Справа № 761/7930/18
Провадження №1-кп/761/691/2020
27 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017110350000180 від 06.09. 2017 р. року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванівка, Білоцерківського р-ну, Київської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, до затримання служив на посаді військової служби у званні «прапорщик», розлученого, має на утриманні малолітню дититну, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого :
-вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року за ч.1 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, на підставі ч.1 ст. 70 КК України засудженого до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки;
-вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2019 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України, на підставі ч.1 ст. 71 КК України засудженого до покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі;
по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 410 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» УДО України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.
Згідно зі ст. 16 указаного закону кадри УДО України складаються, зокрема, з військовослужбовців, прийнятих на військову службу в УДО України за контрактом.
15.09.2012 року з ОСОБА_5 укладено контракт на проходження
військової служби в УДО України строком на 5 років та йому присвоєно
військове звання «солдат».
14.02.2013 року ОСОБА_5 присвоєно військове звання «прапорщик».
14.03.2017 року наказом УДО України ОСОБА_5 призначено на посаду водія-механіка групи чергування 4 відділу 3 Служби Департаменту матеріально-технічного забезпечення УДО України.
Відповідно до п. 9 ст. 16 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» на військовослужбовців Управління державно охорони України поширюється законодавство України, що встановлює загальний порядок і умови проходження військової служби.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 N 243/95-ВР, до військовослужбовців належать, зокрема: прапорщики Управління державної охорони України.
Згідно з абз. п. 2 указаного Положення військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Будучи військовослужбовцем УДО України прапорщик ОСОБА_5 відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був суворо додержуватися вимог законодавства та військових статутів.
Під час проходження військової служби в УДО України, наприкінці червня - початку липня 2017 року, у прапорщика ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на власне збагачення за рахунок військового майна, який він реалізував за наступних обставин.
Так, 29.02.2016 року УДО України за контрактом від 10.12.2015 № 224/2015-USE-20.4-К/Е-15, укладеним з державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», придбало автомобіль «Volkswagen Т-6 Kombi», кузов № НОМЕР_1 , укомплектований 4 автомобільними дисками «Ronal». Вказаний автомобіль, разом із зазначеними дисками зберігався на території об'єкту УДО України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 52.
На початку весни 2017 року зазначені диски з зимовими шинами було демонтовано з автомобіля та покладено для зберігання в приміщенні сховища УДО України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 52.
При цьому, в один із днів літа 2016 року прапорщик ОСОБА_5 позичив у свого знайомого громадянина ОСОБА_10 кошти в сумі 10 000 грн. із зобов'язанням повернути до липня 2017 року.
Надалі, наприкінці травня 2017 року громадянин ОСОБА_10 звернувся до прапорщика ОСОБА_5 з приводу повернення йому раніше позичених коштів, однак останній грошей для повернення не мав.
У подальшому, в один із днів наприкінці червня - початку липня 2017 року, більш точної дати в ході здійснення досудового розслідування встановити не вдалося за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи на території об'єкту УДО України, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 52, помітив, що склад зберігання автомобільних шин та дисків до службових автомобілів Управління не опечатаний відповідною печаткою. Наступного дня близько 00 годин 00 хвили ОСОБА_5 , маючи ключі від указаного складу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення за рахунок військового майна, проник до зазначеного складу, звідки шляхом завантаження до службового автомобіля «VOLKSWAGEN Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , та вивезення за територію об'єкту УДО України, розташованого за вказаною адресою, близько 00 годин 20 хвилин того ж дня викрав 4 автомобільні диски «Ronal» до автомобіля Volkswagen Т-6 Kombi», кузов № НОМЕР_1 , загальною вартістю 8178,72 грн.
Після цього, ОСОБА_5 на службовому автомобілі «VOLKSWAGEN Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , відвіз указані 4 диски де місця перебування громадянина ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , де близько 01 години 40 хвилин, діючи з метою погашення майнового боргу перед останнім передав йому попередньо викрадені ним з УДО України 4 автомобільні диски «Ronal» до автомобіля Volkswagen Т-6 Kombi», розпорядившись указаним майном на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст. 410 КК України визнав повністю, просив суд обмежити обсяг дослідження доказів та фактичних обставин справи його допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню по кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальними правопорушеннями, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
ОСОБА_5 підтвердив суду обставини, викладені у обвинувальному акті та суду надав показання про те, що він дійсно у липні 2017 року, під час несення служби в УДО, вночі проник до складу на території військової частини, звідки на службовому автомобілі вивіз 4 диски автомобільні до с.Іванівка. Вказані диски у с.Іванівка він передав як погашення боргу своєму товаришу, після чого повернувся до розташування військової частини. У вчиненому щиро розкаявся.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, який слід кваліфікувати за ч.3 ст.410 КК України, викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, що вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким згідно класифікації за ст. 12 КК України, обставини його вчинення, умисний характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчиненого злочину, дані про особу, що його вчинила та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений на час вчинення злочину не був судимий, однак був засуджений за злочини проти власності у 2019 році до реального позбавлення волі, тобто, будучи приягнутим до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не зробив та продовжив кримінально-карану діяльність, розлучений, має малолітню дитину, до затримання ніс військову службу, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації та проживання характеризується посередньо.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його віку та стану здоров'я, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів, покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією статті закону, за яким визнав його виним, оскільки виправлення та перевиховання останнього повинно відбуватись в умовах ізоляції від суспільства.
При призначенні покарання обвинуваченому суд також враховує, що ОСОБА_5 раніше засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2019 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України, до покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі, а тому у відповідності до ч.4 ст. 70 КК України вважає за необхідне остаточне покарання призначити шляхом часткового складання покарань.
Цивільний позов у провадженні не заявлявся.
Судові витрати підлягають стягненню із засудженого на користь держави.
Питання про речові докази судом вирішується у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України врахувати призначене ОСОБА_5 покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2019 року, та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання, шляхом часткового складання покарань, у виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання
Речові докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження постановою прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_11 від 07.02.2018 року, передані на зберігання до кімнат зберігання речових доказів військової прокуратури Київського гарнізону - повернути Управлінню Державної охорони України як потерпілому.
Судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи, у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, запобіжні заходи не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3