Справа № 500/1747/20
03 вересня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.06.2020 року №1900-0311-918938 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , оформлене листом №1900-0321-9/8938 від 24.06.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , починаючи з 03.05.2020, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.09.1984 по 02.03.1987.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач своїм рішенням, оформленим листом № 1900-0321-9/8938 від 24.06.2020 відмовив позичу у призначенні пенсії, мотивуючи тим, що останній не підтвердив постійне проживання, роботу або навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від тривалості роботи чи проживання в цей період та які мають статус потерпілої особи, виключивши із страхового стажу період роботи позивача в Чортківському районному міжколгоспному піонерському таборі «Дружба» з 19.09.1984 по 02.03.1987, а відтак і підставу для зменшення початкової величини пенсійного віку на 2 роки.
Позивач вважає таку відмову, оформлену листом, протиправною, просить її скасувати, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив наступне. На момент звернення за призначенням пенсії у позивача страховий стаж складає 35 років 01 місяць 13 днів. Однак, початкова величина зниження пенсійного віку не застосовується, оскільки з моменту аварії та по 31 липня 1986 року позивач не працював (не підтверджено первинними документами) і не проживав в зоні посиленого радіологічного контролю, а додаткове зниження величини пенсійного віку за стаж роботи за повних 3 роки (на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи) з 04.03.1987 по 01.03.1993 на території зони посиленого радіологічного контролю становить 3 роки, а відповідно позивач буде мати право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 у 59 років. За наведеного мотиву, просив відмовити у задоволенні даного позову.
Частиною п'ятою ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Оскільки клопотань у розумінні вказаної статті до суду не надходило, розгляд даної справи здійснюється за наявними у ній матеріалами.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.05.2020 про призначення пенсії за віком.
Однак відповідач листом від 24.06.2020 №1900-0321-9/8938 повідомив позивача про те, що пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на даний час немає. Одночасно позивача повідомлено про те, що громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних судових органах свої законні інтереси.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, оформленим листом, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Зі змісту частин третьої ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (надалі, Закон №796).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796 визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796).
Відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (надалі, Закон № 1058), зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, який діяв на момент видачі позивачу посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Відповідно до частини третьої ст.65 Закону №796, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Cистемний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796- XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим 09.06.1997 Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області вбачається належність документа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , село Улашківці Чортківського району Тернопільської області та досягнення пенсійного віку - 56 років.
Крім того, 30.10.93 Тернопільською обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 .
Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_3 , заповненої 19.09.1984 ОСОБА_1 з 19.09.1984 по 02.03.1987 перебував у трудових відносинах з Чортківським районним міжколгоспним піонерським табором «Дружба», з 04.03.1987 по 01.03.1993 - Чортківський міськторг.
Згідно з довідкою ТОВ «Чортківський торговий Дім» № 49 від 12.05.2020 вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Чортківським міськторгом з 04.03.1987 по 01.03.1993, що не заперечується відповідачем.
Згідно з довідкою ДП «Укрспирт» № 73/17 від 14.05.2020 вбачається, що позивач працює на державному підприємстві «Марилівський спиртовий завод» з 26.03.1993 по даний час.
Також, у відповідності до довідки №01-08/298, виданою 13.05.2020 відділом освіти Чортківської районної державної адміністрації ОСОБА_1 дійсно навчався з 01.09.1979 по 27.06.1981 у Колиндянському МНВК Чортківського району Тернопільської області і здобув спеціальність «слюсар по ремонту с/г техніки».
Також, суд зазначає, що така обставина нечіткий відтиск печатки підприємства у трудовій книжці не може прийматися до уваги судом при вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, з огляду наступне.
Пунктами 2.2 - 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція № 58) передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Суд вважає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Дана позиція кореспондується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, суд вважає, що така обставина як нечітке зображення відтиску печатки є формальною та не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
При цьому факт розташування піонерського табору «Дружба» на території смт. Заводське з 1980 по 1988 рік за адресою: вул. Липники,2а, смт. Заводське Чортківського району Тернопільської області вбачається з довідки №225 виданої 12.05.2020 Заводською селищною радою відповідачем не заперечувався. Наведене також підтверджується відповіддю Чортківського районного комунального підприємства «Трудовий архів» за № 196 від 09.07.2020.
Суд зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стаж при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, при прийнятті рішення по суті, суд не приймає до уваги долучені до матеріалів справи письмові пояснення свідків, оскільки вони отримані не у передбачений КАС України спосіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Отже, суд вважає, що періоди роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю дає йому право на зменшення пенсійного віку на 4 роки, а саме початкова величина зменшення пенсійного віку на 2 роки за період роботи з 26.04.1986 по 31.07.1986 та за кожних наступних 3 роки на 1 рік, після 31.07.1986 по 01.03.1993 або 2 роки.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на зменшення пенсійного віку, як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом №1900-0321-9/8938 від 24.06.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 03.05.2020, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 19.09.1984 по 02.03.1987.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., сплачений відповідно до квитанції №109 від 14.07.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ:14035769 )
Головуюча суддя Дерех Н.В.