Справа № 417/9333/19
Провадження № 2/417/34/20
Іменем україни
"02" вересня 2020 р. смт Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Шкирі В. М.,
за участю секретаря Грибєнік О.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа Управління державної казначейської служби України в Марківському районі Луганської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до органу досудового розслідування Марківського відділу поліції Головного територіального управління національної поліції в Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа Управління державної казначейської служби України в Марківському районі Луганської області про стягнення моральної шкоди в сумі 6 000 000 гривень та матеріальної в сумі 127050 гривень.
Свої вимоги позивачі обгрунтували тим, що що ними у 2016 році було реалізовано насіння соняшнику громадянину ОСОБА_3 в кількості 21340 кг на суму 160050 гривень, проте він сплатив лише 33000 гривень. З приводу таких шахрайських дій їм було спричинено матеріальну шкоду в сумі 127050 гривень. За заявою ОСОБА_1 19.09.2016 було відкрито кримінальне провадження № 12016130480000269 за ч.1 ст.190 КК України проте досудове слідство тривай по сей день.
Наразі, вони почали відчувати ненависть до держави, яка не сприєї їх захисту, а навпаки затягує досудове розслідування, вони постійно відчувають почуття тривоги, а відтак морально страждають бо є особами похилого віку. Розмір моральної шкоди не можливо оцінити точно, а тому вони вважають, що співрозмірним відшкодуванням буде стягнення на їх користь по 3 000 000 гривень кожному з них та матеріальну шкоду 127050 гривень.
В судове засідання не з'явився позивач ОСОБА_2 через канцелярію суду зареєстровано заяву про розгляд справи без її участі (а.с.244)
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні поністю підтримав свої вимоги з підстав викладених у позові. Додав, що до ОСОБА_3 вони позову про стягнення коштів не подавали, оскільки знають, що їх в нього не має, наразі він переховується в РФ, а поліція цьому сприяє, тому і матеріальну шкоду повинен відшкодувати саме відповідач.
Представники відповідачів до суду не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце проведення судового розгляду справи, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення судового засідання не надано.
Представник третьої особи, до суду не з'явився, через канцелярію суду зареєстровано заяву про розгляд справи без його участі (а.с.245)
Ухвалою суду від 02.09.2020 закрито провадження в частині позовних вимог до органу досудового розслідування Марківського відділу поліції Головного територіального управління національної поліції в Луганській області на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Суд вивчивши позовну заяву, додані до неї докази, та матеріали цивільної справи встановив наступні обставини та визначив відповідні правовідносини.
16.09.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за заявою потерпілого ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України про те, що 13.05.2016 громадянин ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 шахрайським шляхом заволодів насінням соняшника в кількості 21340 кг чим завдав матеріальної шкоди потерпілому (кримінальне провадження № 12016130480000269)
Отже, судом встановлено, що між сторонами існує цивільно-правовий спір з приводу спричинення матеріальної та моральної шкоди, що регулюється § 1 Глави 82 "Відшкодування шкоди" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Щодо моральної шкоди.
Згідно з ч.1-3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом положень статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені в статті 1167 ЦК України, відповідно до якиої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Крім цього, відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Так, ст.1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи чи органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Разом із тим відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Отже, підстави відшкодування шкоди, визначені статтями 1173, 1174, 1176 та 1177 ЦК України, є різними.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи суд має самостійно, виходячи із підстав позову, тобто фактичних обставин, встановити характер спірних правовідносин та застосувати відповідну норму права.
Позивачі при зверненні до суду вказали, що з 2016 року розслідується кримінальне провадження № 12016130480000269 де ОСОБА_1 є потерпілим, а тому є право на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування, тобто тривалістю слідства, невжиттям заходів щодо розкриття злочину.
Отже, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, виходячи з позовних вимог , предмета спору та їх обґрунтування є ст.1174 ЦК України, оскільки в позові вказано, що шкоду заподіяна саме бездіяльністю органу досудового розслідування при розслідуванні кримінального провадження.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Позивачі при зверненні до суду долучили до позовної заяви єдиний доказ - витяг з ЕРДР у кримінальному провадженні №12016130480000263
Інших доказів позивачами суду не надано, під час підготовчого судового засідання так само і під час судового засідання при розгляді справи по суті судом з'ясовувалося питання чи всі докази позивачами подано та чиє необхідність у їх витребовуванні. Позивчі вважали, що ними подані всі необхідні докази, клопотань про їх витребовування суду не надходило.
Суд звертає увагу позивачів на те, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вищевказані висновки узгоджуються з мотивами викладеними у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року, справа № 686/13212/19, провадження № 61-21982св19.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивачі не довели належними і допустимими доказами факт завдання їм моральної шкоди внаслідок дій органу досудового розслідування, зокрема щодо не дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження №12016130480000263.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди за недоведеністю, оскільки позивачами не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їм моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов'язком позивача.
Щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 127050 гривень суд виходить з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Свої вимоги щодо матеріальної шкоди позивачі обгрунтували тим, що що ними у 2016 році було реалізовано насіння соняшнику громадянину ОСОБА_3 в кількості 21340 кг на суму 160050 гривень, проте він сплатив лише 33000 гривень. З приводу таких шахрайських дій їм було спричинено матеріальну шкоду в сумі 127050 гривень. За заявою ОСОБА_1 19.09.2016 було відкрито кримінальне провадження № 12016130480000269 за ч.1 ст.190 КК України.
Під час судового розгляду позивач пояснив, що до ОСОБА_3 вони позову про стягнення коштів не подавали, оскільки знають, що їх в нього не має, наразі він переховується в РФ, а поліція цьому сприяє, тому і матеріальну шкоду повинен відшкодувати саме орган досудового слідства.
Так суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України) . Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності (ч.1,2 ст.11 ЦПК України)
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування або ім'я сторін, а також зміст позовних вимог (п. 2 і 4 ч.2 ст.175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України ).
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України, а саме ст.51 ЦПК України.
Так якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст.51 ЦПК України).
Після спливу строку, зазначеного у ч.2 ст.51 ЦПК України суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч.3 ст.51 ЦПК України).
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч.4 ст.51 ЦПК України).
Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача щодо стягнення матеріальної шкоди не заявляв.
Отже, з огляду на те, що позивачі вказують, що реалізували насіння соняшнику саме громадянину ОСОБА_3 , та саме він не сплатив їм внаслідок шахрайських дій грошові кошти в сумі 127050 гривень ( про це зазначено і у фабулі витягу з ЕРДР) суд вважає, що позов про стягнення матеріальної шкоди пред'явлено до неналежного відповідача, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц)
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ч.1 ст.141 ЦПК України .
Оскільки позивачі звільнені від сплати в цій категорії справ, а суд приймає рішення про відмові в задоволенні позову то судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа Управління державної казначейської служби України в Марківському районі Луганської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Луганського апеляційного суду через Марківський районний суд Луганської області суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 вересня 2020 року
Суддя: В. М. Шкиря