01 вересня 2020 року справа № 340/3248/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
в присутності секретаря судового засідання Черної О.Ю.,
за участі представників позивача Солдатенко Е.С.
та відповідача Санжари Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький в порядку загального позовного провадження адміністративний позов дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергобудпром» (далі - Підприємство) до Світловодської міської ради Кіровоградської області (далі - Рада) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту,
Підприємство звернулося до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та нечинними пунктів 5 та 8 рішення Ради від 23 січня 2004 року №548 (Том 1 а.с.5-14, Том 2 а.с.36-37).
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заяви.
Пояснила, що у власності юридичної особи перебуває 4 об'єкти нерухомості, котрі розміщені на окремих земельних ділянках.
Договір оренди землі з відповідачем не укладено, оскільки Підприємство має право на отримання землі у постійне користування.
Стверджує, що Рада до вирішення земельного спору у суді змушує укласти договір про відшкодування втрат від неотримання коштів за фактичне користування землею, обов'язковість існування якого встановлено оскарженим рішенням.
Зазначила, що відповідач не мав права встановлювати розмір втрат (кратність по відношенню до ставки орендної плати).
Пояснила, що грубо порушена процедура прийняття рішення.
Проект регуляторного акту не оприлюднювався та не складався аналіз регуляторного впливу.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.144-150).
У судовому засіданні представники Ради пояснив, що прийняттю рішення передував аналіз регуляторного впливу та оприлюднення його проекту, однак не зміг надати відповідні докази.
Водночас стверджував, що відповідач мав повноваження приймати таке рішення, оскільки стосувалось його власності (землі), котру використовували, не маючи відповідного права.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, Підприємству з 2017 і 2018 років на праві власності належать 4 об'єкти нерухомості, які розташовані на 4 земельних ділянках на території Ради (Том 2 а.с.51-79).
Між сторонами існує спір щодо права користування земельними ділянками.
Позивач вважає, що має право на постійне користування землею, а Рада наполягає на укладенні договору оренди землі (Том 1 а.с.54-102).
У травні 2019 року відповідач направив Підприємству підписані ним 4 угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне користування землею (Том 1 а.с.45-49).
Рада сповістила, що до укладення угоди зобов'язує її рішення від 23 січня 2004 року №548.
Копію згаданого рішення позивач отримав 01 липня 2019 року (Том 1 а.с.51, 103).
Назва рішення Ради така «Про орендну плату за землю у м.Світловодськ» (Том 1 а.с.103).
Положеннями пункту 5 рішення встановлено, що юридичні та фізичні особи, які фактично користуються земельною ділянкою без документів, що дають право користування, і готують документацію із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів, до часу їх оформлення здійснюють плату за фактичне користування земельною ділянкою за окремою цивільно-правовою угодою про відшкодування втрат від недоотримання коштів міським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати.
Положеннями пункту 8 рішення передбачено, що для всіх юридичних та фізичних осіб, які фактично користуються земельною ділянкою з порушенням земельного законодавства - без відповідних документів, що посвідчують право власності чи право користування, нарахування плати за фактичне користування земельною ділянкою здійснюється у розмірі трьох ставок орендної плати до часу укладення угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів міським бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою або оформлення договору оренди.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що не може надати доказів оприлюднення проекту регуляторного акту та складання аналізу регуляторного впливу.
17 січня 2011 року Рада прийняла рішення №7-р, яким утворила робочу комісію з питань прискорення перегляду регуляторних актів (Том 1 а.с.109).
Комісією складено висновок про невідповідність оскарженого рішення принципам державної регуляторної політики (Том 1 а.с.115).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, відповідно до приписів частин 2 та 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Позов подано до суду 17 грудня 2019 року (Том 1 а.с.5-14).
Рішення Ради діє до цього часу.
Отже Підприємство належний позивач, оскільки відповідач, посилаючись на обов'язковість оскарженого рішення, вимагає укласти угоду про сплату коштів за фактичне користування землею без наявності державного акту про право постійного користування землею та відсутності договору оренди землі.
Його права зачіпають пункти 5 та 8 рішення Ради.
Приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) (в редакції на час прийняття рішення) встановлено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Таким чином позивач оскаржує регуляторний акт.
Приписами частини 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Приписами частин 1-2 статті 8 Закону встановлено, що стосовно кожного проекту регуляторного акту його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень та пропозицій.
Приписами частини 4 статті 9 Закону визначено, що проект регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акту.
Приписами частини 2 статті 13 Закону передбачено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акту та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або
шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акту в мережі Інтернет.
Судом встановлено, що Рада не дотрималась цих вимог законодавства (проект регуляторного акту не оприлюднювався та не складався аналіз регуляторного впливу).
Приписами частини 1 статті 36 Закону встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акту не був оприлюднений.
Отже відповідач не мав права приймати оскаржене рішення.
Оскільки у Підприємства і Ради існує спір щодо підстав користування землею, то положення пунктів 5 та 8 у сукупності змушують позивача до вирішення його у судовому порядку укласти договір про відшкодування втрат від фактичного користування землею, щоб не сплачувати кошти за користування землею у розмірі трьох ставок орендної плати.
Право на звернення до суду виникло з 02 червня 2020 року, коли Рада відмовила у передачі у постійне користування земельних ділянок (Том 2 а.с.15-17).
Діюче законодавство на час прийняття оскарженого рішення не надавало Раді повноважень щодо встановлення розміру плати за землю стосовно правовідносин, які виникли з позивачем.
Таке питання правового регулювання відносилось до компетенції законодавця, оскільки на той час діяв Закон України «Про плату за землю».
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність рішення Ради в частині, яка оскаржується, оскільки прийняте з грубими порушеннями діючого законодавства (порушення припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України).
Отже позов належить задовільнити.
Судові витрати у справі складаються з судового збору в сумі 1921 грн. (Том 1 а.с.4).
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправними (незаконними) і нечинними пункти 5 та 8 рішення Світловодської міської ради Кіровоградської області від 23 січня 2004 року №548.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь дочірнього підприємства «Завод залізобетонних виробів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроенергобудпром» судові витрати у сумі 1921 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей