Ухвала від 03.09.2020 по справі 260/2866/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

03 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2866/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Гебеш С. А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області згідно якого просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ № 4221-сг від 20.08.2020 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність (кадастровий № 2123684500:01:004:0087); зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність (кадастровий № 2123684500:01:004:0087) площею 1,2743 га, в тому числі сіножаті площею 1,2743 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення ОСГ, що розташована за межами населених пунктів урочище Плитоватий на території Лазещинської с/р Рахівського р-ну Закарпатської області.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатській області вчиняти будь - які дії та прийняття будь - яких рішень, які стосуються земельної ділянки, площею 1,2743 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Лазещинської сільської ради урочище Плитоватий, за межами населеного пункту кадастровий № 2123684500:01:004:0087 та заборонити іншим особам вчиняти будь - які дії щодо вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, позивач посилається на те, що існує очевидна небезпека для прав, свобод та інтересів позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області може винести рішення про надання спірної земельної ділянки іншим особам, що ускладнить та унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв'язку із наведеним, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Нормами ч. 1 ст. 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Із поданої заяви слідує, що основною підставою для забезпечення позову є припущення заявника про можливість ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області прийняття рішення про надання відповідної земельної ділянки у власність третім особам, що унеможливить виконання рішення в цілому.

Проте, як зазначено в пункті 38 постанови Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 461/10926/15-а, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки. Тобто, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на відповідний орган обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Наказу № 4221-сг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 20 серпня 2020 року щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, позивач реалізував своє право на судовий захист, а тому забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії та прийняття будь-яких рішень щодо земельної ділянки буде фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.

У відповідності до ч. 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Однак, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що обраний позивачем спосіб захисту прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного Наказу № 4221-сг від 20 серпня 2020 року.

Слід зазначити, що протиправність оскаржуваного наказу повинна бути встановлена в ході розгляду даної адміністративної справи, а не за наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, у суду на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає її необґрунтованою, оскільки така взагалі не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову та до заяви не додано жодного документального доказу підтвердження наведених в заяві обставин.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку що дана заява необґрунтована, а отже є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.А. Гебеш

Попередній документ
91333574
Наступний документ
91333576
Інформація про рішення:
№ рішення: 91333575
№ справи: 260/2866/20
Дата рішення: 03.09.2020
Дата публікації: 07.09.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (02.09.2020)
Дата надходження: 02.09.2020
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
Учасники справи:
суддя-доповідач:
ГЕБЕШ С А
відповідач (боржник):
Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області
позивач (заявник):
Стусюк Володимир Юрійович
представник позивача:
Коваленко Олександр Миколайович