про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
04 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2791/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С. А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 згідно якого просить суд: 1. визнати незаконними і скасувати пункт 2.24. Рішення XLIV сесії VII скликання від 13 лютого 2020 року №1901 і пункт 1.14. Рішення L сесії VII скликання від 23 липня 2020 року № 2067 Ужгородської міської ради та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,4185 Га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність.
03.09.2020 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Ужгородській міській раді приймати рішення про затвердження третій особі - ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею1,3000Га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність.
В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, позивач посилається на те, що існує очевидна небезпека для прав, свобод та інтересів позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки відповідач у справі може винести рішення про надання спірної земельної ділянки третій особі, що ускладнить та унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку із наведеним, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Нормами ч. 1 ст. 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Із поданої заяви слідує, що основною підставою для забезпечення позову є припущення заявника про можливість Ужгородською міською радою прийняття рішення про затвердження третій особі - ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,3000Га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність, що унеможливить виконання рішення в цілому.
Проте, як зазначено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 461/10926/15-а, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки. Тобто, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Суд зазначає, що при звернені позивача до суду із даним позовом про визнання незаконним і скасування пункту 2.24. Рішення XLIV сесії VII скликання від 13 лютого 2020 року №1901 і пункту 1.14. Рішення L сесії VII скликання від 23 липня 2020 року № 2067 Ужгородської міської ради та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21 листопада 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,4185 Га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність, позивач реалізував своє право на судовий захист, а тому забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії та прийняття будь-яких рішень щодо земельної ділянки буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.
У відповідності до ч. 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваних рішень Ужгородської міської ради.
Слід зазначити, що протиправність оскаржуваних позивачем рішень повинна бути встановлена в ході розгляду адміністративної справи, а не за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, у суду на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог.
Більш того, забезпечуючи позов у спосіб, яким просить позивач, тобто шляхом заборони Ужгородській міській раді приймати рішення, суд фактично даним забезпеченням позову позбавить Ужгородську міську раду здійснювати свої функції, які надані такій згідно Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування” при виконанні ним своїх обов'язків.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає її необґрунтованою, оскільки така взагалі не містить жодних посилань щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову та до заяви не додано жодного документального доказу підтвердження наведених в заяві обставин.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку що дана заява необґрунтована, а отже є такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та незаконними рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.А. Гебеш