Ухвала
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 752/11356/17-ц
провадження № 61-13141св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Національний банк України,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву Національного банку України про роз'яснення постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2017 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року позов НБУ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь НБУ заборгованість за договором від 09 лютого 2011 року № 2109 про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі станом на 22 березня 2017 року у розмірі
127 353,59 грн, із яких: 114 919,00 грн - строкова заборгованість за кредитом;
2 772,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 2 584,47 грн - прострочені проценти за користування кредитом; 6 896,90 грн - строкова заборгованість за відстроченими процентами; 40,53 грн - пеня за простроченим кредитом; 140,69 грн - пеня за простроченими процентами. У задоволенні зустрічного позову
ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог НБУ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов НБУ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НБУ заборгованість за кредитом у розмірі 117 691,00 грн, за відсотками - 1 905,74 грн, пеню у розмірі 67,54 грн.
У задоволенні інших позовних вимог НБУ до ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до НБУ про визнання поруки припиненою задоволено частково. Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 09 лютого 2011 року № 2109/П, укладеного між НБУ та ОСОБА_2 ,
у частині зобов'язань, які виникли до 02 грудня 2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до НБУ відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява НБУ про роз'яснення постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року, на обґрунтування якої зазначено, що на виконання постанови Верховного Суду, Голосіївським районним судом м. Києва видані виконавчі листи лише щодо стягнення коштів із ОСОБА_2 , проте НБУ незрозуміло якого змісту мають бути видані цим судом виконавчі листи про стягнення коштів із ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз'яснення постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 752/11356/17-ц (провадження № 61-13141св19), з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нормами статті 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи, суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи при цьому його змісту. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
За змістом зазначеної норми процесуального права, рішення суду може бути роз'яснено, у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Суть роз'яснення судового рішення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз'яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Підсумовуючи наведене, суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо внаслідок нечіткості його резолютивної частини рішення неможливо виконати примусово, або є ймовірність неправильного його виконання.
Висновки за результатами розгляду заяви
Постанова Верховного Суду, про роз'яснення якої подано заяву, є мотивованою і зрозумілою, не допускає кількох варіантів тлумачення, тому відсутні підстави для роз'яснення цього судового рішення.
Посилання заявника на те, що йому незрозуміло якого змісту мають бути видані судом виконавчі листи про стягнення коштів із ОСОБА_1 не можуть бути підставою для задоволення заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 рокув частині вирішення вимог НБУ про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 127 353,59 грн в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося та відповідно не переглядалося, а отже, рішення суду першої інстанції в цій частині набрало законної сили. При цьому, порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про роз'яснення постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у цій справі із вказаних позивачем підстав задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 271, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити Національному банку України у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання поруки припиненою.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко