вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.08.2020м. ДніпроСправа № 904/702/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.
та представників:
позивача - Зянько В.Я.
відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроруст", м. Дніпро
про стягнення 15 000,04 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроруст" про стягнення 15 000,04 грн.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в межах договору поставки від 01.11.2013 № 3 відповідач у період з 26.02.2016 по 27.06.2019 (далі - спірний період) поставив йому товар (продукти харчування) на загальну суму 5 420 410,85 грн. За отриманий товар позивач фактично сплатив 5 473 289,33 грн, тобто на 52 878,48 грн більше від належної суми, з яких відповідач за платіжними дорученнями № 15464 від 08.08.2019 та № 27 від 03.10.2019 повернув йому лише 37 878,44 грн.
Залишок неповернутої суми становить 15000,04 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача з підстав, передбачених статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. У справі було призначено судове засідання на 25.03.2020.
Ухвалою суду від 26.06.2020 розгляд справи призначено на 20.07.2020 з наступним відкладенням за клопотанням позивача до 31.08.2020.
Відповідач відзив на позов не надав. Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, судові ухвали у справі повернулися з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”, проставленою органом поштового зв'язку.
За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною десятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (із змін. і доп.) “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв'язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Правила надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (із змін і доп.) (далі - Правила).
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України “Про поштовий зв'язок”, цих Правил (п. 94 Правил).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.
Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України “Про поштовий зв'язок”, п.п. 101, 110 Правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення (п. 116 Правил).
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали з викликом відповідача у судове засідання відбулось через незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому таких поштових відправлень.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача в судове засідання у цій справі.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 31.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроруст" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 3 від 01.11.2013 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а саме сир, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.
При поставці, право власності а товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної, яка засвідчує момент передачі товару (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору асортимент, кількість та ціна на товар визначається сторонами в накладних.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Стартова, б. 26) в розумінні офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкорермс-2000). Витрати, пов'язані з доставкою товару несе постачальник (пункт 3.5 договору).
Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що при передачі товару постачальник зобов'язаний передати всю належним чином оформлену документацію на товар, серед якої товарно-транспортна накладна, накладна, податкова накладна тощо.
За змістом пункту 5.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.
Покупець може здійснювати розрахунки з постачальником на умовах попередньої оплати, без окремої згоди постачальника.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015. У випадку якщо, не пізніше чим за один місяць по закінченню терміну дії договору, жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах (пункти 7.1, 7.2 договору).
Доказів подання заяв щодо припинення дії договору позивач суду не надав, а тому строк дії договору слід вважати продовженим на один рік до 31 грудня 2016 року. Докази продовження дії цього договору після цього відсутні.
Позивач поставив відповідачу товар на суму 5 420 410,85 грн за наступними видатковими накладними (далі - спірні видаткові накладні): № ДР-0000050 від 26.02.2016, № ДР-0000051 від 27.02.2016, №ДР-0000052 від 29.02.2016, № ДР-00067 від 04.03.2016, № ДР-00069 від 14.03.2016, №ДР-00079 від 24.03.2016, № ДР-00086 від 31.03.2016, № ДР-0000001 від 12.01.2017, №ДР-0000011 від 30.01.2017, № ДР-0000014 від 16.02.2017, № ДР-0000016 від 22.02.2017, № ДР-0000020 від 03.03.2017, № ДР-0000021 від 09.03.2017, № ДР-0000027 від 15.03.2017, № ДР-0000033 від 29 03 2017, № ДР-0000039 від 20.04.2017, № ДР-0000043 від 27.04.2017, № ДР-0000045 від 12.05.2017, № ДР-0000050 від 18.05.2017, № ДР-0000054 від 09.06.2017, № ДР-0000056 від 14.06.2017, № ДР-0000063 від 30.06.2017, № ДР-0000065 від 11.07.2017, № ДР-000071 від 21.07.2017, № ДР-000075 від 28.07.2017, № ДР-000078 від 04.08.2017, №ДР-000082 від 11.08.2017, № ДР-000087 від 25.08.2017, № ДР-000091 від 05.09.2017, №ДР-000095 від 08.09.2017, № ДР-000097 від 14.09.2017, № ДР-000101 від 22.09.2017, №ДР-000104 від 29.09.2017, № ДР-000110 від 23.10.2017, № ДР-000115 від 24.10.2017, №ДР-000117 від 31.10.2017, № ДР-000118 від 07.11.2017, № ДР-000123 від 10.11.2017, №ДР-000125 від 14.11.2017, № ДР-000134 від 22.11.2017, № ДР-000135 від 30.11.2017, №ДР-000136 від 07.12.2017, № ДР-000142 від 15.12.2017, № ДР-000143 від 19.12.2017, №ДР-000157 від 27.12.2017, № ДР-0000003 від 04.01.2018, № ДР-0000004 від 11.01.2018, № ДР-0000007 від 18.01.2018, № ДР-0000009 від 26.01.2018, № ДР-0000010 від 30.01.2018, № ДР-0000011 від 31.01.2018, № ДР-0000013 від 06.02.2018, № ДР-0000014 від 13.02.2018, № ДР-000019 від 22.02.2018, № ДР-000020 від 27.02.2018, № ДР-000022 від 27.02.2018, №ДР-000023 від 06.03.2018, № ДР-000024 від 13.03.2018, № ДР-000027 від 20.03.2018, №ДР-000029 від 27.03.2018, № ДР-000035 від 03.04.2018, № ДР-000038 від 11.04.2018, №ДР-000042 від 17.04.2018, № ДР-000063 від 24.04.2018, № ДР-000064 від 01.05.2018, №ДР-000071 від 08.05.2018, № ДР-000081 від 16.05.2018, № ДР-000082 від 22.05.2018, №ДР-000086 від 29.05.2018, № ДР-000091 від 05.06.2018, № ДР-000108 від 14.06.2018, №ДР-000109 від 19.06.2018, № ДР-000111 від 26.06.2018, № ДР-000118 від 01.07.2018, №ДР-0001112 від 05.07.2018, № ДР-000123 від 19.07.2018, № ДР-000124 від 26.07.2018, №ДР-000127 від 02.08.2018, № ДР-000130 від 16.08.2018, № ДР-000132 від 23.08.2018, №ДР-000137 від 30.08.2018, № ДР-000141 від 07.09.2018, № ДР-000142 від 10.09.2018, №ДР-000147 від 13.09.2018, № ДР-000155 від 25.09.2018, № ДР-000162 від 18.10.2018, №ДР-000166 від 01.11.2018, № ДР-000167 від 08.11.2018, № ДР-000168 від 08.11.2018, №ДР-000170 від 13.11.2018, № ДР-000171 від 13.11.2018, № ДР-000184 від 04.12.2018, №ДР-000193 від 14.12.2018, № ДР-000209 від 27.12.2018, № ДР-0000001 від 03.01.2019, №ДР-0000007 від 23.01.2019, № ДР-000004 від 01.02.2019, № ДР-0000015 від 08.02.2019, № ДР-0000016 від 08.02.2019, № ДР-0000022 від 14.02.2019, № ДР-0000023 від 14.02.2019, № ДР-0000024 від 21.02.2019, № ДР-0000032 від 05.03.2019, № ДР-0000034 від 13.03.2019, № ДР-0000035 від 13.03.2019, № ДР-0000038 від 21.03.2019, № ДР-0000039 від 21.03.2019, № ДР-0000046 від 27.03.2019, № ДР-0000016 від 04.04.2019, № ДР-000017 від 05.04.2019, № ДР-000020 від 11.04.2019, № ДР-000028 від 18.04.2019, № ДР-000029 від 18.04.2019, №ДР-000033 від 25.04.2019, № ДР-000034 від 25.04.2019, № ДР-000042 від 03.05.2019, №ДР-00063 від 29.05.2019, № ДР-00068 від 06.06.2019, № ДР-00079 від 13.06.2019, № ДР-00082 від 20.06.2019, № ДР-0000101 від 27.06.2019, а також товарно-транспортними накладними.
20.11.2018 позивач повернув відповідачу раніше отриманий від нього товар на загальну суму 10,98 грн, що підтверджується видатковою накладною на повернення № ДР-000175 від 20.11.2018 (а.с. 201 том 1). Підстава повернення не вказана.
Позивач стверджує, що ним здійснено оплату отриманого товару на загальну суму 5473289,33 грн, що більше від отриманого ним товару на 52 878,42 грн, у зв'язку з чим відповідач повернув 37 878,44 грн переплати, на підтвердження чого позивач надав платіжні доручення №15464 від 07.08.2019 на суму 15 000,00 грн та № 27 від 02.10.2019 на суму 22 878,44 грн (а.с.192-193 том 2).
Неповернення відповідачем залишку передоплати у сумі 15 000,04 грн, заявленого позивачем до стягнення і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини, пов'язані з поставкою товару за спірними видатковими накладними в межах договору, оплатою товару, отриманого позивачем в межах договору й виконанням/невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу надлишково отриманих коштів (попередньої оплати).
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір свідчить про виникнення у них зобов'язань, характерних для договору поставки.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.
За укладеним між сторонами договором оплата товару передбачена на умовах товарного кредиту, згідно з яким не виключалася для покупця також можливість й попередньої оплати без згоди постачальника (п. 5.1 договору).
За частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Частинами першою, четвертою статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
На порушення зазначених нормативних приписів позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження:
- існування між сторонами зобов'язань за договором № 3 від 01.11.2013 після 31.12.2016, а саме його дії у спірний період поставки товару з 26.02.2016 по 27.06.2019;
- поставки відповідачем товару за спірними видатковими накладними саме у межах договору № 3 від 01.11.2013, оскільки підстава поставки за цими накладними не зазначена, так само як і у наданих позивачем рахунках-фактурах відповідача на їх оплату;
- оплати позивачем товару за спірними видатковими накладними.
Так, позивач жодного платіжного документа, його копії чи банківської виписки на підтвердження здійснення ним оплати за договором на суму 5 473 289,33 грн суду не надав. Відтак ним не доведена оплата товару за видатковими накладним взагалі.
Надані позивачем копії платіжних доручень № 15464 від 07.08.2019 на суму 15000,00 грн та № 27 від 02.10.2019 на суму 22 878,44 грн не є належними доказами на підтвердження часткового повернення відповідачем коштів - попередньої оплати позивача в межах договору № 3 від 01.11.2013.
Так, у платіжному дорученні № 15464 від 07.08.2019 на суму 15000,00 грн платником є позивач - ТОВ «Алан», а не відповідач - ТОВ «Дніпроруст» з призначенням платежу - «згідно договору поставки № ДН-001КП від 01.01.2017», що свідчить про сплату позивачем коштів в межах іншого договору, а не спірного.
Платіжне доручення № 27 від 02.10.2019 на суму 22 878,44 грн оформлене платником - ТОВ «Дніпроруст» на користь ТОВ «Алан», однак з призначенням платежу - «повернення помилково перерахованої суми відповідно до листа № 4 від 30.09.2019», якого позивачем суду не надано, а відтак не доведено відношення цієї оплати до договору № 3 від 01.11.2013.
Отже, обов'язок відповідача як постачальника товару повернути позивачу попередню оплату за договором кореспондується з обов'язком покупця здійснити цю попередню оплату.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цієї обставини.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 15 000,04 грн з підстав, зазначених у позові, задоволенню не підлягає.
Судовий збір у сумі 2102,00 грн покладається на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроруст» про стягнення 15000,04 грн відмовити повністю.
Судовий збір у сумі 2102,00 грн покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням пункту четвертого розділу Х “Прикінцеві положення” та підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.09.2020.
Суддя І.І. Колісник