Ухвала
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 754/3614/19
провадження № 61-12647ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року за заявою Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Чекригіна О. В., Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
У березні 2019 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Чекригіна О. В., Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_1 , про визнання протиправними дії та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі.
03 березня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника Київської міської ради про забезпечення позову, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення під магазин, площею 334,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 302480880000, зазначаючи, що об'єкт нерухомого майна постійно змінює власника.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року заяву Київської міської ради про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нежитлові приміщення під магазин, площею
334,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 302480880000, які належать на праві власності: 1/6 частина - ОСОБА_2 , а 5/6 частин -
ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що існує ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
20 серпня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є немайнова вимога - визнання протиправними дії та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а не майнова вимога щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які, крім того, не є відповідачами у справі, тому відсутній зв'язок між заявленими позовними вимогами та способом забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем не обґрунтовано як саме невжиття заходів забезпечення позову у даній справі та у вказаний спосіб може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду, виходячи із предмету спору. Крім того, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що за заявою ОСОБА_2 було здійснено реєстрацію відчуження частини належного їй майна, а суд апеляційної інстанції не перевірив даний факт, оскільки ОСОБА_2 не відчужила, а набула право на частину спірних приміщень.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18,
від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Клопотання мотивовано тим, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду отримано заявником 10 серпня 2020 року, що підтверджується доданим до клопотання оригіналом конверту, тобто подано касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи. якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судових рішень пропущено з поважних причин, оскільки без своєчасного отримання копії оскаржуваного судового рішення заявник позбавлений можливості як визначення необхідності подання касаційної скарги, так і підстав її подання, що є обов'язковим елементом касаційної скарги згідно з вимогами статті 392 ЦПК України, він підлягає поновленню.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Судами встановлено, що між сторонами виник спір щодо прийнятого рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме на нежитлові приміщення під магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення під магазин, площею 334,8 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 302480880000, які належать на праві власності: 1/6 частина - ОСОБА_2 , а 5/6 частин -
ОСОБА_1 .
Застосований судами захід забезпечення позову є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову, виходячи із характеру та розміру заявлених позивачем вимог.
Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки власника майна під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення. При цьому вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не позбавляють ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права користуватись належним їм нерухомим майном.
Посилання заявника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18, від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19, не заслуговують на увагу, оскільки вони прийняті в справах за інших фактичних обставин, які не є аналогічними даній справі.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва
від 06 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду
від 23 червня 2020 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року за заявою Київської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Київської міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Чекригіна О. В., Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун