04 вересня 2020 року справа № 580/2856/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Первомайський кар'єр "Граніт" до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Первомайський кар'єр "Граніт" (далі - позивач) з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2020 №61927566 з примусового виконання постанови від 22.09.2014р. ВП №44751057.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження 28.04.2020р. на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого сплив 22.09.2015р. Представник позивач зазначив, що приписами Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі спливу строку пред'явлення виконавчого документа, державний виконавець повертає його без прийняття до виконання. Крім того, зазначено, що стягувачем не подано заяву про примусове виконання, що також є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання. Крім того, звернуто увагу, що постанова про стягнення виконавчого збору, на підставі якої відкрито виконавче провадження не відповідає вимогам до виконавчого документа, визначених ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, відтак дії державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови є протиправними, а постанова такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.08.2020р.
28.08.2020р. ухвалою суду відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача, до 04.09.2020р.
04.09.2020р. до суду від представника позивача надійшла заява, у якій представник просив розгляд справи провести за його відсутності та підтримав позовні вимоги, які просив задовольнити.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи до суду не прибув, причини неявки суду не повідомив. У строк встановлений судом відповідачем відзив на позов до суду не подано.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки відповідача.
Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В провадженні відповідача перебувало виконавче провадження ВП №44751057 щодо примусового виконання вимоги №Ю-975-17 від 08.07.2014р. Первомайської ОДПІ про стягнення з позивача боргу в сумі 173718,18 грн.
Постановою від 20.03.2020 старший державний виконавець Постоєнко М.В. закінчив зазначене виконавче провадження з підстави повного фактичного виконання рішення.
28.04.2020р. відповідач прийняв оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження №61927566 щодо виконання постанови №44751057, виданої 22.09.2014р. Центральним ВДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з позивача виконавчого збору на користь держави в сумі 17371,81 грн.
Позивач, вважаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження - протиправною, звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
До 05.01.2017р. умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону №606-XIV).
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону №606-XIV.
Згідно з п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону №606-XIV у виконавчому документі зазначаються, зокрема: дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання визначаються статтею 22 Закону №606-XIV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону №606-XIV).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону №606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Частина перша статті 24 Закону №606-XIV визначає, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (ч. 2 ст. 24 Закону №606-XIV).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Як уже встановлено судом, оскаржувана постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження №61927566 щодо виконання постанови №44751057, виданої 22.09.2014р. Центральним ВДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) про стягнення з позивача виконавчого збору на користь держави в сумі 17371,81 грн. прийнята 28.04.2020р.
На момент прийняття оскаржуваної постанови, умови і порядок виконання судових рішень, рішень інших органів (їх посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно з ч.1 ст.3 вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1404-VІІІ у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Аналогічного змісту положення щодо обов'язковості скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України було визначено і положеннями ч.3 ст. 18 Закону №606-XIV.
Натомість суд врахував, що виконавчий документ (постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 22.09.2014р. ВП №44751057) не відповідає вказаним вимогам Закону щодо його оформлення, оскільки не скріплена печаткою із зображенням Державного Герба України.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до абзацу першого ч.4 ст.27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з ч.9 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як уже було зазначено судом, постановою від 20.03.2020р. старший державний виконавець Постоєнко М.В. ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження №44751057 (в межах якого було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 22.09.2014р.) з підстави повного фактичного виконання рішення.
При цьому відповідач не надав суду доказів щодо часу, коли позивач здійснив повне фактичне виконання згаданого вище рішення.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання врегульовані ст.22 Закону №606-XIV, чинного на час прийняття постанови №44751057 від 22.09.2014р., якою з позивача має бути стягнуто виконавчий збір в сумі 17371,81 грн.
Зокрема, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 12 Закону №1404-VІІІ стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зважаючи, що згадана вище постанова про стягнення виконавчого збору винесена 22.09.2014р. та того ж дня набрала законної сили, кінцевим терміном для пред'явлення (в редакції ст.22 Закону №606-XIV) її до виконання є 22.09.2015. У разі пропуску такого строку відповідач на набуває права на відповідне стягнення.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів жодним належним доказом дотримання ним встановленого строку для пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору, у т.ч. доказів переривання такого строку або рішення суду щодо його поновлення.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема якщо:
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови №44751057 від 22.09.2014р. до виконання та відкриття виконавчого провадження ВП №61927566, оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам ст. 4 Закону №1404-VІІІ та щодо якого пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З огляду на те що старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнком М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2020 №61927566 без дотриманням порядку, строків і меж, визначених законом, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов належить задовольнити повністю, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 2102,00 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 11.08.2020 №1-132К, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 2102,00 грн.
Зважаючи на заяву представника позивача про неможливість своєчасного надання сукупності доказів понесення судових витрат та зобов'язання надати їх протягом 5 днів, суд дійшов висновку про можливість вирішення розподілу судових витрат у додатковому рішенні після їх отримання.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Постоєнка М.В. від 28.04.2020р. ВП №61927566 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови від 22.09.2014 ВП №44751057 про стягнення виконавчого збору з Приватного акціонерного товариства “Первомайський кар'єр “Граніт” (18016, м.Черкаси, вул. Євгена Кухарця, 8; код ЄДРПОУ - 00292356).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18018, просп. Хіміків, 50, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 36157425) на користь Приватного акціонерного товариства “Первомайський кар'єр “Граніт” (18016, вул. Євгена Кухарця, 8, м. Черкаси, код ЄДРПОУ - 00292356) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя М.А. Білоноженко