Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" вересня 2020 р. Справа № 906/482/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко Т.В. (адвокат, ордер від 01.07.2020)
від відповідача: не з'вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист"
до Фермерського господартва "Агро-Союз"
про стягнення 1885530,90 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1885530,90грн. , з яких: 1407000,00грн. боргу за поставлений товар по договору купівлі-продажу №03-06-Ж-ЧП від 19.03.19; 190745,47грн. пені; 287785,43грн. річних.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (постачальник/позивач) та Фермерським господарством "АГРО-СОЮЗ" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 03-06-Ж-ЧП за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та сплатити вартість агрохімічної продукції, продукції виробничого призначення (засобів захисту рослин, насіння)(а.с.10).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар в кількості та асортименті, що погодили між собою Сторони у Специфікаціях №1,2,3,4, на загальну суму 2807358,01грн., що підтверджується видатковими накладними №8-00029 від 01.08.19 на суму 2166361,76грн.; №7-00453 від 19.07.19 на суму 318045,48грн.; №4-00158 від 08.04.19 на суму 250000,80грн.; №7-00454 від 19.07.19 на суму 72949,97грн.
Відповідач сплатив частину боргу, що підтверджується меморіальними ордерами №357 від 03.02.20 на суму 759361,76грн., №277 від 01.11.19 на суму 200000,00грн., №356 від 03.02.20 на суму 118045,48грн. , №291 від 04.12.19 на суму 200000,80грн., №354 від 03.02.20 на суму 50000,00грн. , №355 від 03.02.20 на суму 72949,97грн. (а.с.16,20,21,25,26,30).
Позивач посилається на те, що станом на 07.05.20 відповідач не оплатив товар на суму 1407000,00грн., який поставлений по накладній №8-00029 від 01.08.19 по Специфікації №1 від 19.03.19.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3 Договору визначено, що умови оплати відповідної партії товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях; оплата товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі,шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно Специфікації №1 строк оплати встановлено до 30.11.19, однак поставлений товар на суму 2166361,76грн. частково оплачено 03.02.20 на суму 759361,76грн.
Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1407000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконував неналежним чином, прострочивши оплату поставленого товару по вказаних накладних, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню та річні.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно Специфікації №1 строк оплати встановлено до 30.11.19, однак поставлений товар на суму 2166361,76грн. частково оплачено 03.02.20 на суму 759361,76 грн. з простроченням на 64 дня. Оплату боргу в розмірі 1407000,00грн. станом на 07.05.20 прострочено на 159 днів.
Згідно Специфікації №2 строк оплати встановлено до 30.11.19, однак поставлений товар на суму 318045,48грн. оплачено 01.11.19 на суму 200000,00грн., на суму 118045,48грн. оплачено 03.02.20 з простроченням на 64 дні.
Згідно Специфікації №3 строк оплати встановлено до 30.11.19, однак поставлений товар на суму 250000,80грн. оплачено 04.12.19 на суму 200000,80грн. з простроченням на 3 дні, 03.02.20 на суму 50000,00грн. з простроченням на 64 дні. . .
Згідно Специфікації №4 строк оплати встановлено до 30.11.19, однак поставлений товар на суму 72949,97грн. оплачено 03.02.20 з простроченням на 64 дні.
Пунктом 5.3 Договору, визначено, що в разі прострочення оплати Товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого Товару, за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені (а.с.3-5), вважає його правильним, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.
Пунктом 5.5 Договору, визначено, що сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в 25 % річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 60 календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений Покупцем та 48% річних від несплаченої ціни товару з дати закінчення 90 календарних днів до дня повної оплати.
Позивачем не вірно обрахований розмір річних, оскільки з розрахунку вбачається, що 48 % річних нараховано після 60 днів прострочення оплати товару, однак згідно умов договору 48 % річних нараховується після 90 днів прострочення оплати, тому до 60 днів прострочення нараховується 25% річних від суми боргу, а після 90 днів прострочення оплати нараховується 48 % річних від суми боргу.
Обрахувавши вказану величину самостійно, розмір річних становить 115996,15грн. та підлягає стягненню.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач відзиву на позов та докази сплати боргу не надав.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 1713741,62 грн., з яких: 1407000,00грн. боргу, 190745,47грн. пені, 115996,15грн. річних. В частині стягнення 171789,28грн. річних вимога не підлягає задоволенню. .
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господартва "Агро-Союз" (13642, Житомирська область, Ружинський район, село Білилівка, вулиця Леніна , будинок 19 А ; код ЄДРПОУ 36928650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" (21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; код ЄДРПОУ 37898486) - 1407000,00грн. боргу, 190745,47грн. пені, 115996,15грн. річних, 25706,12 грн. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 171789,28 грн. річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.09.20
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-3- сторонам (рек. з повідом.)