04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 808/2284/16
адміністративне провадження № К/9901/39735/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (суддя Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (судді: Коршун А.О. (головуючий), Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 808/2284/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про скасування: податкового повідомлення рішення № 0002871700 від 15.06.2016, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 033,29 грн (в тому числі податок - 15 226,64 грн, штраф 3 806,65 грн); вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, якою ФОП ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25 262,81 грн; рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 3 193,74 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 15.06.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також позивач зазначає, що ним правомірно включено до витрат вартість придбаних паливо-мастильних матеріалів, використаних ним для перевезення вантажів покупцям, на загальну суму 40 618,00 грн (в т.ч. за 2013 рік на суму 16 042,43 грн, за 2014 рік на суму 11 440,07 грн, за 2015 рік 13 135,50 грн), випадків подвійного включення таких витрат не було, крім того, позивач правомірно включив до витрат витрати на рекламні послуги (всього - 7 667,34 грн, в т.ч. за 2013 рік в сумі 4 120,34 грн, за 2014 рік в сумі 2 096,33 грн, за 2015 рік в сумі 1 450,67 грн).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 15.06.2016 в частині збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 19 033,29 грн, в тому числі за основним платежем - 15 226,64 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3 806,65 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2016 № Ф-0002891700 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25 262,81 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 3 193,74 грн.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 15.06.2016, в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 19 033,29 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, в частині визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25 262,81 грн, рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, в частині застосування штрафу у сумі 3 193,74 грн діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, тоді як позивачем було доведено та обґрунтовано правомірність своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом перевірки № 705/08-13-04/ НОМЕР_1 від 15.04.2016. Внаслідок оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки, було призначено повторну перевірку позивача.
Результати проведеної документальної позапланової виїзної передвіки позивача з питань, що стали предметом оскарження (згідно скарги від 28.04.2016 № 28/04) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 оформлено актом перевірки від 24.05.2016 № 906/08-15-13-04/ НОМЕР_1 .
У висновках вказаного акта перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги: п.177.2., п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2013 - 2015 роках на загальну суму 15 511,58 грн, у тому числі за 2013 рік у сумі 6 056,16 грн, за 2014 рік у сумі 3 892,04 грн та за 2015 рік у сумі 5 563,38 грн; п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за № 1686/24218; п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464. Зазначене порушення спричинило не донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в 2013 - 2014 роках в розмірі 25 920,52 грн, у тому числі за 2013 рік в розмірі 14 009,93 грн, за 2014 рік та суму 9 003,50 грн, та за 2015 рік на суму 2 907,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення рішення №0002871700 від 15.06.2016, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 19 389,22 грн, в тому числі за основним платежем - 15 511,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 877,84 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, якою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25 921,52 грн; рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 3 292,55 грн. За результатами адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін.
Судами попередніх інстанцій з вказаного акта перевірки встановлено, що підставою збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у зв'язку з безпідставним включенням до витрат: вартості придбаних паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 40 618,00 грн в т.ч. за 2013 рік на суму 16 042,43 грн, за 2014 рік на суму 11 440,07 грн, за 2015 рік 13 135,50 грн (підстава виключення-відсутність товарно-транспортних накладних); подвійного включення до витрат вартості придбаних паливо-мастильних матеріалів; витрат на рекламні послуги всього 7 667,34 грн (в т.ч. за 2013 рік в сумі 4 120,34 грн, за 2014 рік в сумі 2 096,33 грн, за 2015 рік в сумі 1 450,67 грн).
Згідно пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні, позивач здійснює діяльність з продажу та поставки канцелярських товарів контрагентам, що розташовані на території Запорізької області. Поставки здійснюються значній кількості контрагентів та в більшості випадків невеликими партіями. Основні умови продажу на умовах поставки, DAP або DDU місцезнаходження покупця Міжнародних правил Інкотермс, що передбачає обов'язки продавця поставити товар у місце призначення. Для здійснення господарської діяльності та виконання укладених договорів, позивач використовує власний транспорт, наявність якого перевірена та зазначена в акті перевірки.
Згідно змісту Додатку № 5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2013 року, при розрахунку оподатковуваного доходу приймається до уваги сума витрат, зазначена в графах 6, 9 та 10 Книги. ФОП ОСОБА_1 придбане паливо використовував у господарській діяльності для доставки товарів споживачам, тобто придбане паливо не було в подальшому реалізоване або використано для виготовлення товарів. Тому відповідно до порядку заповнення Книги в 2013 році, позивач відображав вартість використаного палива в графі 10 як інші витрати. З наданих до матеріалів справи копій книги обліку доходів та витрат за 2013 рік встановлено, що витрати по використаному паливу позивачем включено в графу 10, та не відображено в графі 6. Дані книги щодо суми витрат відповідають даним податкової декларації (Додаток № 5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік).
Відповідно до змісту Додатків № 5 до декларацій за 2014, 2015 роки, при розрахунку оподатковуваного доходу приймається до уваги сума витрат, зазначена в графах 6, 7 та 8. Згідно пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_1 придбане паливо використовував у господарській діяльності для доставки товарів споживачам, тобто придбане паливо не було в подальшому реалізоване або використано для виготовлення товарів. Тому відповідно до порядку заповнення Книги в 2014-2015 роках позивач відображав вартість використаного палива в графі 8 книги як інші витрати. З наданих до матеріалів справи копій книги обліку доходів та витрат за 2014-2015 роки вбачається, що витрати по використаному паливу позивачем включено в графу 8, та не відображено в графі 6. Дані книги щодо суми витрат відповідають даним податкових декларацій (Додаток № 5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2014-2015 роки).
7. В доводах касаційної скарги Пологівська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а також невідповідності наданих позивачем первинних документів вимогам чинного законодавства та ненадання таких документів позивачем контролюючому органу під час здійснення ним перевірки, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.
Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
10.2. Пункти 44.1, 44.6 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
10.3. Пункти 138.1, 138.2 статті 138.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
10.4. Пп. «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138.
До складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
10.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.6. Пункти 177.2, 177.4, 177.10 статті 177.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Пункт 177.4 статті 177 (в редакції Законів № 3609-VI від 07.07.2011, № 71-VIII від 28.12.2014):
177.4. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина перша статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина друга статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
13. Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , а саме: визнаючи протиправними та скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 15.06.2016, в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 19 033,29 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, в частині визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25 262,81 грн, рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, в частині застосування штрафу у сумі 3 193,74 грн, виходили з того, що відповідачем не було доведено та надано жодних належних доказів на підтвердження допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства, тоді як позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції документи щодо оформлення ним господарських операцій з продажу канцтоварів та перевезення цих товарів їх покупцям, контрагентам позивача, які у розумінні положень статей 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, оскільки фіксують факти здійснення певних господарських операцій, містять дані про здійснені позивачем операції, зокрема, про вантаж та отримувача вантажу, пробіг автомобіля, норми витрат палива тощо, а також підтверджують замовлення та оплату позивачем рекламних послуг, у яких рекламувалась саме господарська діяльність позивача.
Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення № 0002871700 від 15.06.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002891700 від 15.06.2016, рішення № 0002911700 про застосування штрафних санкцій від 15.06.2016 (в частині заявлених позовних вимог), діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено та не було надано належної оцінки доказам та доводам відповідача, зазначеним у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та, зокрема, в акті перевірки, щодо відсутності у позивача окремих транспортних документів, ненадання позивачем до перевірки окремих первинних документів, а також невідповідності даних у тих, які було надано (зокрема, щодо витрат позивача на придбання паливно-мастильних матеріалів, пов'язаності витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів з господарською діяльністю позивача щодо перевезення відповідних товарів, та ін), у зв'язку з чим виникає сумнів чи є такі складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Щодо документів ненаданих позивачем контролюючому органу до перевірки, суди першої та апеляційної інстанції повинні були враховувати, зокрема, положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, а також чому такі документи не були надані. Судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимог процесуального законодавства було лише констатовано, без проведення належного дослідження та відповідного аналізу наданих доказів, наявність окремих первинних документів наданих позивачем.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
14. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
15. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
16. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
18. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
19. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
20. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
21. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
22. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 808/2284/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова