03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 199/8166/17
провадження № 61-13115ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вусо», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ПрАТ «СК «Вусо», про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на її користь матеріальні збитки, завдані ДТП в розмірі 519 118,73 грн, стягнення з ОСОБА_3 на її користь моральну шкоду в розмірі 155 000,00 грн.
У січні 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , яку в ході розгляду справи замінив належним відповідачем ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в розмірі 429 074,61 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди 465 310,49 грн.
Зобов'язано ОСОБА_1 передати ФОП ОСОБА_2 автомобіль марки «RENAULN MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , після відшкодування в повному обсязі
ОСОБА_1 матеріальної шкоди ФОП ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, зобов'язання передати автомобіль та стягнення судових витрат, скасовано та ухвалено в цій частині нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, відмовлено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2019 року залишено без змін.
08 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 липня 2020 року, яка не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Як на підставу касаційного оскарження заявник узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України заявником у касаційній скарзі не зазначено відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4 .
Пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої
статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинні бути зазначені всі учасники справи та їх місце проживання та підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але
не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та
не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 01 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Ураховуючи ціну позову та вимоги касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 13 482,38 грн
(((519 118,73 грн + 155 000,00 грн) х 1%) х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходу бюджету 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 24 вересня
2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська