31 серпня 2020 року о/об 16 год. 20 хв.Справа № 280/4073/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Новіковій Д.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу №Ф-377У від 20.08.2019 щодо стягнення з позивача заборгованості у розмірі 7965,54 грн.
У позові зазначено, що 15.06.2020 ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження та довідалась про існування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020 за №Ф-377У, яка винесена ГУ ДПС у Запорізькій області. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: фізична-особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому законом порядку 12.08.2008; підприємницька діяльність позивача була завершена 12.09.2019. Фактично позивач не здійснював підприємницьку діяльність з кінця 2013 року, доходу не отримує, жодних звітів до податкового органу не подає та працює як наймана особа у структурному підрозділі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Позивач з листопада 2015 року по даний час перебуває у трудових відносинах з Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Українська залізниця» як наймана особа, наведений відповідачем розрахунок є незаконним, так як нарахування ЄСВ за період трудових відносин спричиняють подвійну сплату ЄСВ, чим суперечать меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. На думку позивача, Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2020 за №Ф-377У є протиправною та підлягає скасуванню.
Позивач позов підтримав.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даних АІС «Податковий Блок» 12.08.2008 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради. 13.08.2008 платника взято на облік у ГУ ДПС у Запорізькій області. 12.09.2019 до Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, з 12.08.2008 по 12.09.2019 позивач перебував на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області як діюча фізична особа-підприємець, з 01.01.2012 по 30.06.2016 на спрощеній системі оподаткування, з 01.07.2016 на загальній системі оподаткування. Пенсійним фондом України до Міністерства доходів і зборів України 01.10.2013 передано картки особових рахунків юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема по ОСОБА_1 . На момент передачі даних в картці особового рахунку платника обліковувалась заборгованість у сумі 1188,06 грн. В інтегрованій картці платника податків за 2013 рік нараховано: 21.10.2013 єдиного внеску у сумі 1194,03 грн. за ІІІ кв. 2013 року; 20.01.2014 єдиного внеску у сумі 1218,67 грн. за ІV кв. 2013 року. Нарахування проведені на підставі самостійно наданого звіту по єдиному внеску за 2013 рік від 07.02.2014. Сплачено 0. В інтегрованій картці платника податків за 2014 рік нараховано: 22.04.2014 єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за І кв. 2014 року; 21.07.2014 єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за ІІ кв. 2014 року; 20.10.2014 єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за ІІІ кв. 2014 року; 20.01.2015 єдиного внеску у сумі 1267,95грн. за ІV кв. 2014 року. Нарахування проведені на підставі самостійно наданого звіту по єдиному внеску за 2014 рік від 19.01.2015. Сплачено 0. В інтегрованій картці платника податків за 2015 рік нараховано: 20.04.2015 єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за І кв. 2015 року; 20.07.2015 єдиного внеску у сумі 1267,95 грн. за ІІ кв. 2015 року; 19.10.2015 єдиного внеску у сумі 1323,47 грн. за ІІІ кв. 2015 року; 19.01.2016 єдиного внеску у сумі 1434,51 грн. за ІV кв. 2015 року Нарахування проведені на підставі самостійно наданого звіту по єдиному внеску за 2015 рік від 09.02.2016. Сплачено у 2015 році 2384,02 грн. В інтегрованій картці платника податків за 2016 рік нараховано: 19.04.2016 єдиного внеску у сумі 909,48 грн. за І кв. 2016 року; 19.07.2016 єдиного внеску у сумі 941,16 грн. за ІІ кв. 2016 року. Нарахування проведені автоматично, на підставі програмного забезпечення, розробленого на підставі діючого законодавства, як платнику єдиного податку. Сплачено у 2016 році 0 грн. В інтегрованій картці платника податків за 2017 рік нараховано: 09.02.2018 єдиного внеску у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200,00 грн. х 22% = 704,00 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. Сплачено за 2017 рік 0 грн. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведені автоматично, відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства: за І квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723,00 грн. х 22% = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.); за ІІ квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн. Всього нараховано за 3 квартали 2018 рік - 7371,54 грн. 30.10.2018 нараховано згідно рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0122034907/830 від 10.09.2018 на загальну суму 1892,02 грн. (штрафна санкція у сумі 238,39 грн., пеня у сумі 1653,63 грн. за період з 23.07.2013 до 08.09.2015. Сума боргу зазначена у Вимозі №Ф-377-49 від 16.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) дорівнює 31144,62 грн.: нарахування за ІV квартал 2013 року (з урахуванням сплати) у сумі 1216,74 грн., нарахування за 2014 рік у сумі 5071,80 грн. згідно самостійно наданого звіту, нарахування за 2015 рік у сумі 5293,88 грн. згідно самостійно наданого звіту, нарахування за І-ІІ квартал 2016 року у сумі 1850,64 грн. (автоматично), нарахування за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (автомагично), нарахування за І-ІІІ квартал 2018 року у сумі 7371,54 грн. (автоматично), нарахування згідно рішення №0122034907/830 від 10.09.2018 у сумі 1892,02 грн. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377-49 від 16.11.2018 у інтегрованій картці платника податків за 2019 рік нараховано: за ІV квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.; за І квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173,00 грн. х 22% = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.); за ІІ квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн. Сума боргу зазначена у Вимозі №Ф-377-49 від 20.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) дорівнює 39110,16 грн.: сума боргу зазначена у Вимозі №Ф-377-49 від 16.11.2018 у розмірі 31144,62 грн., нарахування за ІV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., нарахування І-ІІ квартали 2019 року у сумі 5508,36 грн. Крім цього після формування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377-49 від 20.08.2019 в інтегрованій картці платника податків за 2019 рік стягнуто в межах виконавчого провадження - 3540,94 грн., а саме: 07.10.2019 - 842,61 грн.; 04.11.2019 - 1217,51 грн.; 05.12.2019 - 1480,82 грн. Звітність по єдиному внеску за 2016-2019 роки не надавалась. Сума боргу по єдиному внеску станом на 12.08.2020 складає 35569,22 грн. ГУ ДПС у Запорізькій області зазначає, що оскаржувана позивачем Вимога №Ф-377У від 20.08.2019 направлялася конкретно до виконавчої служби з метою повідомлення про збільшення суми боргу на суму 7965,54 грн. та подальшого стягнення боргу в межах виконавчого провадження. У відповідності до збільшеної суми заборгованості на адресу позивача була направлена та отримана 12.09.2019 Вимога №Ф-377 від 20.08.2019 на суму 39110,16 грн.
Відповідач проти прозову заперечував.
Ухвалою судді від 03.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 31.08.2020.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
У Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377У від 20.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області вимагається від позивача сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7965 грн. 54 коп., який виник станом на 05.12.2019, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.13).
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться записи: від 12.08.2008 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця; від 12.09.2019 про припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності.
Яким чином у позивача може бути борг станом на 05.12.2019 з урахування того, що з 12.09.2019 позивачем припинено підприємницьку діяльність, відповідач суду не обґрунтував і не довів.
При цьому, у Вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377У від 20.08.2019 контролюючим органом безпідставно зазначено про борг (недоїмку) станом на 05.12.2019, тобто - про борг (недоїмку) у майбутньому.
Вирішуючи спір по суті суд, враховуючи викладене вище, виходить з наступного.
Як зазначено у п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
У ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; (…) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); (…); 4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; (…).
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства. Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу; 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиноговнеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; (…).
Згідно з ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сумм готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Як зазначено у ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У п.3 Розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого 20.04.2015 наказом Міністерства фінансів України №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 за №469, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі - «Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), зазначено: «3.Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Як зазначено у ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. (…).
Як зазначено у пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на предмет спору у даній справі, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка здійснює підприємницьку діяльність вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають статус фізичної особи-підприємця, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Наявність у особи статусу фізичної особи-підприємця лише посвідчує її право на здійснення такої діяльності, однак не є доказом фактичного здійснення діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Відповідачем не надано до суду доказів фактичного здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2014-2019 роках.
Також, відповідач не надав до суду картку особового рахунку позивача за якою обліковувалась заборгованість у сумі 1188,06 грн. та Звіти позивача про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2015 роки, про які зазначив у відзиві на позовну заяву.
Надані відповідачем Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377 від 16.11.2018 (борг за якою виник станом на 31.10.2018, на загальну суму 31144 грн. 62 коп., у тому числі: 29252 грн. 60 коп. - недоїмка; 238 грн. 39 коп. - штраф; 1653 грн. 63 коп. - пеня) та Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377 від 20.08.2019 (борг за якою виник станом на 31.07.2019, на загальну суму 39110 грн. 16 коп., у тому числі: 37218 грн. 14 коп. - недоїмка; 238 грн. 39 коп. - штраф; 1653 грн. 63 коп. - пеня), позивачем до суду не оскаржуються.
Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України (а.с.18), у період, зокрема, з 2013 року по 12.09.2019 (дату припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності) позивач був працевлаштований.
Протилежного відповідач не довів.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач не може мати борг, який виник станом на 05.12.2019, з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7965 грн. 54 коп.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-377У від 20.08.2019 винесена відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірною і підлягає скасуванню.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) про сплату боргу №Ф-377У від 20.08.2019, якою від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) вимагається сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 7965,54 грн., який виник станом на 05.12.2019 відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 166; код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено у повному обсязі 31.08.2020.
Суддя О.О. Прасов