Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
27 серпня 2020 р. справа № 520/2843/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,
за участі:
представника позивача - Служавий Є.І.,
представника відповідача - Лук'янцев С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №00002393306 від 24.02.2020 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року розгляд справи відкладався у зв'язку з введенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 отримав від Головного управління ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 року №00002393306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 82331,25 грн., з яких 65865,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 16466,25 грн. - за штрафними санкціями. Вказане податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі акта ГУ ДПС у Харківській області від 31.01.2020 року №245/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СО ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на запит ГУ ДФС у Харківській області від 09.07.2019 р. №17058/ФОП/20-40-13-06-16. Відповідно до висновку даного акту перевіркою встановлено порушення п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ за 2018 рік на загальну суму 65865,00 грн. Відповідач прийшов до висновку щодо зазначеного порушення, посилаючись на не подання позивачем реєстраційної заяви про реєстрацію платником ПДВ після переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну та несплатою зобов'язань з ПДВ за спірний період. СО ОСОБА_1 не згоден ані з висновками та описовою частиною самого акту перевірки, ані з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням, оскільки позивач не здійснював перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну та не мав обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, а отже і не міг порушити норми податкового законодавства, у зв'язку із чим висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі такого акту є необґрунтованими та протиправними. Також позивач зазначив, що в описовій частині акту перевірки, в п.п.1.5.3 п.1.5 Розділу І відповідач вказує: "згідно з відомостями ІС «Податковий блок» ДПС України СО ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з платниками податків за переліком", однак зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах із вказаними суб'єктами господарювання. Правовідносини із вказаними особами у позивача були виключно на підставі цивільних договорів на виконання робіт/надання послуг, в яких він виступав як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Через канцелярію суду 09.04.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржуване рішення прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки СО ОСОБА_1 , у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на запит Головного управління ДФС у Харківській області від 09.07.2019 року №17058/ФОП/20-40-13-06-16, якою встановлено заниження податку на додану вартість за 2018 року на загальну суму 65865,00 грн. Представник відповідача зазначив, що в ході перевірки СО ОСОБА_1 встановлено, що у 2018 році згідно облікових даних, позивач здійснював діяльність з надавання послуг вантажного автомобільного транспорту на спрощеній системі оподаткування на 3 групі зі застосуванням ставки 5%. Рішенням від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку» ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року. Отже, з 01 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця платником самостійно задекларовано обсяг доходу за три квартали 2018 року - 1212907,08 гривень. Також, на адресу позивача контролюючим органом було направлено запит «Про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження» від 09.07.2019 року №17058/ФОП/20-40-13-06-16, в якому ФОП ОСОБА_1 роз'яснено про необхідність подати реєстраційну заяву платника ПДВ та запропоновано, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію з приводу наведених у запиті фактів. На вказаний запит жодних пояснень та документів платником надано не було та відповідно під час проведення перевірки були використані документи, що були наявні у контролюючого органу. В ході перевірки, на підставі даних податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік № 9309728079 від 05.02.2019 року позивачем задекларовано дохід від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту у сумі 329325,00 гривень за період жовтень 2018 - грудень 2018. Враховуючи зазначене, встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 65865,00 гривень.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові. Представник позивача зазначив, що відповідачем визнано, що жодної заяви позивача про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування з 01.10.2018 року (вх. ГУ ДПС у Харківській області № 212 від 28.09.2018 року), на яку контролюючий орган посилається в акті перевірки, не існує та не існувало не момент проведення перевірки, а отже фактично відсутні підстави для висновків, викладених в акті перевірки та для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зареєстрований в якості фізично особи - підприємця, у 2018 році, згідно облікових даних, позивач здійснював діяльність з надавання послуг вантажного автомобільного транспорту на спрощеній системі оподаткування на 3 групі зі застосуванням ставки 5%.
З наявних матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у Харківській області 28.09.2018 року було складено акт №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 про результати документальної (камеральної) перевірки платника єдиного податку з питань правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, яким встановлено порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акту перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року, рішенням від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку» ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року. У вказаному рішенні зазначено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Київській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та включений до Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2012 р. платником третьої групи за ставкою 5%. Підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є: порушення абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ та абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
З наявної в матеріалах справи копії інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного податків з фізичних осіб вбачається, що висновки акту перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року відповідають фактичним обставинам справи, доказів зворотного матеріали справи не містять на наведений факт не було спростовано позивачем під час розгляду справи.
Судом встановлено, що вказаний акт перевірки №881/20-40-57-06/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 року та рішення від 28.09.2018 року №212 були направлені позивачу засобами поштового зв'язку та отримані ним 11.10.2018 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
З пояснень представників сторін та наявних матеріалів справи судом не встановлено факту оскарження позивачем в адміністративному або судовому порядку рішення від 28.09.2018 року №212 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку», яким ФОП ОСОБА_1 виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2018 року.
Таким чином, з 01 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця платником самостійно задекларовано обсяг доходу за три квартали 2018 року - 1212907,08 гривень, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Окрім цього, на підставі даних податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік №9309728079 від 05.02.2019 року позивачем задекларовано дохід від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту у сумі 329325,00 гривень за період жовтень - грудень 2018 року.
Судом встановлено, що на адресу позивача контролюючим органом було направлено запит «Про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження» від 09.07.2019 року №17058/ФОП/20-40-13-06-16, в якому ФОП ОСОБА_1 роз'яснено про необхідність подати реєстраційну заяву платника ПДВ та запропоновано, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію з приводу наведених у запиті фактів. На вказаний запит жодних пояснень та документів платником надано не було.
На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.41.1 ст.41, п.49.2 ст.49, п. 61.1, 61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Харківській області №2804 від 09.12.2019 року, фахівцями контролюючого органу з 20.01.2020 року по 24.01.2020 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, щодо діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України за період січень 2018 року - грудень 2018 року.
За наслідками проведеної перевірки було складено акт №245/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 31.01.2020 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за 2018 рік на загальну суму 65865,00 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.02.2020 року №00002393306, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 82331,25 грн., з яких 65865,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 16466,25 грн. - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами Податкового кодексу України.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПК України.
Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється статтями 180-183 розділу V ПК України та регламентувались на час виникнення спірних правовідносин Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130.
Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 пункту 14.1. статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 ПК України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.
Статтями 181 та 182 розділу V ПК України визначено умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і обов'язковому порядку.
Так, відповідно до підпункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов'язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.
Згідно з положеннями пункту 183.4 статті 183 Податкового кодексу України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця платником самостійно задекларовано обсяг доходу за три квартали 2018 року - 1212907,08 гривень, тобто позивачем перевищено граничну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нараховану (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців.
Відповідно до приписів пункту 183.10 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з іх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано дохід від іншої допоміжної діяльності у галузі транспорту у сумі 329325,00 гривень за період жовтень 2018 - грудень 2018, що підтверджується даними податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік №9309728079 від 05.02.2019 року, тобто за період, коли позивач перебував на загальній системі оподаткування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно встановлено факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з жовтня по грудень 2018 року у сумі 65865,00 гривень.
Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції.
Відносно тверджень позивача, що позивач не здійснював перехід зі спрощеної системи оподаткування на загальну та не мав обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду справи дійсно встановлено факт, що позивач не звертався до контролюючого органу з заявою про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, вказаний факт не заперечувався представником відповідача. З пояснень представника відповідача вбачається, що вказане твердження у акті перевірки №245/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 31.01.2020 року є помилковим.
При цьому, судом встановлено обов'язок позивача зареєструватись платником податку на додану вартість на підставі п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що не було зроблено позивачем.
Таким чином, твердження позивача про відсутність обов'язку зареєструватися платником податку на додану вартість не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується встановленими судом фактами.
Окремо суд зазначає, що оскільки в порушення пункту 85.2 статті 85 розділу II Податкового кодексу України СО Стрельцовим С.М. не забезпечено надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, отриманий дохід на загальній системі за 2018 рік у сумі 329325,00 грн. оподатковуються податком на додану вартість на загальних умовах згідно п.п.193.1.(а) п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, ставка податку на додану вартість становить 20 відсотків.
Також суд зазначає, що зазначення у акті перевірки №245/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 31.01.2020 року факту, що згідно з відомостями ІС «Податковий блок» ДПС України СО ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з платниками податків за переліком, жодним чином не впливає на факт відсутності реєстрації позивача платником податку на додану вартість, наявність такого обов'язку у позивача та правильність визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування висновків акту перевірки. Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки акту перевірки ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених контролюючим органом.
З огляду на те, що позивач не спростовує встановлених актом перевірки порушень, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття Головним управлінням ДПС у Харківській області податкового повідомлення - рішення №00002393306 від 24.02.2020 року.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03.09.2020 року.
Суддя Біленський О.О.