04 вересня 2020 року м. Рівне №460/5610/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Н.З. Минько; позивача - ОСОБА_2 ; представника відповідача - І.В. Голяки; представника третьої особи - адвоката Ж.В. Боярчук; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій та скасування постанови.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі іменується - позивач) до Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 14.07.2020 ВП №59137399 про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що в межах виконавчого провадження №59137399 щодо примусового виконання Виконавчого листа Дубровицького районного суду №460/456/16-ц від 14.05.2019, про усунення ОСОБА_3 перешкод у користуванні житлом шляхом вселення; боржник - ОСОБА_2 ; стягувач - ОСОБА_3 ; було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження через фактичне виконання рішення суду, що підтверджує факт вселення стягувача у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що жодним чином не перешкоджав стягувачу у користуванні житлом. На підставі заяви стягувача виконавчим органом винесено постанову про відновлення виконавчого провадження через ніби перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні. Позивач вказує, що жодних виконавчих дій відповідач не вчиняв щодо перевірки факту наявності перешкод у користуванні житлом з боку боржника; жодних фактів такого перешкоджання не встановлено. У подальшому, 14.07.2020 відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 3400,00 грн. за повторне невиконання рішення суду щодо вселення стягувача у житловий будинок. Позивач вказує, що дії відповідача щодо винесення такої постанови та сама постанова по суті є протиправними, оскільки факту повторного невиконання рішення суду з боку боржника про вселення стягувача у житло не встановлено.
Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.06.2019 ВП №59137399, стягувач звернувся до виконавчого органу із заявою про відновлення виконавчого провадження у порядку статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» через перешкоджання боржником стягувачу у користуванні житлом, до якого стягувача було вселено. За результатами розгляду заяви стягувача, відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження щодо примусового виконання Виконавчого листа Дубровицького районного суду №460/456/16-ц від 14.05.2019. На адресу боржника направлялися Виклик державного виконавця та Повідомлення про вчинення виконавчих дій щодо визначених у таких документах дат, проте не отримавши від боржника жодної інформації щодо виконання рішення суду добровільно, була винесена постанова про накладення на боржника штрафу через повторне невиконання рішення суду.
Ухвалою судді від 05.08.2020 позовна заява залишена без руху.
Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у судовому засіданні на 04.09.2020; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 .
У судове засідання 04.09.2020 прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.
До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник третьої особи також заперечив проти позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Постановою державного виконавця Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кузло Л.В. від 17.05.2019 відкрито виконавче провадження №59137399 з примусового виконання Виконавчого листа Дубровицького районного суду №460/456/16-ц від 14.05.2019, про усунення ОСОБА_3 перешкод у користуванні житлом шляхом вселення; боржник - ОСОБА_2 ; стягувач - ОСОБА_3 (а.с. 80).
Постановою державного виконавця Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кузло Л.В. від 25.06.2019 ВП №59137399 закінчено виконавче провадження з виконання Виконавчого листа Дубровицького районного суду №460/456/16-ц від 14.05.2019 у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 82).
05 лютого 2020 року стягувач звернувся до виконавчого органу із заявою про відновлення виконавчого провадження №59137399 через подальше перешкоджання боржником проживання стягувача у житловому будинку (а.с. 83).
Постановою державного виконавця Дубровицького Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кузло Л.В. від 10.02.2020 ВП №59137399 відновлено виконавче провадження з виконання Виконавчого листа Дубровицького районного суду №460/456/16-ц від 14.05.2019 на підставі статті 67 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 88).
Листом від 11.02.2020 №4030 державний виконавець звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з вимогою про надання оригіналу Виконавчого листа №460/456/16-ц від 14.05.2019 (а.с. 89).
05 березня 2020 року виконавчим органом сформований Виклик державного виконавця №5221, відповідно до якого зобов'язано боржника - ОСОБА_2 з'явитися до виконавця 16.03.2020 (а.с. 92).
Державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій від 16.03.2020 №5374, відповідно до якого повідомлено, що примусове вселення стягувача у житловий будинок буде проводитися 03.04.2020 (а.с. 96).
02 квітня 2020 року державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій №5846, в якому вказано, що у зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Україні примусове вселення проводитися 03.04.2020 не буде; про дату та час проведення примусового вселення буде повідомлено додатково (а.с. 98).
14 липня 2020 року державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій №9269119.8-27, відповідно до якого повідомлялося про здійснення примусового вселення стягувача у житловий будинок 24.07.2020 (а.с. 100).
Цього ж дня, 14.07.2020 державним виконавцем винесено оскаржувану Постанову про накладення штрафу ВП №59137399, відповідно до якої на позивача, як боржника, накладено штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 3400,00 грн. за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин, у порядку частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі іменується - Постанова від 14.07.2020).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення - Постанови від 14.07.2020, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
За правилами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як встановлено судом, після відкриття виконавчого провадження №59137399 згідно постанови від 17.05.2019 вселення стягувача у житловий будинок відбулося 21 червня 2019 року (Акт державного виконавця від 21.06.2019 (а.с. 81)), за наслідками чого державним виконавцем закінчено виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Відповідно до частини шостої статті 67 Закону України №1404-VIII, у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
За правилами частини другої статті 75 Закону України №1404-VIII, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що після відновлення виконавчого провадження за заявою стягувача державний виконавець зобов'язаний здійснювати усі необхідні виконавчі дії для виконання виконавчого документа, які визначені Законом України №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України №1404-VIII, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.
У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Аналогічні приписи містяться у частини першій статті 63 Закону України №1404-VIII, відповідно до яких, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За правилами абзацу 1 частини шостої статті 26 Закону України №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Тобто, відновлюючи виконавче провадження за заявою стягувача, державний виконавець зобов'язаний у постанові про відновлення виконавчого провадження встановити боржнику 10-денний строк для добровільного виконання рішення немайнового характеру.
Як вбачається зі змісту Постанови про відновлення виконавчого провадження від 10.02.2020 такий строк державним виконавцем взагалі не був встановлений боржнику; дана постанова не містить жодного припису щодо встановлення такого строку, що не відповідає положенням статті 26 Закону України №1404-VIII; тобто, боржнику не було надано строку для добровільного виконання рішення суду, після закінчення якого державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення суду примусово.
Окрім того, Постанова про відновлення виконавчого провадження від 10.02.2020 взагалі не містить описової частини, що свідчить про неналежне оформлення такого документа.
Як зазначалося вище, відповідно до частини першої статті 67 Закону України №1404-VIII, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.
Відповідач вказує, що з метою перевірки виконання боржником рішення, було здійснено вихід за адресою вселення, про що складений Акт від 18.02.2020 (а.с. 91).
Даний Актом встановлено, що «ключ від вхідних дверей знаходиться в замку; в кімнатах двох знаходяться частково речі, зі слів боржника, належать ОСОБА_3 , якої на час візиту державних виконавців не було; зі слів сусідів вона не проживає та боржник чинить перешкоди в доступі до будинку».
У судовому засіданні представник відповідача вказав, що причиною накладення штрафу на боржника слугувало повторне невиконання рішення суду про вселення стягувача у житловий будинок та вчинення перешкод щодо такого вселення, що підтверджується показаннями сусідів згідно Акта від 18.02.2020.
З даного приводу суд зазначає, що дане твердження відповідача жодним чином не може свідчити про невиконання боржником рішення суду, а вчинення перешкод боржником у вселенні стягувача у житловий будинок не може підтверджуватися зі слів сусідів.
Як вказано вище, відповідно до частини шостої статті 67 Закону України №1404-VIII, у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону.
Тобто, дана норма чітко визначає те, що після відновлення виконавчого провадження державний виконавець встановлює боржнику 10-денний строк для виконання рішення суду; після спливу даного строку перевіряє виконання боржником рішення суду; у разі невиконання у добровільному порядку рішення суду - повторно здійснює примусове вселення стягувача та у подальшому накладає на боржника штраф.
Як встановлено з матеріалів справи, повторне вселення стягувача у житловий будинок після відновлення виконавчого провадження відбулося 27.07.2020, тобто після винесення оскаржуваної Постанови про накладення штрафу від 14.07.2020.
Окрім того, суд зазначає, що Виклик державного виконавця від 05.02.2020, адресований боржнику, не містить будь-яких посилань щодо предмета виклику.
У даному документі вказано, що ОСОБА_2 зобов'язано прибути до виконавця 16.03.2020 з питання «щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату». Тобто, зі змісту Виклику державного виконавця від 05.03.2020 вбачається, що боржника не повідомлено належним чином щодо причин виклику до виконавця.
За правилами частини другої статті 67 Закону України №1404-VIII, примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України №1404-VIII, державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.
Як встановлено судом, державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій від 16.03.2020 №5374, відповідно до якого повідомлено, що примусове вселення стягувача у житловий будинок буде проводитися 03.04.2020 (а.с. 96). 02 квітня 2020 року державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій №5846, в якому вказано, що у зв'язку з епідеміологічною ситуацією в Україні примусове вселення проводитися 03.04.2020 не буде; про дату та час проведення примусового вселення буде повідомлено додатково (а.с. 98). 14 липня 2020 року державним виконавцем сформоване Повідомлення про вчинення виконавчих дій №9269119.8-27, відповідно до якого повідомлялося про здійснення примусового вселення стягувача у житловий будинок 24.07.2020.
Тобто, станом на дату винесення оскаржуваної Постанови про накладення штрафу від 14.07.2020 відповідачем не здійснено заходів щодо фактичного вселення стягувача у житлове приміщення.
Відповідно до частини четвертої статті 67 Закону України №1404-VIII, у разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідач не довів факту вчинення боржником будь-яких перешкод виконанню рішення про вселення стягувача, що унеможливлює накладення на нього штрафу.
Суд зазначає, що оскаржувана Постанова від 14.07.2020 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки: відповідачем в порушення приписів Закону України №1404-VIII не надано боржнику 10-денний строк для добровільного виконання рішення суду, що унеможливлює у подальшому вчинення відповідачем дій щодо перевірки виконання боржником рішення суду після закінчення строку для добровільного виконання; жодних належних та допустимих доказів повторного невиконання боржником рішення суду не надано; виконавчі дії вчинені відповідачем з порушенням норм Закону України №1404-VIII; ненадання боржнику строку для добровільного виконання рішення суду виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу за невиконання такого рішення суду.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій та Постанови про накладення штрафу від 14.07.2020 у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., сплачена відповідно до квитанції від 11.08.2020 №0.0.1797449733.1.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (34100, Рівненська область, місто Дубровиця, провулок Макарівський, 1; код ЄДРПОУ 34847140), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 (34160, Рівненська область, Дубровицький район, село Бережки; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо винесення постанови про накладення штрафу від 14 липня 2020 року ВП №59137399.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кузло Лілії Валеріївни про накладення штрафу від 14 липня 2020 року ВП №59137399.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дубровицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 34847140).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 04 вересня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська