Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
03 вересня 2020 р. Справа № 520/7112/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованої за межами намелених пунктів на територіях Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, яке викладено у наказі від 12.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованої за межами намелених пунктів на територіях Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є протиправним, так як відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі у відповідності до положень ст. 257 КАС України.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва право на спадщину від 06.12.2010 за спадковою справою №880/2008 у ОСОБА_1 виникло право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Краснопавлівський", яке знаходиться у селі Миронівка, Лозівського району, Харківської області, розміром 6,04 умовних кадастрових гектарів, що належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Вказане право на земельну частку (пай) належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №895198, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, від 17 грудня 2002 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 17 грудня 2002 року за №236.
15 січня 2020 року ОСОБА_1 подала до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області заяву в порядку ст. 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею, 6,04 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованої за межами населених пунктів на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.02.2020 позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви. Відмову мотивовано тим, що відповідно до повноважень, визначених ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Кожному громадянину України, згідно ст.14 Конституції України гарантується право на землю.
У відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Зазначені норми права вказують на те, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Як встановлено судом вище, наказ від 12 лютого 2020 року № 3143-СГ про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обґрунтований тим, що земельна частка (пай) у землі перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Краснопавлівський", яке знаходиться у селі Миронівка Лозівского району Харківській області, розміром 6,04 умовних кадастрових гектарів, що належало спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 895198, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області 17 грудня 2002 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 17 грудня 2002 року за №236. Відповідно до повноважень, визначених частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління.
У відповідності до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Частиною 7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Так, в процесі реформування земельного законодавства склалась ситуація, коли правовий статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств законодавчо не було урегульовано.
З метою вирішення цього питання Верховною Радою України 10.07.2018 прийнято Закон України №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набув чинності 01.01.2019.
Тобто, з 01.01.2019 на законодавчому рівні встановлено порядок обернення права колективної власності на землю на право приватної та комунальної власності. Зокрема внесено зміни до пункту 21 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-ІУ, визнано комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані; надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.
Положеннями пункту 7 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність земельні ділянки зберігають права на ці ділянки. Пунктом 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Отже, з 01 січня 2019 року землі КСП "Краснопавлівський", крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю Краснопавлівської територіальної громади.
Вказана обставина не заперечується позивачем.
До суду не надано доказів, що загальними зборами власників земельних часток (паїв), КСП "Краснопавлівський" чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном, приймалось рішення щодо передачі земель КСП "Краснопавлівський" до земель запасу.
З огляду на вказане, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не мало і не має правових підстав для розпорядження землями КСП "Краснопавлівський", у зв'язку з чим суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, діяло виключно в межах чинного законодавства і не вчиняло жодних порушень інтересів позивача.
Інших доводів, які б давали суду можливість дійти висновку про протиправність рішення відповідача, позивач не наводить, судом самостійно не виявлено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 03 вересня 2020 року.
Суддя О.Г. Котеньов