03 вересня 2020 року (о 17 год. 30 хв.)Справа № 280/4303/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) про визнання протиправною та скасування постанови,
01.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62229169 від 02.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, в порушення вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», безпідставно відкрив виконавче провадження та виніс оскаржувану постанову, оскільки відповідач приймає до виконання виконавчі документи, та, відповідно, відкриває виконавче провадження виключно за місцем проживання, перебування, роботи боржника, яким є м. Київ або у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ. З 05.11.2004 позивач зареєстрована та постійно проживає з сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_2 виданого Енергодарським MB УМВС України в Запорізькій області 16.12.1999. В постанові про відкриття виконавчого провадження відповідач безпідставно зазначила адресу проживання, а саме: АДРЕСА_3 якої ні позивач ні її майно немає ніякого відношення. Таким чином, вбачається порушення правил територіальної підвідомчості з богу відповідача. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження у справі та призначене засідання на 03.09.2020.
У судове засідання 03.09.2020 учасники справи чи їх представники не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, а тому суд, з урахуванням вимог ч.4 ст.159 КАС України, розглянув позовну заяву за наявними матеріалами.
Разом з цим, вимоги ухвали суду від 25.08.2020 відповідачем не виконані, матеріали виконавчого провадження № 62229169 не надано.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
02.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62229169 з примусового виконання виконавчого напису № 8783 від 15.04.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 9197,10 грн. (а.с.5-6).
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження №62229169 від 02.06.2020 позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини між сторонами регулюються положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Абзацом 2 ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Частиною 2 ст.24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, вищенаведеними нормами чітко встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що місцем реєстрації боржника, яким є ОСОБА_1 з 05.11.2004 є: АДРЕСА_2 , про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Енергодарським MB УМВС України в Запорізькій області 16.12.1999 (а.с.13)
Згідно з п.4 ч.2 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII), у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Судом встановлено, що виконавче провадження №62229169, відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса № 8783 від 15.04.2020, саме: приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л.
Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Так, в ході розгляду справи встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Таким чином, за приписами ч.2 ст.25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Дорошкевич В.Л має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах, де розташовано його виконавчий округ, тобто, виключно місто Київ.
Тобто, відповідач, в даному випадку, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1404-VIII, мав підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови лише у разі, якщо місцезнаходженням боржника або за місцезнаходження майна боржника, є місто Київ.
Матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням майна боржника є місто Київ.
З матеріалів справи не вбачається, що на дату прийняття оскаржуваної постанови у приватного виконавця були підстави для прийняття до виконання виконавчого напису №8783 виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №826/7969/16 (адміністративне провадження №К/9901/16029/18), яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Необхідно вказати на те, що суд при розгляді справи враховує таку думку суду. Необхідною умовою розгляду справи є встановлення як і місце проживання боржника так і місце знаходження майна такого боржника.
Проте, матеріали справи не містять жодного доказу того, що майно позивача перебуває у виконавчому окрузі міста Києва.
За таких обставин, постанова про відкриття виконавчого провадження №62229169 від 02.06.2020 прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 2 статті 24 Закону України №1403-VIII, оскільки останнім виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що під час складення спірної постанови відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо та не пропорційно.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62229169 від 02.06.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.09.2020.
Суддя Ю.В. Калашник