04 вересня 2020 року м. Рівне №460/4599/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Н.С. Гудими, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 22.04.2020 №Ф-1407У.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2008 року по січень 2017 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник єдиного податку. Повідомив, що за період здійснення підприємницької діяльності позивачем було сплачено всі податки та платежі, жодної вимоги ні від податкового, ні від пенсійного органу йому не надходило. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки), сформовану та надіслану позивачу у квітні 2020 року, протиправною та такою, що прийнята всупереч вимог чинного законодавства. Так, вказав, що відповідач допустив порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав би бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки. Також наголосив, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності (з 01.01.2017 - незалежно від отримання доходу від такої діяльності), а підприємницька діяльність позивача припинена ще в січні 2017 року. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 30.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.18-20).
20.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.23-24), у якому відповідач позов не визнав у зв'язку з його безпідставністю. На обґрунтування заперечень зазначив, що з липня 2008 року позивач перебуває на обліку у контролюючому органі як фізична особа-підприємець. Повідомив, що в січні 2017 року позивач припинив діяльність як фізична особа-підприємець, однак не знявся з обліку у контролюючому органі як платник податків та зборів і в силу вимог чинного законодавства зобов'язаний був забезпечити остаточні розрахунки з податковим органом. Вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2020 сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідно до яких загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 12767,03 грн., а отже не підлягає скасуванню. За таких підстав, просив в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В період з 13.07.2020 по 01.09.2020 головуючий суддя перебувала у відпустці, а відтак розгляд справи здійснено 04.09.2020.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Як свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 21.07.2008 зареєструвався як фізична особа-підприємець та 16.01.2017 припинив підприємницьку діяльність (а.с.12-15).
22.04.2020 податковий орган виставив ОСОБА_1 податкову вимогу про сплату (боргу) недоїмки №Ф-1407У на загальну суму 12767,03 грн. (в т.ч. недоїмка 12767,03 грн., штрафи - 0 грн., пеня - 0 грн.) (а.с.10).
05.06.2020 старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У від 22.04.2020 (а.с.9).
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону №2464-VІ обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Так, згідно з пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно із ч.3 ст.6 Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
В свою чергу, ч.4 ст.6 Закону №2464-VI встановлено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
При цьому, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI)
Згідно з ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф та нараховується пеня, про що посадова особа органу доходів і зборів приймає рішення. Фізичні особи-підприємці сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів та зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Іншими словами, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16.
Як встановлено судом, контролюючий орган сформував та виставив ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У, у зв'язку з наявністю в останнього недоїмки зі сплати єдиного внеску за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року на загальну суму 12767 грн.
Вказана вимога містить усі необхідні реквізити, відомості про розмір боргу, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 у період 2013-2014 років був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку як платник єдиного внеску, а відтак зобов'язаний сплачувати єдиний внесок за вказаний період у розмірі не меншому ніж розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, оскільки на позивача, як на суб'єкта підприємницької діяльності покладено обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі не нижче мінімального, і позивачем не забезпечено сплату єдиного внеску у встановлені строки, то відповідач правомірно на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У від 22.04.2020. Вказана вимога надіслана податковим органом на адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручена останньому 05.05.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28).
При цьому, факт наявності у позивача боргу зі сплати єдиного внеску за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року підтверджується копією облікової картки позивача, та жодним чином не спростовувався позивачем у позовній заяві.
Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску відповідно до закону чи доказів сплати за нього такого внеску.
Твердження позивача, що він з 16.01.2017 року припинив підприємницьку діяльність, а отже підстав для винесення оскаржуваної вимоги у відповідача не було, судом оцінюються критично, оскільки в силу вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Щодо доводів позивача, що контролюючим органом не дотримано строки нарахування боргу зі сплати єдиного внеску згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У від 22.04.2020, яке призвело до покладання на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску, то суд погоджується, що контролюючий орган дійсно протягом тривалого періоду часу не провів відповідної перевірки зі сплати позивачем єдиного внеску та не сформував податкової вимоги про сплату боргу (оскільки борг виник за період з липня 2013 року по жовтень 2014 року, а вимога сформована лише у травні 2020 року).
Однак, суд звертає увагу , що згідно з положеннями ч.16 ст.25 Закону№2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Більше того, оскаржувана вимога сформована у зв'язку з наявністю недоїмки зі сплати позивачем єдиного внеску та не містить нарахувань пені та штрафів, а отже не покладає на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску, спричиненого таким тривалим контролюючим органом ненарахуванням боргу, про який зазначав позивач у позові.
Покликання відповідача, що оспорювана вимога прийнята без проведення перевірки, суд не бере до уваги як безпідставні, позаяк в силу вимог податкового законодавства вимога про сплату боргу (недоїмки) формується як на підставі актів документальних перевірок, так і на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. В даному випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі облікових даних позивача по сплаті єдиного внеску, згідно з якими за позивачем обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 12767,03 грн. (а.с.30).
З огляду на наведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, сформувавши та направивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У від 22.04.2020, діяло у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначені нормами чинного законодавства, сама вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1407У від 22.04.2020 відповідає критеріям правомірності, визначеним ст.2 КАС України, а отже не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Правові підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 04 вересня 2020 року.
Суддя Н.С. Гудима