79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" серпня 2020 р. Справа №914/2302/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Кишенюк Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Фостяк О.Я. - адвокат
від відповідача - не з"явився;
від третьої особи 1 з боку відповідача - Купінець Б.І., Мелешко М.І.-адвокат;
від третьої особи 2 - Мелешко М.І. - адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича від 27.04.2020 (Вх.ЗАГС № 01-05/1592/20 від 05.05.2020)
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст складено 20.03.2020, м. Львів)
у справі № 914/2302/19
за позовом Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича, м. Львів
до відповідача 1 Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Калити Лілії Богданівни, м. Львів
про визнання протиправним та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019
Фізична особа-підприємець Ящук Олексій Олександрович, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м. Львів про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019. Разом із поданою позовною заявою Фізичною особою-підприємцем Ящуком Олексієм Олександровичем подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2019 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича та вжито заходи до забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2020 роз'єднано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ящука О.О. до Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради №5693 та №5694 від 10.10.2019, виділивши їх в самостійні провадження, а саме: провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 та провадження у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5693 від 10.10.2019 закрито, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19.11.2019, продовжено на тридцять днів строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 03.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.02.2020 залучено Фізичну особу - підприємця Калиту Лілію Богданівну як співвідповідача у справі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 у справі №914/2302/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивована тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112 площею 0,0870 га за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253, що є предметом ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 жодним чином не межує із земельною ділянкою ФОП Ящука О.О. Позивачем не надано правових обґрунтувань та доказів на підтвердження порушення його прав як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065 наданням Львівською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112, площею 0,0870 га в оренду згідно оскаржуваної ухвали Львівської міської ради.
ФОП Ящуком О.О. подано апеляційну скаргу від 27.04.2020 , в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.
На думку скаржника, містобудівне обґрунтування та проект відведення земельних ділянок щодо організації проїздів на земельній ділянці колишнього ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» повинні враховуватись при відведенні охоплених таким обґрунтуванням земельних ділянок як ФОП Ящуку О.О. так і іншим особам. Тобто, скаржник вважає, що Львівська міська рада, як власник усієї землі за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 253 повинна враховувати зміст містобудівного обгрунтування та проекту землеустрою щодо організації проїздів на земельній ділянці колишнього ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту». Відсутність реальних активних дій Львівської міської ради і стала основною причиною спорів стосовно користування землею. Предметом спору у цій справі є законність рішення органу місцевого самоврядування, яким обмежено законний інтерес позивача щодо вільного і безперешкодного доступу до орендованих ним земельних ділянок.
ФОП Калита Л.Б. та його представник Мелешко М.І. у відзивах на апеляційну скаргу просять залишити без змін рішення суду, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставні, не спростовують встановлених судом обставин, та не відповідають нормам матеріального права, рішення суду прийнято у відповідності до норм процесуального права та судом належно застосовано норми матеріального права. Зокрема, вважають, що план відведення земельної ділянки та висновок Управління архітектури №2401-2 вих-509 від 23.05.2012, не можуть наділяти правами щодо користування земельними ділянками та не можуть передавати земельні ділянки у користування. Позивачем не надано жодних даних щодо земельних ділянок, які на його думкау увійшли у земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112, а саме про місце розташування (координати поворотних точок), установлені межі. У зв'язку із відмовою скаржника підписувати акти узгоджених меж, ФОП Калита Л.Б. звернулась із заявою до Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради для погодження меж земельної ділянки площею 0,0870 га за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 253.
Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення суду, апеляційну скаргу без задоволення, вважає рішення суду обгрунитованим та законним. Зокрема, відповідач 1 посилається на те, що скаржником не наведено обгрунтованим доводів щодо того, яким чином прийняття увхали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 порушує його права як користувача суміжної земельної ділянки, зокрема щодо проходу та проїзду чи накладання ділянки, що у кристуванні ФОП Калити Л.Б. на ділянку, що у користуванні ФОП Ящука О.О.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження в даній справі, призначено розгляд справи на 09.06.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 за клопотанням скаржника та задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв'язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відкладено розгляд справи на 30.06.2020
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву та 14.07.2020 відкладено розгляд справи за клопотанням скаржника на 25.08.2020.
Представники позивача та третіх осіб підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
28.04.2017 між Львівською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ящуком Олексієм Олександровичем (орендарем) укладено договір оренди землі, який зареєстровано за №С-4420.
За цим договором орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування виробничих будівель з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065, яка розташована у м. Львові на вул. Зеленій, 253.
Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2464 га, у тому числі під капітальною забудовою - 0,0053 га, під тимчасовою забудовою - 0,0862 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0620 га, під зеленими насадженнями - 0,0929 га.
Договір укладено на 10 років до 10 листопада 2026 року (п. 8 договору).
Відповідно до п. 26 договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб - згідно з висновком про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23.05.2012 №2401-2вих-509 та обмеження щодо режиму використання земельної ділянки Управління держкомзему у м. Львів від 16.07.2012 №40/01-14/2295-2.
Згідно п. 6 висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23.05.2012 №2401-2вих-509 земельна ділянка площею 0,0490 га надається в обмежене користування, для забезпечення доїзду.
17.05.2019 Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради ухвалила рішення за результатами розгляду звернення Фізичної особи-підприємця Калити Л.Б. від 20.03.2019 №З-К-34916-Л-2901, Купінця Б.І. від 21.03.2019 З-К-35496-Л-2901, Фізичної особи-підприємця Ящука О.О. від 18.04.2019 №З-ФОП-47042-С-2901, від 22.04.2019 №З-ФОП-48238-С-2901, від 23.04.2019 №З-ФОП-48590-С-2901, яким погодила межі земельних ділянок на вул. Зеленій, 253 наступним чином:
- Купінцю Б.І. по лінії Д-А відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 та по межі земельної ділянки площею 0,2664 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420;
- ФОП Калиті Л.Б. по лінії Г-Д відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 та по межі земельної ділянки площею 0,2664 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420;
- ФОП Калиті Л.Б. по лінії А-Б відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 та по межі земельної ділянки площею 0,0268 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0066), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4421.
Для вирішення питання організації проїзду (заїзду) до земельних ділянок на вул. Зеленій, 253 та облаштування паркомісць Узгоджувальна комісія рекомендувала ФОП Ящуку О.О. звернутись до управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування для розроблення детального плану території ВАТ «Будівельно-монтажне підприємство побуту».
Вважаючи рішення Узгоджувальної комісії від 17.05.2019 незаконним, заявою від 03.06.2019 (вх. №З-Ф-63774-2901 від 04.06.2019) ФОП Ящук О.О. повідомив Львівську міську раду про оскарження вказаного рішення узгоджувальної комісії та про недопустимість використання його як підстави при прийнятті будь-яких рішень Львівською міською радою.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2019 відкрито провадження у справі №914/1049/19 за позовом ФОП Ящук О.О. до Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.05.2019.
10.10.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу №5694 «Про затвердження ФОП Калиті Л.Б. проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул . Зеленій, 253 », якою передано земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112, площею 0,0870 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень фізичній особі-підприємцю Калиті Лілії Богданівні в оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлових будівель.
Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019.
Частинами 1, 3, 4 ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковим до виконання на відповідній території.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як зазначалося вище, 10.10.2019 Львівською міською радою було прийнято ухвалу №5694, якою затверджено ФОП Калиті Л.Б. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112 площею 0,0870 га за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253 їй в оренду.
ФОП Ящук О.О. вважає, що ухвала є протиправною, оскільки порушує його право на облаштування доступу (доїзду) до орендованої ним земельної ділянки загальною площею 0,2464 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065, яка розташована у м. Львові на вул. Зеленій, 253, прийнята, незважаючи на невирішений спір щодо меж земельних ділянок позивача та відповідача-2.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
Згідно пункту 2 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
Межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається (ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою, крім випадків, передбачених цим Законом.
Однак, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що скаржнику надано дозвіл на влаштування проїзду (доїзду) до орендованої ним земельної ділянки загальною площею 0,2464 га, яка розташована у м. Львові на вул. Зеленій, 253, в межах земельної ділянки, яка надається в оренду ФОП Калиті Л.Б. на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради.
Також ФОП Ящуком О.О. не надано суду доказів на підтвердження того, що як орендована останнім земельна ділянка загальною площею 0,2464 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065, яка розташована у м. Львові на вул. Зеленій, 253, так і земельна ділянка площею 0,0490 га, яка згідно договору оренди №С-4420 від 28.04.2017 надається в обмежене користування для облаштування доїзду, межує чи накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112, яка передається ФОП Калиті Л.Б. в оренду згідно ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 №5694.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів відповідача-1 від 17.05.2019 було погоджено межі земельних ділянок наступним чином:
- ФОП Калиті Л.Б. межі земельної ділянки площею 0,0841 га по лінії Г-Д відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 та по межі земельної ділянки площею 0,2664 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4420;
- ФОП Калиті Л.Б. межі земельної ділянки площею 0,0870 га по лінії А-Б відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 та по межі земельної ділянки площею 0,0268 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0066), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4421.
Як вбачається із обгрунтування апеляційної скарги, скаржник просить скасувати ухвалу Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 , посилаючись на те, що зазначена ухвала порушує його права як суміжного землекористувача земельної ділянки площею 0,2464 га за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253, що орендується ним згідно договору оренди №С-4420 від 28.04.2017.
Однак як правмоірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112 площею 0,0870 га за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253, що є предметом ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019 жодним чином не межує із зазначеною вище земельною ділянкою позивача.
Із зазначеною ділянкою позивача межує інша ділянка, що планується в передачу в оренду відповідачу-2, а саме земельна ділянка площею 0.0841 га, однак вказана ділянка не є предметом оскаржуваної ухвали, а відтак предметом судового розгляду в даному провадженні.
Натомість, як вбачається із рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради від 17.05.2019 та матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112 площею 0,0870 га за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253, що є предметом ухвали Львівської міської ради №5694 від 10.10.2019, межує по лінії А-Б відповідно до акту встановлення і узгодження меж землекористування на місцевості №1 із земельною ділянкою площею 0,0268 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0066), яка знаходиться в оренді ФОП Ящука О.О. згідно з договором оренди землі від 28.04.2017 №С-4421.
Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що скаржником не надано правових обґрунтувань та доказів на підтвердження порушення прав позивача як користувача земельної ділянки загальною (площею 0,2464 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065) наданням Львівською міською радою земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:002:0112, площею 0,0870 га в оренду згідно оскаржуваної ухвали Львівської міської ради.
Статтею 106 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у користування відповідачу-2 за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Погодження меж є виключно допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення незаконним.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 28.03.2018 у справі №681/1039/15-ц, постанові від 20.03.2019 у справі №514/1571/14-ц, постанові від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц.
Як передбачено частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичні обставини у справі і які мають суттєве значення для вирішення спору по суті. Скаржником не надано суду належних та дорпустимих доказів порушення оскаржуваною ухвалою прав Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича щодо користування орендованої ним земельної ділянки загальною площею 0,2464 га з кадастровим номером 4610136800:04:002:0065, яка розташована у м. Львові на вул. Зеленій, 253,
В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича від 27.04.2020 (Вх.ЗАГС № 01-05/1592/20 від 05.05.2020) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 у справі №914/2302/19 залишити без змін,
3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 07.09.2020.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.