Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
02 вересня 2020 р. справа № 520/8880/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В, розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області № 58/5-20 від 16.04.2020р та рішення ГУ ПФУ в Харківській області №1547 від 30.04.2020р.; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи працю в колгоспі ім. Тельмана у період 21.11.1984р.-29.11.1985р.; працю в КСП «Петропавлівське» у період 10.05.1994р.-18.09.1995р.; працю в Куп'янському «Ветсанутильзаводі» у період 18.06.1990р.- 05.05.1994р.; працю в Куп'янському «Ветсанзаводі» у період 19.09.1995р.-30.10.1996р. та у період 30.06.1996р.-13.03.2000р. у якості страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та призначення позивачу пенсії на пільгових умовах /СПИСОК №2/ з моменту звернення до пенсійного органу.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що згідно із записами у трудовій книжці має право на пенсію за віком на пільгових умовах, проте пенсійний орган вчинив протиправну відмову у призначенні пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган, адміністративний орган, владний суб'єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи незгоду зазначив, що подана трудова книжка громадянина не містить відомостей про роботу у понад 20 років саме трактористом - машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і інших підприємствах сільського господарства. В наданих позивачем довідках вказані відомості також відсутні.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 трудова діяльність заявника складається з періодів:
з 21.11.1984 року був зарахований до членів колгоспу ім. Тельмана трактористом, звідки 29.11.1985 р. був звільнений за власним бажанням;
з 09.12.1985р. прийнятий трактористом на Куп'янський міжгосподарський комбікормовий завод та 30.03.1986р. переведений водієм, 14.03.1988 року звільнений з переведенням водієм на Куп'янський «Ветсанутильзавод»;
з 14.03.1988 р. прийнятий по переводу водієм 3 класу на Куп'янський з-д по виробництву борошна; з 18.06.1990 - переведений водієм 1 класу на підставі водійського посвідчення НОМЕР_2 категорії В.С.Е.Д. спецмашин по перевозці трупів тварин; з 05.05.1994р - звільнений за власним бажанням з займаної посади;
з 10.05.1994 - прийнятий в тракторну бригаду №7 на роботу трактористом в КСП «Петропавлівське»: та 18.09.1995 - звільнений з членів КСП «Петропавлівське» за власним бажанням;
з 19.09.1995 прийнятий на посаду просівальника у виробничий цех Куп'янського «Ветсанзавод»; з 30.10.1996 переведений водієм на спецмашину по перевозці трупів тварин; з 13.03.2000 - звільнений за згодою сторін.
18.03.2020р. заявник зверненням затвердженого формуляра звернувся до Управління з приводу призначення пенсії за віком.
Згідно розписки - повідомлення від 18.03.2020р. до складу матеріалів цього звернення входили: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання (довідка про період навчання та посвідчення тракториста-машиніста); довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р.; довідка про зміну назву організацій, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993р. №637; паспорт; трудова книжка або документи про стаж.
Крім того, в окремому порядку 18.03.2020р. заявник звернувся до пенсійного органу із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах періоду роботи з 10.05.1994р. по 18.09.1995р.
Управлінням в особі Комісії за заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за пільговими умовами було прийнято рішення №58/5 від 16.04.2020р., яким підтверджено роботу за професією тракториста в тракторній бригаді №7 у період з 10.05.1994р. по 18.09.1995р.
У подальшому Управлінням в особі Відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківської області за зверненням заявника від 18.03.2020р. було прийнято рішення № 1547 від 30.04.2020р., яким відмовлено у призначенні пенсії у порядку п.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як з'ясовано судом, фактичним мотивом послугувало судження пенсійного органу про відсутність документально підтвердженого факту виконання заявником понад 20 років роботи трактористом - машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і інших підприємствах сільського господарства.
Не погодившись із відповідністю закону владних волевиявлень пенсійного органу з приводу призначення пенсії, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею ст.46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Таким законом до 31.12.2003р. був Закон України "Про пенсійне забезпечення".
01.01.2004р. набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що згідно з п. в ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
Відповідно до п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (тобто після 01.01.2004р.) правила призначення пенсій за Списком №1 та за Списком №2 регламентувались ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з п. 2 якої встановлено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції був викладений п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де указувалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017р. №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком №1 та Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII".
З 23.01.2020р. в Україні продовжують існувати два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1 та Списиком №2, а саме: ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Відносно заявника правила означених законів не містять розбіжностей у величинах параметрів, котрі використовуються в алгоритмі розрахунків.
Розглядаючи справу суд бере до уваги правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №520/15025/16-а, у силу якого фактор проведення чи не проведення роботодавцем атестації робочих місць не має юридичного значення для практичної реалізації найманим працівником суб'єктивного права на призначення пенсії за Списком №1.
Суд також зважає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/10521/19 від 09.07.2020р. по справі №235/7688/16-а чіткість та однозначність записів трудової книжки найманого працівника, котрі указують на те, що виконувана робота підлягає включенню до спеціального страхового стажу на Списком №1, призводить до відсутності правових підстав для витребування уточнюючих довідок.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
З приписів наведеної норми закону слідує, що громадянин набуває право на призначення пенсії у порядку згаданої статті у разі одночасної відповідності низці умов, а саме: 1) досягнення 55 років; 2) наявності страхового стажу не менше 30 років; 3) роботи не менше 20 років трактористом-машиністом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Отже, відсутність будь-якої з перелічених кваліфікуючих ознак (у тому числі і робота трактористом - машиністом, але не задіяним у виробництві сільськогосподарської продукції, призводить до відсутності відповідного права).
Згідно із ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній було затверджено постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок підтвердження стажу №637).
Пунктом п. 1 Порядку підтвердження стажу №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 (далі - Порядок застосування списків №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з п.10 Порядку застосування списків №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження стажу №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 31.03.2020р. у справі №678/65/17 та від 09.07.2020р. по справі №235/7688/16-а.
Так, у силу п.2 Порядку підтвердження стажу №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
Згідно з п.17 Порядку підтвердження стажу №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Відповідно до п.18 Порядку підтвердження стажу №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Окрім того, суд відмічає, що процедура підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років конкретизована нормами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (затверджений постановою Правління ПФУ від 10.11.2006 р. №18-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 р. за №1231/13105; далі за текстом - Порядок №18-1).
Із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , судом з'ясовано, що заявник: у період 21.11.1984р.-29.11.1985р. виконував роботу тракториста у колгоспі ім. Тельмана, у період 09.12.1985р.-30.03.1986р. виконував роботу тракториста на Куп'янському міжгосподарському комбікормовому заводі, у період 10.05.1994р.-18.09.1995р. виконував роботу тракториста тракторної бригади №7.
Отже, часу трудової діяльності заявника на роботі тракториста явно та очевидно недостатньо для призначення у зв'язку саме із цим пенсії на пільгових умовах.
Тому судження пенсійного органу з цього приводу є юридично правильними та фактично обґрунтованими.
Водночас із цим, суд не вбачає підстав для залишення поза увагою доводів заявника про те, що у спірних правовідносинах існують підстави для призначення пенсії на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за Списком №2 у зв'язку із виконанням іншої роботи, але яка також входить до затвердженого переліку професій, а саме: водій 1го класа на підставі водійського посвідчення категорії ВСЕД спецавтомобілю по перевезенню трупів тварин з 18.06.1990 р. по 05.05.1994р.; водій автомобіля зайнятий збиранням та перевезенням трупів тварин у період з 30.10.1996р. по 13.03.2000р.
Вказані посади наявні в переліку Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів СРСР від 26 січня 1991 р. N 10 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".
В оскаржуваному рішенні від 30.04.2020р. №1547 зазначено, що період роботи з 30.10.1996 по 13.03.2000 в ДП «Укрветсанзавод», згідно пільгової довідки № 01-08-06 від 17.01.2020, не можливо зарахувати до пільгового страхового стажу за списком 2, оскільки у зазначеній довідці не вказано на якому робочому місці працював заявник.
Проте, у зазначеній довідці від 30.04.2020р. №1547 вказано, що ОСОБА_1 у період з 30.10.1996р. по 13.03.2000р. виконував збір, перевезення трупів тварин на спеціалізованих ветеринарно-санітарних утильзаводах на посаді "водій автомобіля зайнятий збиранням та перевезенням трупів тварин", яка передбачена Списком №2 розділу ХХХ Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".
Таким чином, обставини були проігноровані пенсійним органом у даному конкретному випадку, що не узгоджується із вимогами закону.
Дослідивши копії документів із матеріалів позову, суд зауважує, що частково періоди стажу, які заявлені в позовних вимогах, а саме: - з 10.05.1994р. по 18.09.1995, вже зараховані до пільгового стажу.
Отже, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Оскаржуваним рішенням зараховано пільгового стажу позивача у загальній кількості 2 роки 6 місяців 12 днів.
Проте, неможливо встановити по яких саме періодах зарахований трудовий пільговий стаж відповідно записам у трудовій книжці.
Суд припускає, що період робити з 10.05.1994р. по 18.09.1995р, що складає 1 рік 4 місяці та 8 днів, повинен був бути врахований відповідачем з підстав наявного рішення по вказаному періоду про підтвердження стажу роботи від 16.04.2020р. №58/5-20.
При цьому, перевіривши зміст оскаржуваного рішення №1547 від 30.04.2020 року, суд виявив відсутність будь-яких висновків з приводу включення чи підстав для невключення у тривалість пільгового стажу періодів роботи: в колгоспі ім. Тельмана (21.11.1984р.-29.11.1985р.); в Куп'янському «Ветсанутильзаводі» (18.06.1990р.-05.05.1994р.); в Куп'янському «Ветсанзаводі» (19.09.1995р.-30.10.1996р.).
Доводів, що вказані періоди не підпадають під п. 3 та п.2 ч. 2 ст. 114 статті 114 Закону України "Про загальнобов'язкове держане пенсійне страхування" у оскаржуваному рішенні не зазначені.
Також, у тексті оскарженого рішення № 1547 від 30.04.2020р. Управлінням не указано ані про невідповідність записів трудової книжки Порядку підтвердження стажу №637, ані про невідповідність відображених у трудовій книжці професій, зайнятість в яких дають право на пенсію на пільгових умовах.
Отже, назване оскаржуване рішення слід визнати неумотивованим у розумінні ст.8 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України.
Обов'язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями п.2 ч.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб'єкта і згаданий обов'язок у ході розгляду справи Управлінням не виконаний.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що частиною 3 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Проте, у ході розгляду даної справи пенсійний орган не подав жодних доказів та на навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведеної норми.
Крім того, згідно з правовою позицією п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де указано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильним та фактично обґрунтованим спірного рішення, оскільки у спірному рішенні відсутні мотиви, які покладені суб"єктом владних повноважень в основу вчиненого волевиявлення та містяться висновки лише про відсутність підстав для призначення пенсії на підставі п.3 ч.2 ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а питання про призначення пенсії на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійним органом взагалі не розглянуто.
До того ж текст оскарженого рішення пенсійного органу не містить жодного належно аргументованого розрахунку визнаного Управлінням показника пільгового страхового стажу у 2р. 6м. 12дн., що не узгоджується з вимогами ст.8 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України в частині забезпечення правової визначеності як невід'ємного елементу верховенства права.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що текст оскарженого рішення владного суб'єкта не містить жодних міркувань з приводу незастосування положень пунктів 2, 17 і 18 Порядку №637.
Звертаючись до суду, заявник не зазначив, які саме фізичні особи - громадяни можуть підтвердити факт роботи заявника трактористом - машиністом, так і факт задіяння заявника у виробництві сільськогосподарської продукції. Відповідних клопотань з приводу допиту двох осіб у якості свідків позивачем заявлено не було.
Між тим, саме остання з перелічених обставин є визначальною у вирішенні даного спору згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 04.06.2019р. по справі №675/2631/16-а (провадження №К/9901/34098/18).
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про те, що оскаржене рішення пенсійного органу містить нездоланний та непереборний дефект створення і було прийнято при неповно з'ясованих обставинах, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, відмовивши у призначенні пенсії передчасно, що зумовлює визнати протиправним і скасувати вчинене адміністративним органом владного управлінського волевиявлення.
Вказане зумовлює безальтернативну необхідність повернення до повторного розгляду ініційованого приватною особою питання, адже матеріали звернення особи набули статусу невирішених по суті.
Між тим, стосовно вимоги про зарахування трудових відносин до страхового стажу суд зазначає, що дана вимога заявлена наперед, стосується обставин майбутніх відносин, котрі ще не склались у часі, оскільки фактично так і не були вирішення та розглянуті відповідачем при вирішення заяви про призначені пенсії.
Тому ця вимога не підлягає задоволенню.
Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення «Про результати розгляду заяви» № 58/5-20 від 16 квітня 2020р., не підлягають задоволенню, оскільки Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області приймаючи вказане рішення, розглянула особисту заяву позивача щодо підтвердження його стажу роботи у самостійно визначений заявником період, а саме з 10.05.1994р. по 18.09.1995р. за професією тракториста в тракторній бригаді №7.
Питання наявності підстав зарахування інших періоди робити позивача на роботах, які дають право на пенсію на пільгових вимогах, окрім зазначених вище, вказаною комісією не вирішувались, оскільки не були зазначені у поданій заяві ОСОБА_1 від 18.03.2020р.
Отже, приймаючи позитивне для заявника рішення № 58/5-20 від 16 квітня 2020р. про підтвердження заявленого у заяві ОСОБА_1 періоду робити з 10.05.1994р. по 18.09.1995р., владний суб'єкт діяв в межах наданих йому повноважень та не вдавався до порушення суб'єктивних прав заявника, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1547 від 30.04.2020р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) від 18.03.2020р. з приводу призначення пенсії у порядку пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнобов'язкове держане пенсійне страхування".
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева