Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 вересня 2020 р. № 520/10194/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10,м. Київ,01135) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 02.07.2020 р. та від 20.07.2020 р.;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України розглянути інформаційні запити ОСОБА_1 від 02.07.2020 р. та від 20.07.2020 р. до МОН України та надати позивачу обґрунтовані письмові відповіді по суті запитів.
В обґрунтування позову позивачем вказано, що він 02.07.2020 року та 20.07.2020 року направив до Міністерства освіти і науки України інформаційні запити щодо надання інформації та копій документів. Станом на 30.07.2020 року від Міністерства освіти і науки України відповідей на вказані запити до позивача не надходило, як і жодних повідомлень щодо розгляду його звернень. На думку позивача, така бездіяльність з боку відповідача є протиправною та, як наслідок, порушує права позивача щодо доступу до інформації.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що на адресу Міністерства надійшли листи гр. ОСОБА_1 від 02.07.2020 (вх. від 14.07.2020 № Д-2726/8-20) та від 20.07.2020 (вх. від 27.07.2020 № Д-2726/9-20) в яких просить надати інформацію: чи є чинним станом на 02.07.2020 Положення про дистанційне навчання, яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25,04.2013 р. № 466, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 703/23235. Міністерством було враховано вимоги законодавства, розглянувши звернення від 14.07.2020 № Д-2726/8-20 в межах повноважень повідомлено Позивача, що станом на 02.07.2020 р. Положення про дистанційне навчання (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства освіти і науки від № 660 та від 14.07.2015 № 761), яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 р. за № 703/23235 є чинним в частині, що не суперечить Закону України «Про вищу освіту». На повторне звернення від 27.07.2020 № Д-2726/9-20, МОН у межах повноважень повідомило позивача, що на попереднє звернення аналогічного змісту від 14.07.2020 № Д-2726/8-20 йому було надано відповідь листом від 24.07.2020 №3/2218-20. Отже, Міністерство виконало вимоги вище зазначеного закону, а тому не допускало бездіяльності щодо надання позивачу відповіді на його запити.
Відповідно до частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач 02.07.2020 року на адресу Міністерства освіти та науки України сформував інформаційний запит, в якому просив надати інформацію: чи є чинним станом на 02.07.2020 Положення про дистанційне навчання, яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25,04.2013 р. № 466, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 703/23235.
Вищевказаний запит отриманий адресатом 06.07.2020, про що свідчить витяг з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" за трек-номером 6114603875351.
Не отримавши відповіді на інформаційний запит від 02.07.2020, позивач повторно 20.07.2020 року звернувся до Міністерства освіти і науки України, у якому просив надати інформацію: чи є чинним станом на 02.07.2020 Положення про дистанційне навчання, яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25,04.2013 р. № 466, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 703/23235.
Вищевказаний запит отриманий адресатом 06.07.2020, про що свідчить витяг з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" за трек-номером 6116805825804.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційні запити від 02.07.2020 та від 20.07.2020, позивач звернувся до суду із даним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України, кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначених цим Законом.
Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Так, судом з інформаційних запитів вбачається, що позивач просив надати інформацію: чи є чинним станом на 02.07.2020 Положення про дистанційне навчання, яке затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25. 04.2013 р. № 466, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 703/23235.
Отже, суд, дослідивши зміст інформаційних запитів позивача від 02.07.2020 та від 20.07.2020, адресованих Міністерству освіти і науки України встановив, що дані запити подані позивачем в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки в даних запитах заявник просив надати інформацію, яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів відповідача при наданні позивачу відповіді на його інформаційні запити, суд вважає за необхідне керуватися приписами Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Положеннями статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" врегульовано строк розгляду запитів на інформацію.
Так, частиною 1 вищевказаної статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як зазначалось вище, інформаційний запит позивача від 02.07.2020 отриманий адресатом 06.07.2020, відтак відповідь повинна бути відправлена не пізніше 13.07.2020 (п'ятий день припадає на вихідний).
Доказів того, що вказаний запит позивача від 02.07.2020 року надійшов на адресу Міністерства освіти і науки 14.07.2020 року (як зазначає відповідач у відзиві на позов), відповідачем до суду не надано.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем лише 14.07.2020 складено лист - відповідь за № 3/2218-20 на інформаційний запит позивача від 02.07.2020 року.
Однак, жодних доказів надіслання/вручення вказаного листа заявнику, відповідачем до суду не надано.
Також, як вбачається з матеріалів справи, інформаційний запит позивача від 20.07.2020 отриманий адресатом 23.07.2020, відтак відповідь повинна бути відправлена не пізніше 30.07.2020 (з урахуванням вихідних днів).
Доказів того, що вказаний запит позивача від 20.07.2020 року надійшов на адресу Міністерства освіти і науки 27.07.2020 року (як зазначає відповідач у відзиві на позов), відповідачем до суду не надано.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем 29.07.2020 складено лист - відповідь за № 3/22288-30 на інформаційний запит позивача від 20.07.2020 року.
Однак, жодних доказів надіслання/вручення вказаного листа заявнику, відповідачем до суду не надано.
Суд зауважує, що ні Законом України "Про звернення громадян", ні Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється повідомлення заявника про результати розгляду звернення, а також виду поштового відправлення, яким скеровується відповідь заявнику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку.
Згідно пункту 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
При цьому, відповідно до пункту 2 цих Правил, просте поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляється оператором поштового зв'язку адресату на поштову адресу або видається в об'єкті поштового зв'язку без вручення розписки.
Відповідно до пункту 32 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55, датою документа є дата його реєстрації.
Відповідно до пунктів 192-195 цієї ж Інструкції, вихідні документи у паперовій формі, створені в установі у разі наявності підстав, які визнаються обґрунтованими для створення документів у паперовій формі, надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службою. Опрацювання документів для відправлення засобами поштового зв'язку здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Не допускається, зокрема, надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.
Згідно з вимогами п.196 вказаної Інструкції, під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов'язані перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів (печаток) на документі та додатках до нього; наявність додатків та їх відповідність заявленому складу; відповідність кількості примірників кількості адресатів; наявність віз на паперовому примірнику вихідного документа (у разі необхідності його створення), що залишається у справах установи.
Водночас, відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції та на підтвердження дотримання вимог чинного законодавства, не надано до суду жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання про повідомлення громадянина стосовно результату розгляду його звернень (як то, копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції Міністерства освіти і науки України з відповідними вихідними відмітками, відмітками "Укрпошти", доказів щодо фактичної здачі такої кореспонденції на пошту, що могло б свідчило б про фактичне відправлення позивачу листів-відповідей Міністерства освіти і науки України від 14.07.2020 року № 3/2218-20 та від 29.07.2020 року № 3/22288-30).
Суд зазначає, що приписами частин 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
При цьому, інших належних та допустимих доказів на підтвердження як фактичного відправлення позивачу листів-відповідей Міністерства освіти і науки України від 14.07.2020 року № 3/2218-20 та від 29.07.2020 року № 3/22288-30, як і доказів отримання позивачем вказаних листів, відповідачем до суду не надано.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №759/5773/17, від 05.02.2020 у справі №826/6662/15.
Приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи відсутність належних доказів отримання позивачем листів-відповідей Міністерства освіти і науки України від 14.07.2020 року № 3/2218-20 та від 29.07.2020 року № 3/22288-30, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 02.07.2020 та від 20.07.2020, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання Міністерства освіти і науки України розглянути інформаційні запити ОСОБА_1 від 02.07.2020 та від 20.07.2020 до Міністерства освіти і науки України та надати обґрунтовані письмові відповіді, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Міністерства освіти і науки України надати обґрунтовані письмові відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від 02.07.2020 та від 20.07.2020, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання відповіді по суті інформаційних запитів ОСОБА_1 від 02.07.2020 та від 20.07.2020.
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України надати обґрунтовані письмові відповіді на інформаційні запити ОСОБА_1 від від 02.07.2020 та від 20.07.2020, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840.80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя О.О. Горшкова