Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 335/4815/19
провадження № 61-20120св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року у складі судді Крамаренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний Ощадний банк України») про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 03 квітня 2019 йому на телефонний номер НОМЕР_1 надійшло смс повідомлення від «Oschadbank» наступного змісту: «Uvaga! Му zablokuvaly Vash rahunok Acnt: НОМЕР_2 vidpovidno do postanovy Kabinetu nistriv 637. Dlya rozblokuvannya kartky zvernutysya do Banky ta proidit identyfikatsiu. info НОМЕР_3 ». Рахунок був відкритий для зарахування його пенсії.
19 квітня 2019 року він звернувся до найближчого відділення АТ «Ощадбанк» та пройшов ідентифікацію.
Позивач зазначає, що блокування його рахунку відповідачем з 03 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року зроблено незаконно, оскільки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом. Проте, ПАТ «Державний Ощадний банк України» не навів ані норми відповідного Закону, ні рішення будь-якого суду, які б слугували підставою для блокування його рахунку.
Посилаючись на зазначене, просив суд визнати протиправними дії ПАТ «Державний Ощадний банк України» по блокуванню з 03 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року рахунку; визнати протиправним та скасувати рішення ПАТ «Державний Ощадний банк України» про блокування з 03 квітня 2019 року по 19 квітня 2019 року рахунку; зобов'язати ПАТ «Державний Ощадний банк України» розблокувати та поновити користування грошовими коштами за його рахунком та стягнути з ПАТ «Державний Ощадний банк України» на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо зупинення видаткових операцій за рахунком ОСОБА_1 у зв'язку із не проходженням останнім ідентифікації є правомірними, та такими, що здійснені у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637. Щодо зобов'язання ПАТ «Державний ощадний банк України» розблокувати та поновити користування грошовими коштами по рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» судом відмовлено, оскільки 19 квітня 2019 року вказаний рахунок було розблоковано. Крім того, зазначено, що позивачем не надано доказів щодо наявності у нього збитків або інших негативних наслідків щодо блокування картки та/або не можливістю здійснити ідентифікацію, а отже вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі докази, помилково послалися на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» і не застосували до спірних правовідносин статтю 1074 ЦК України, яка має вищу юридичну силуніж постанови Кабінету Міністрів України. Також суди не звернули уваги на те, що дії ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо блокування його рахунку призвели до неможливості отримати пенсію. При цьому жоден Закон України не надає Кабінету Міністрів України повноважень на встановлення будь-яких обмежень щодо отримання пенсії та розпоряджання коштами на банківському рахунку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У грудні 2019 року до касаційного суду надійшов відзив АТ «Ощадбанк» на касаційну скаргу, у якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 335/4815/19 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує пенсію на відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» поточний рахунок, що підтверджується заявою позивача про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 20 жовтня 2018 року.
03 квітня 2019 року позивачу ОСОБА_1 на телефонний номер НОМЕР_1 надійшло смс повідомлення «Oschadbank» наступного змісту: «Uvaga! Му zablokuvaly Vash rahunok Acnt: НОМЕР_2 vidpovidno do postanovy Kabinetu Ministriv 637. Dly rozblokuvannya kartky zvemutysya do Banky ta proidit identyfikatsiu. Info 0800210800».
19 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до найближчого відділення АТ «Ощадбанк» та пройшов ідентифікацію, після чого рахунок було розблоковано.
Сторонами не заперечується факт зупинення видаткових операції за поточним рахунком позивача 03 квітня 2019 року та відновлення видаткових операції 19 квітня 2019 року після ідентифікації клієнта.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (частина перша статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Статтею 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Крім того, згідно з абзацом першим пункту 8.2 глави 8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, використовується відповідно до визначених цією Інструкцією режимів поточних рахунків з урахуванням обмежень, установлених законодавством України, у тому числі цією главою.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637 визначено, що дія платіжних карток установлюється на строк до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах ПАТ «Державний ощадний банк України» кожні шість місяців. Після завершення строку дії картка перевипускається за рахунок ПАТ «Державний Ощадний банк України».
Фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установі ПАТ «Державний Ощадний банк України» для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка водночас є пенсійним посвідченням, проводиться кожні три місяці з дня відкриття рахунка або з дня попередньої ідентифікації.
У разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат ПАТ «Державний Ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком та інформує протягом одного тижня з дня їх зупинення в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису через захищені канали зв'язку про таке зупинення Міністерство соціальної політики та Міністерство фінансів.
Міністерство соціальної політики подає зазначену інформацію щодо одержувачів пенсій - до Пенсійного фонду України.
Відновлення видаткових операцій проводиться ПАТ «Державний Ощадний банк України» з дня, що настає за днем проведення фізичної ідентифікації в установах ПАТ «Державний Ощадний банк України».
Судами установлено, що позивач на протязі трьох місяців не користувався своїм картковим рахунком жодним із можливих способів, які надає банк, відповідно до послуг щодо пластикових карток.
У зв'язку з чим 03 квітня 2019 року банком було направлено відповідне повідомлення щодо необхідності здійснити ідентифікацію та повідомлені підстави, у зв'язку з чим виникла така необхідність.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дії АТ «Ощадбанк» щодо зупинення видаткових операцій за рахунком позивача у зв'язку із не проходженням останнім ідентифікації є правомірними, здійснені у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року № 637, яка є чинною та обов'язковою для виконання, в тому числі для АТ «Ощадбанк».
19 квітня 2019 року позивачем, як зазначено в позовній заяві, було здійснено необхідну ідентифікацію.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання ПАТ «Державний ощадний банк України» розблокувати та поновити користування грошовими коштами по рахунку відкритого у АТ «Ощадбанк», оскільки 19 квітня 2019 року вказаний рахунок було розблоковано.
Доводи касаційної скарги про те, що суди повинні були застосувати до спірних правовідносин статтю 1074 ЦК України, яка має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Вищевказана норма цивільного законодавства допускає обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку у випадках, встановлених законом, зокрема наведеними вище законодавчими актами.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 є актом цивільного законодавства та обов'язкова до виконання.
Крім того, законність положень вищевказаної постанови досліджувалася адміністративними судами під час розгляду справи № 826/12123/16 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство соціальної політики України, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо-переміщених осіб України, про визнання нормативно-правових актів незаконними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16 позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов у справі № 826/12123/16, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними і такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, абзаців 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яким визначено необхідність здійснення установами ПАТ «Державний ощадний банк України» фізичної ідентифікації клієнта для отримання пенсії, оскільки вказані положення не суперечать чинному законодавству.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року - без змін.
Аргументи заявника про те, що дії ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо блокування його рахунку призвели до неможливості отримати пенсію, не спростовують тих обставин, щоблокування рахунку відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, у зв'язку з непроходженням ОСОБА_1 фізичної ідентифікації. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що після проходження ОСОБА_1 обов'язкової фізичної ідентифікації 19 квітня 2019 року банком було поновлено можливість здійснення операцій за рахунком клієнта, картковий рахунок є активним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі № 234/4866/18 (провадження №61-850св19).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов