Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
02.09.2020 р. справа №520/2964/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 03.07.2020 р. після скасування Другим апеляційним адміністративним судом ухвали про закриття провадження у даній справі. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 07.07.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 07.08.2020 р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги, з урахуванням уточнень, про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 ; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року " Про затвердження Порядку проведення компенсації громадян втирати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати"; 3) допущення негайне виконання рішення в межах місяця.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що пенсійним органом створені штучні та безпідставні перепони в одержанні належних виплат за пенсією у повному обсязі.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, пенсійний орган, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що соціальний захист громадянина у формі пенсійного забезпечення здійснюється у відповідності до приписів законодавства, діючого на певний момент часу.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив публічну службу в органах та підрозділах системи виконання кримінальних покарань, звідки був звільнений у відставку за вислугою років із показником тривалості служби у 29 років пільгового обчислення (22 роки календарного обчислення), з 26.07.2013р. отримує від Управління призначену у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення.
З 01.01.2018р. Управління здійснило перерахунок пенсії заявника на виконання приписів постанов КМУ від 21.02.2018р. №103 і від 30.08.2017р. №704 та на підставі довідки Північно-Східного регіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України №2683 від 25.03.2018р. із використанням умовного показника розміру пенсії у 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019р. у справі № 520/2336/19 Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було зобов'язано скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2018р. у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, з повною інформацією, за формою передбаченою Додатком №2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 для перерахунку та виплати пенсії на підставі ст.ст. 4, 8, 10 та ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-12 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, на підставі п.5, п.п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.0.8.2017 №704), премії (у розмірі 150% посадового окладу, на підставі п.5, п.п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
На виконання зазначеного рішення суду Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було підготовлено та направлено супровідним листом № 22/4.3-5531-Гв-19 від 09.07.2019р. до пенсійного органу нову довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії заявника №6842 від 09.07.2019р. із відображенням таких складових грошового забезпечення станом на 01.03.2018р.: посадовий оклад - 5.920,00грн.; оклад за званням - 1.140,00грн.; надбавка за вислугу років у розмірі 45% - 3.298,50грн.; надбавка за особливості проходження служби (100%) - 10.628,50грн.; премія у розмірі 150% - 8.880,00грн.
Після отримання цієї довідки пенсійним органом було вчинено бездіяльність з приводу перерахунку пенсії заявника.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019р. у справі №520/11555/19 ГУ ПФУ в Харківській області було зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% грошового забезпечення на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р., починаючи з 01.01.2018 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію з нарахуванням компенсації за несвоєчасну виплату, згідно постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" з урахуванням виплачених сум.
При цьому, у межах справи №520/11555/19 заявником були заявлені вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у нездійсненні перерахунку пенсії після надходження довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р. з 01.01.2018р.; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2018р. перерахунок та виплату пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р. та виплатити суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Отже, заявником раніше вже формулювались: 1) вимога про виплату пенсії без обмеження після проведення перерахунку з 01.01.2018р. на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р.; 2) вимога про виплату пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2018р. на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р. однією сумою; 3) вимога про виплату пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2018р. на підставі довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 6842 від 09.07.2019р. з компенсацією втрати частини доходу.
Усі перелічені вимоги були вирішені судом у межах справи №520/11555/19.
Зокрема, з приводу вимоги про перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначив, що відповідно п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що пенсію заявнику призначено з 26.07.2013р., відповідно положення п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI не поширюються на пенсію позивача, а отже згідно статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 10.740,00грн.
У задоволені цієї вимоги у межах справи №520/11555/19 судом було відмовлено.
Перерахований на виконання рішення суду від 19.12.2019р. у с праві №520/11555/19 розмір пенсії заявника з 01.01.2018р. склав 24.109,60грн.
За твердженням заявника виплата пенсії після виконання згаданого судового акту була обмежена розміром у 10 прожиткових мінімумів.
Пенсійний орган цієї обставини не заперечує, стверджуючи про правомірність вчиненого управлінського волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії до виплати.
Тому, заявником було ініційовано провадження у справі №520/2964/2020, де були заявлені вимоги про: 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу обмеження пенсії максимальним розміром; 2) зобов'язання здійснити з 01.01.2018р. перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80 % грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та виплатити суму перерахованої пенсії за період з 01.01.2018р. однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001р. "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадян втирати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати"; 3) допустити негайне виконання рішення в межах місяця.
Ухвалою суду від 24.04.2020р. провадження у справі №520/2964/2020 було закрито у зв"язку із тим, що вимоги заявника стосовно обмеження розміру пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2018р., виплати пенсії однією сумою після проведення перерахунку з 01.01.2018р., виплати пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2018р. із компенсацією втрати частини доходу вже вирішені у рішенні від 19.12.2019р. по справі №520/115551/19.
Проте, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020р. було скасовано ухвалу окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. по справі №520/2964/2020, а справу скеровано для продовження розгляду по суті у зв'язку із тим, що у межах справи №520/11555/19 та справи №520/2964/2020 мова йде про різні обмеження максимального розміру пенсії.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, а п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України і з 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі за текстом - Закон № 2262-XII).
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18 процедури призначення пенсії (ст.43 Закону №2262-XII) та перерахунку пенсії (ст.63 Закону №2262-XII) є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.
Відтак, суд не знаходить підстав для поєднання цих процедур за будь-якими компонентами.
Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що положення ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» були доповнені застереженням частини 7 про максимальний розмір пенсії (у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) нормою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №848-VIII.
Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р.
Так, згідно з п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р., положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» утратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016р. ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не існує як діюча норма права.
Однак, у подальшому відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017р.), у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016р. дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня діюча ч.7 ст.43, а тому внесені до цієї норми зміни об'єктивно не здатні створити юридичних наслідків.
Це означає, що протягом 2017-2018 р.р. приписи ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачали обмежень у розмірі пенсії на рівні максимального розміру у десять прожиткових мінімумів, адже зміни, внесені до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774 в частині запровадження правила про обмеження розміру пенсії визнані неконституційними і тому втратили чинність, а самі по собі подальші зміни з приводу продовження дії у часі цього правила не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018р. у справі №127/4267/17, від 16.10.2018р. у справі №522/16882/17 та від 31.01.2019р. у справі №638/6363/17.
Водночас із цим, суд зважає і на те, що до 01.01.2004р. відносини з приводу призначення, нарахування та виплати пенсії регламентувались положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 01.01.2004р. набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з ч.2 ст.5 якого виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пунктом 16 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 17.11.2005р. №3108-IV та від 03.10.2017р. №2148-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, за відсутності спеціального правила про протилежне до відносин із виплати особі пенсії (що охоплює собою етапи призначення пенсії з обчисленням грошової суми платежу, нарахування пенсії за обліком тероргану ПФУ, переказ суми коштів) після 01.01.2004р. підлягають пріоритетному застосуванню норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У силу дії ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, положення наведеної норми закону містять дві окремі обмежувальні величини, а саме: 1) перманентну, котра дорівнює показнику десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) тимчасову, котра дорівнює показнику у 10.740,00грн.
Виключення із цих обох обмежувальних величин є одним і тим же - доплата до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
До справи не подано доказів того, що заявник підпадає під дію згаданого вище виключення.
Окрім того, суд зважає і на існування ще одного акту законодавства, котрим запроваджено правило обмеження максимального розміру пенсії, а саме: згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, до пенсій, призначених у часі до набрання чинності абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI, не застосовується запроваджене обмеження максимального розміру.
Але разом із тим, відповідно до абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Закон України від 08.07.2011р. №3668-VI у цій частині набрав чинності з 01.10.2011р.
Отже, нормами Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника після 31.12.2017р., а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р.
Розглядаючи справу, суд зважає на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) і тому вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли розмір пенсії підлягає обмеженню за найбільшим значенням показника.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт, терорган ПФУ після проведення перерахунку розміру пенсії з 01.01.2018р. обчислив максимальний показник пенсії заявника до виплати за правилом ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 правило обмеження максимального розміру пенсії вперше було введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI і підлягає застосуванню як діюча норма права.
Даний висновок Верховного Суду є останнім у часі з приводу застосування правила обмеження максимального розміру пенсії до виплати та був ухвалений Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, а тому і за критерієм дати створення, і за критерієм інстанційності має перевагу над попередніми висновками Верховного Суду з цього ж самого питання.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом подані докази відповідності закону оскарженого волевиявлення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.
Наведені ж приватною особою доводи не узгоджуються із правовим висновком постанови Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020р. у справі №580/234/19 з приводу застосування ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, до порушень прав заявника не вдався.
Відсутність порушеного суб'єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Оскільки решта заявлених вимог заявника є похідними від вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, то ці вимоги також підлягають відхиленню у зв"язку з відсутністю підстав для задоволення основної вимоги.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя Сліденко А.В.