позивач, ст. 181 ГК України (загальний порядок укладання господарських договорів) із застосуванням наслідків по протоколу розбіжностей.
Включення до протоколу розбіжностей нової редакції п. 10.13. договору (а.с. 46, т. 1), про який не йшлося у проекті додаткової угоди від 30.11.2018 (а.с. 43, т. 1) фактично є новою пропозицією позивача до відповідача про зміну умов договору, на яку останній не дав згоди.
Враховуючи викладене, доводи позивача про те, що внесення змін до п. 10.13. договору відбулося на підставі протоколу розбіжностей у відповідності до ч. 7 ст. 181 ГК України, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки дана норма правовідносин сторін не регулює, адже стосується процедури укладення нового договору, а договір оренди № 8 від 19.04.2016 передбачає саме укладення додаткової угоди про зміни до договору.
Разом з тим, у справі відсутні належні та допустимі докази того, що сторони за спільною згодою змінили редакцію п. 10.13. договору до часу закінчення його дії, встановивши тримісячний строк до закінчення терміну дії договору для направлення заяви про припинення або зміну умов договору, і такі зміни оформлено додатковою угодою.
Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Як було зазначено вище, пунктом 10.1. договору сторони визначили строк дії договору до 31 березня 2019 року включно.
Відповідно до п. 10.3 договору оренди, договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2019 відповідачем на адресу позивача було направлено лист № 26 (а.с. 64-66, т. 1) про те, що термін дії договору оренди № 8 від 29.04.2016 закінчується 31.03.2019 і що орендовані площі на тих же умовах в оренду передаватися не будуть.
16.04.2019 листом № 47 відповідач направив позивачеві повідомлення про припинення договору оренди об'єкта нерухомого майна № 8 від 29.04.2016 з пропозицією скласти акт повернення майна (а.с. 70, 66, т. 1).
Вказане повідомлення направлено відповідачем позивачеві у відповідності до п. 10.13 договору у місячний термін після завершення строку його дії.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідачем належним чином дотримано умови договору щодо припинення його дії шляхом повідомлення позивача про відсутність згоди на продовження дії договору на новий строк, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди № 8 від 29.04.2016 припинив свою дію 01.04.2019, що, у свою чергу, унеможливлює внесення до нього будь-яких змін чи доповнень, у тому числі, шляхом викладення його в новій редакції, датованій 27.03.2019.
Крім того, судом першої інстанції правомірно враховані заперечення відповідача проти викладення договору в новій редакції за заявленими позовними вимогами, оскільки у відповідності до положень ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ та положень ч. 8 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX, який набрав чинності та введений в дію з 01.02.2020, для продовження (поновлення) договору оренди орендар зобов'язаний надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Доказів про проведення оцінки орендованого майна та подання її відповідачеві позивачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Також з наведеної позивачем редакції договору вбачається, що останній просить внести зміни до договору в частині розміру орендованої площі об'єкта оренди, цільового призначення використання майна, а також ввести нові положення про наслідки поліпшення майна за результатом ремонту, скасувати штраф за порушення умов договору, що свідчить про намір позивача укласти новий договір оренди нерухомого майна.
Разом з тим, для укладення нового договору Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX, який є чинним на час прийняття рішення у справі, передбачено проведення аукціону.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПП «КОС» до КП «Кінотеатр «Україна» про внесення змін до договору оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS №005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Черкаської області від 10.02.2020 у справі №925/888/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПП «КОС» - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КОС» на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі № 925/888/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 у справі №925/888/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/888/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.09.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз