Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 вересня 2020 р. справа № 820/4374/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Бондар О.В.,
за участю: представника позивача - Гордійчука В.В., представника відповідача - Зінченка В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.03.2016 №0000252201, від 28.03.2016 №0000262201, що прийняті на підставі висновків акту перевірки від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 №0000252201, від 28.03.2016 №0000262201.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 18.06.2020 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду І інстанції.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 дану справи прийнято до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ДП "Харківський бронетанковий завод" фактично ґрунтується на тому, що відсутній факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговельно - будівельний альянс" через не надання позивачем документів до перевірки та наявність податкової інформації інших податкових інспекцій про неможливість проведення перевірки у відношення вказаного контрагента. Також позивач зазначив, що первинні документи ( у тому числі і паспорти на відповідні комплектуючі, які є документами, які заміняють сертифікати відповідності) щодо господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом за жовтень, листопад 2014 року вилучені правоохоронними органами та не поверталися на адресу позивача про, що контролюючий орган був обізнаний на час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаючись на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, а також на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, оскільки виходячи з наявної податкової інформації щодо контрагента позивача неможливо встановлення фактів реального постачання, переміщення товару між позивачем та його контрагентом.
У судовому засіданні 02.09.2020 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 по справі № 820/4374/16 встановлено преюдиційні обставини, які не потребують повторного доказування.
Так, судом встановлено, що Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі - ДП "Харківський бронетанковий завод") зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (на час спірних правовідносин перебувало на обліку у Західній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області), є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами у справі.
Як вбачається з акту перевірки, видами діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод" є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.
Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП "Харківський бронетанковий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським відносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний Альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складений акт від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03 (а.с.17-46), яким встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.3. п.44.5, п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.1982, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 451810 грн., а саме: жовтень 2014 року на суму ПДВ 289079 грн., листопад 2014 року на суму ПДВ 162731 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 451810, а саме: жовтень 2014 року на суму ПДВ 289079,00 грн., листопад 2014р. на суму ПДВ 162731.00 грн.; п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.2, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на 406630 грн.
За результатами висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:
- від 28.03.2016 №№000262201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми з ПДВ у розмірі 451810 грн. (а. с.15-16);
- від 28.03.2016 №000252201, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 609945 грн., в т.ч. за основним платежем - 406630 грн. та штрафними санкціями - 203315 грн. (а. с.14).
Перевіряючи обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 09.03.2016 №94/20-33-22-01-03, суд встановив наступне.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до абз. "а" п 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.
Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Як вбачається з акту перевірки, на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, а також на підставі податкової інформації ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, контролюючим органом зроблено висновок про те, що наведені у вказаних податкових інформаціях факти не надають можливості встановити дійсність отримання ДП "Харківський бронетанковий завод" ТМЦ від постачальника ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Згідно матеріалів справи, на підставі постанови СБ України від 05.01.2015 по КП №22014220000000259 (т.1 а.с. 57-58) згідно опису документів, вилучених СВ УСБУ в Харківській області у ДП "Харківський бронетанковий завод" було вилучено первинні документи, зокрема, щодо взаємовідносин з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Як встановлено в ході судового розгляду, на час проведення перевірки документи, які були вилучені СБ України на підприємство не поверталися.
В ході судового розгляду, позивачем до матеріалів справи надано первинні документи на підтвердження господарських операцій щодо взаємовідносин з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.
Згідно наданих документів, між позивачем (покупець) та ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" (постачальник) укладено договір поставки від 22.09.2014 №22/09 (т.1. а.с.97-98). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки - постачальник зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти на умовах даного договору товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна вказана в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.
Факт реальності поставки товару, їх сплати, отримання та оприбуткування, підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікаціями, прибутковими ордерами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1. а. с. 99-183), відомостями по партіях товарів на складах за період жовтень - листопад 2014 року (т.1. а.с.69-74).
Договір поставки з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" був укладений для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ за період жовтень - листопад 2014, поданих до податкового органу.
Таким чином, ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" - виконав свої зобов'язання за вказаним договором, а ДП "Харківський бронетанковий завод" прийняло ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
Отже, подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ДП "Харківський бронетанковий завод" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.
Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.
Суд зазначає, що видами діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод", згідно акту перевірки є виробництво військових транспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; устаткування та монтаж машин та устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; постачання інших готових страв; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.
Таким чином судом встановлено, що придбання позивачем ТМЦ контрагента ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" було необхідно для здійснення господарської діяльності шляхом виробництва військових транспортних засобів, що підтверджується наданими первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Зазначена закупівля ТМЦ контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови виробництва реалізованої продукції та отримання сировини для виробництва, що, в свою чергу, надає позивачу можливість займатися діяльністю щодо виробництва продукції, реалізації, яка направлена на отримання доходу.
Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ, які призначені для використання у господарській діяльності ДП "Харківський бронетанковий завод".
Таким чином, позивачем було повністю дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс". Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до положень ст. 44 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 ПК України - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що обізнаність контролюючого органу про втрату ДП "Харківський бронетанковий завод" первинних документів внаслідок їх вилучення Управлінням СБУ у Харківській області (після отримання платником податків повідомлення про призначення перевірки від 16.02.2016 року № 1999/10/20-33-22-01-10) зафіксовано в акті перевірки від 09.03.2016 року № 24/20-33-22-01-03.
Поряд з цим, як вбачається з письмових пояснень представника позивача від 25.08.2020 року, ДП "Харківський бронетанковий завод" вчинено дії з метою відновлення необхідних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс", зокрема шляхом звернення до вказаного підприємства листом від 30.07.2020 року № 7/30/12(т.2 а.с. 68, 86).
Також, ДП "Харківський бронетанковий завод" листом від 30.07.2020 року № 7/30/13 зверталось до Управління СБУ у Харківській області (т.2 а.с. 69, 87) з проханням повернути документи підприємства, які були вилучені постановою слідчого СВ УСБ України в Харківській області від 05.01.2015 року.
Згідно положень ст.100 КПК України саме посадова особа слідчих органів несе відповідальність за збереження вилучених документів
Вказані обставини свідчать про використання позивачем всього переліку доступних засобів з метою відновлення /повернення вилучених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс".
Верховний Суд в постанові від 18.06.2020 року по справі № 820/4374/16 вказав на необхідність врахування судами первинних документів, які є належним чином засвідченими - або судом, або особою, яка наділена правом засвідчувати копії документів підприємства.
Так, ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" залучено до матеріалів справи копії первинних документів, (т. 2 а.с. 94-174), які належним чином засвідчені директором ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" В.С. Стрелець, а відтак, наділені статусом належних первинних документів.
Щодо відсутності в матеріалах справи сертифікатів якості товарів, то як зазначив позивач у своїх письмових поясненнях від 25.08.2020, згідно протоколу вилучення документів управління СБУ у Харківській області вилучалися паспорти на відповідні комплектуючі, які і є документом, який заміняє сертифікат і підтверджує відповідність товару ДСТУ.
При цьому, ані Законом України «Про бухгалтерський облік чи фінансову звітність», ні Податковим кодексом України не віднесено документи щодо якості товару до первинних документів бухгалтерського обліку або податкового обліку, документу з яким пов'язується перехід права власності чи виникнення податкових зобов'язань
У іншому випадку, поставка товару неналежної якості чи такої, що не відповідає вимогам ДСТУ чи іншим критеріям може бути предметом спору саме в рамках господарського судочинства в рамках спору про повернення товару, його заміну тощо.
При цьому, навіть ненадання сертифікату якості чи іншого документу щодо якості товару не може бути свідченням безтоварної операції, оскільки навіть поставка неякісного товару по своїй природі є поставкою і тому у розумінні Податкового кодексу України не може вважатися фіктивною чи безтоварною лише з цих підстав.
Дана позиція узгоджується з позицією викладеній у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 808/849/17, від 21 грудня 2018 року у справі №805/2030/16-3.
Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки на обставини неможливості контрагента позивача здійснювати спірні господарські операції, то суд зазначає, що посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 25.12.2014 №4712/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за жовтень 2014 року, податкову інформацію ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2015 №376/7/20-34-22-01-16 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" за листопад 2014 року, суд не приймає до уваги вказану позицію контролюючого органу, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Наведене судом правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22.05.2019 у справі №805/772/15-а, від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18, від 21.08.2018 №К/9901/9512/18, від 06.11.2018 №К/9901/36584/18.
В той же час, встановлення контролюючим органом порушень податкового законодавства у діях інших суб'єктів господарювання, ніж позивач, в будь-якому випадку не може бути підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства у господарській діяльності всіх контрагентів порушника. Для такого висновку контролюючим органом має бути доведено обізнаність позивача з порушенням його контрагентами вимог податкового законодавства на час господарських відносин з ними, в тому числі, недотримання "належної обачності" під час вибору контрагентів, неврахування загальнодоступної інформації про них.
Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.
Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та господарських відносин з іншими платниками податків.
А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
При цьому, невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, з огляду на те, що фактичні обставини справи підтверджують факт здійснення господарських операцій між ДП "Харківський бронетанковий завод" та ТОВ "Торгівельно - будівельний альянс" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин, то суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень від 28.03.2016 № ь0000252201 та № №0000262201.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 №0000252201, яким Державному підприємству "Харківський бронетанковий завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 609945 (шістсот дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 00 коп. (з них 406630 (чотириста шість тисяч шістсот тридцять) грн. 00 коп за податковими зобов'язаннями та 203315 (двісті три тисячі триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими санкціями).
Скасувати податкове повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 28.03.2016 №0000262201, яким до Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод" застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 0 (нуль) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2020 року.
Суддя О.О. Горшкова