03 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1437/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить скасувати наказ голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 08.05.2020 р. № 21-о; скасувати наказ голови комісії з реорганізації ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 08.05.2020 р. № 42-в; поновити на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 08.05.2020 р.; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом від 08.05.2020 р. № 42-в скасовано наказ про надання відпустки, а наказом від 08.05.2020 р. № 21-о його звільнено з посади начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області. Вважає вказані накази протиправними, оскільки з 06.05.2020 р. перебував у відпустці, а згідно ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника у період перебування у відпустці. Крім того, чинним законодавством України не передбачено скасування наданої відпустки, а визначено підстави відкликання з щорічної відпустки за згодою працівника у виключних випадках. Посилання у оскаржуваних наказах на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 540/2272/18 є безпідставним, так як у даній постанові не визначено скасування наказу про надання відпустки. Тому накази винесено з порушенням ст.79 КЗпП України, ст.12 Закону України "Про відпустки", ст.ст.50, 52 Закону України "Про державну службу".
Ухвалою від 05.06.2020 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач у встановлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 04.08.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження на призначено судове засідання на 28.08.2020 р. на 09:00 год.
20.08.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що накази від 08.05.2020 р. № 21-о про звільнення позивача та № 42-в про скасування відпустки прийнято на виконання постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 540/2272/18, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а справу направлено на новий судовий розгляді. На даний час справа № 540/2272/18 знаходиться на розгляді у Херсонському окружному адміністративному суді.
26.08.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що відповідач мав право звільнити його із займаної посади тільки після закінчення відпустки.
Ухвалою від 02.09.2020 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
27.08.2020 р. від позивача, а 28.08.2020 р. від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі в письмовому провадженні.
Приписами ч.3 ст.194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 11.10.2018 р. № 49-о ОСОБА_1 звільнено 11.10.2018 р. з посади начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у зв'язку із скороченням штатної чисельності, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області № 49-О від 11.10.2018 р. "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з 11.10.2018 р., стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 24528,20 грн., допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8246,59 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. змінено, викладено третій та четвертий абзаци його резолютивної частини у наступній редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 11.10.2018 р., стягнути з Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 24528,20 грн.".
Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 29.04.2020 р. № 18-о, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. у справі № 540/2272,18, скасовано наказ Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 11.10.2018 р. № 49-о "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області, із займаної посади згідно п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службі", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 11.10.2018 р.
Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.05.2020 р. № 40-6 ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період з 11.10.2018 р. по 10.10.2019 р. тривалістю 30 календарних днів з 06.05.2020 р. по 05.06.2020 р.
Постановою Верховного Суду від 29.04.2020 р. рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Постанову Верховного Суду отримано відповідачем 07.05.2020 р.
На виконання постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі винесено накази:
- від 08.05.2020 р. № 21-о, яким скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 29.04.2020 р. № 18-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ", вважати ОСОБА_1 звільненим з посади начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області 11 жовтня 2018 року;
- від 08.05.2020 р. № 42-в, яким скасовано наказ Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.05.2020 р. № 40-в "Про надання відпустки".
Вважаючи вказані накази протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Приписами ст.45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Статтею 341 ПК України визначено, що служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п.342.4, 342.6 ст.342 ПК України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону № 889-VIII).
Приписами ст.1 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) визначено, що державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Згідно ст.5 Закону № 504/96-ВР тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Відповідно до ст.57 Закону № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю (ст.59 Закону № 889-VIII).
Частиною 1 статті 60 Закону № 889-VIII визначено, що для виконання невідкладних завдань державні службовці, які займають посади категорії "А", можуть бути відкликані із щорічної основної або додаткової відпустки, передбаченої частиною першою статті 58 цього Закону, за рішенням суб'єкта призначення, а державні службовці, які займають посади категорій "Б" і "В", - за наказом (розпорядженням) керівника державної служби. Порядок відкликання державних службовців із щорічних відпусток затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 Закону № 504/96-ВР встановлено, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Згідно п.3 Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 230, підставою для відкликання державного службовця із щорічної відпустки є необхідність виконання невідкладного завдання, про яке не було і не могло бути відомо під час надання щорічної відпустки, за умови неможливості виконання такого завдання іншою уповноваженою на це особою.
Підстави припинення державної служби встановлено ст.83 Закону № 889-VIII. Зокрема, згідно ч.1 ст.83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 871 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 881 цього Закону).
Відповідно до ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Частиною ч.5 ст.87 Закону № 889-VIII визначено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Статтею 40 КЗпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
З аналізу даних правових норм слідує, що право на відпустку є конституційною гарантію державного службовця, яке реалізується шляхом видання розпорядчого документа. Законом № 889-VIII передбачено порядок надання відпусток державним службовцям та їх тривалість. В той же час законодавством не передбачено права керівника на скасування наказу про надання відпустки, а визначено виключні випадки відкликання з відпустки.
Законом № 889-VIII встановлено підстави припинення державної служби, зокрема і за ініціативою суб'єкта призначення. При цьому, як Законом № 889-VIII, та і КЗпП України передбачено пряму заборону звільнення державного службовця під час перебування у відпустці.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 11.10.2018 р. наказом від 29.04.2020 р. № 18-о на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р., яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р., у справі № 540/2272/18. Цим рішенням скасовано наказ від 11.10.2018 р. № 49-о "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.1 ст.40 КЗпП України.
Постановою Верховного Суду від 29.04.2020 р. скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р., а справу направлено на новий судовий розгляд.
Тобто, постановою Верховним Судом від 29.04.2020 р. скасовано підставу поновлення позивача на посаді, що в свою чергу є наслідком вчинення відповідачем дій по його реалізації.
На виконання постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. відповідачем прийнято наказ від 08.05.2020 р. № 42-в, яким скасовано наказ про надання позивачу відпустки, та наказ № 21-о, яким скасовано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Однак такий механізм реалізації постанови Верховного Суду від 29.04.2020 р. є протиправним, так як законодавством, яке регулює порядок проходження публічної служби, по перше, не передбачено скасування наказу про надання відпустки, по друге, встановлено пряму заборону на звільнення державного службовця під час перебування у відпустці.
Як вже зазначалося, наказом від 06.05.2020 р. № 40-в ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за період з 11.10.2018 р. по 10.10.2019 р. тривалістю 30 календарних днів з 06.05.2020 р. по 05.06.2020 р., а тому відповідач в силу приписів ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII міг звільнити ОСОБА_1 не раніше першого робочого дня після закінчення відпустки (після 05.06.2020 р.).
Оскільки оскаржувані позивачем накази від 08.05.2020 р. № 21-о та № 42-в прийнято відповідачем в період перебування ОСОБА_1 в щорічній відпустці, вони є протиправними та підлягають скасуванню, а порушенні права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а саме - начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 09.05.2020 р.
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абз.1, 3, 4 п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.
Ухвалою від 04.08.2020 р. відповідача було зобов'язано надати до суду довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за два місяці, що передували звільненню.
На виконання ухвали відповідачем надано довідку від 20.08.2020 р. № 127/14/21-97-10, у якій зазначено, що ОСОБА_1 протягом січня-травня 2020 року заробітну плату не отримував, посадовий оклад, на момент звільнення з посади начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області складав 5500 грн.
Судом встановлено, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 р. (залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 р.), яким скасовано наказ від 11.10.2018 р. № 49-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено позивача на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 11.10.2018 р., виконано відповідачем 29.04.2020 р. шляхом прийняття наказу № 18-о.
Враховуючи викладене та довідку Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 20.08.2020 р. № 127/14/21-97-10 про те, що ОСОБА_1 не отримував заробітну плату протягом січня-травня 2020 року, останніми двома місяцями, в яких позивачу нараховувалася заробітна плата, є серпень, вересень 2018 року. За таких обставин, суд для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу враховує довідку Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.11.2018 р. № 1342/8/21-10-05-09, яку надано відповідачем в рамках адміністративної справи № 540/2272/18.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 20.11.2018 р. № 1342/8/21-10-05-09 заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 16493,18 грн. (серпень 2018 р. - 7643,18 грн., вересень 2018 року - 8850 грн.), відпрацьовано днів - 39 (серпень 2018 року - 19, вересень 2018 року - 20), середньоденна заробітна плата складає 422,90 грн.
Період вимушеного прогулу з 09.05.2020 р. по 03.09.2020 р. - 80 робочих днів (травень 2020 року - 14, червень 2020 року - 20, липень 2020 року - 23, серпень 2020 року - 20, вересень - 3).
Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 33832 грн. (422,90 грн. х 80 р. д.).
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Розмір заробітної плати за один місяць складає 8246,55 грн. (середня кількість відпрацьованих у серпні, вересні 2018 року днів - 19,5 (39 : 2); середньоденна заробітна плата 422,90 грн.; 19,5 х 422,90 грн. = 8246,55 грн.).
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 09.05.2020 р. та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 8246,55 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів правомірності свого рішення, суд дійшов до висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати накази голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 08.05.2020 р. № 42-в "Про скасування наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 06.05.2020 р. № 40-в "Про надання відпустки", від 08.05.2020 р. № 21-о "Про скасування наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 29.04.2020 р. № 18-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 09.05.2020 р.
Стягнути з Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.05.2020 р. по 03.09.2020 р. в розмірі 33832 грн. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді начальника Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області з 09.05.2020 р.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 8246,55 (вісім тисяч двісті сорок шість) грн. 55 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко
кат. 106030000