Справа № 640/22290/19
02 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, продовження строку на сплату судового збору та апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом першої інстанції 17 березня 2020 року за вх№03-14/36529/20.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги 10 днів, перебіг якого обчислюється з дня отримання копії ухвали, але не раніше ніж з дня закінчення карантину, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), шляхом подання до суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності; оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору.
Вказаний строк був встановлений з урахуванням положень пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року.
02 травня 2020 року відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
В той же час, 17 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18 червня 2020 року (далі - Закон України № 731-IX), яким змінено підхід до обчислення процесуальних строків під час карантину.
Вказаним законом пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Так, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто, 06 серпня 2020 року.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, з аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що встановлений ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року строк для усунення недоліків апеляційної скарги закінчується 06 серпня 2020 року.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 14 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки для сплати судового збору та надання до суду оригіналу платіжного доручення потрібен додатковий час.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Згідно з ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й юридичних осіб.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою та самостійною підставою для продовження процесуальних строків.
Отже, доводи апелянта є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів того, що наявні обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.
Більш того, відповідач не надає належних доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України саме за даною апеляційною скаргою та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.
Тому, апелянтом не доведено недостатність строку для вчинення дій щодо сплати судового за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Окрім того, апелянтом при подачі клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що останній не має можливості надати документ про сплату судового збору через обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином. Отже, апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на підставі пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, клопотання апелянта про продовження процесуального строку для сплати судового збору, не підлягає задоволенню.
Окрім того, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 14 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду також надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та визнання поважними причин пропуску строку.
В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказує, що оскаржуване рішення було отримано відповідачем 17 лютого 2020 року. Окрім того, вказує, що первинна апеляційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а її повернення не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, апелянт зазначає, що копію Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року отримав 17 лютого 2020 року, що, на думку апелянта, підтверджується штампом вхідної кореспонденції, на підтвердження чого відповідачем надано копію першої сторінки рішення, на якій зазначено реєстраційний номер 9255/9 від 17.02.2020.
Однак, колегія суддів наголошує, що дата реєстрації вхідної кореспонденції суб'єктом владних повноважень не є датою її отримання.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що належним чином завірену копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року апелянт отримав 15 лютого 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43).
Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року є 16 березня 2020 року.
В той же час, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року зареєстрована судом першої інстанції 17 березня 2020 року за вх. № 03-14/36529/20.
Отже, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2020 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, отже оскільки інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянтом не наведено, а також з урахуванням помилковості посилання відповідача на дату реєстрації вхідної кореспонденції, а не дату її отримання, підстав до поновлення пропущеного відповідачем строку суд не вбачає.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на очевидну необґрунтованість доводів апелянта стосовно того, що первинна апеляційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а її повернення не перешкоджає повторному зверненню до суду, оскільки дана апеляційна скарга, яка є предметом розгляду апеляційним судом, і є первинною, а не поданою повторно.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - відмовити.
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна