Справа № 640/2811/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
02 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року
у справі №640/2811/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс»
до відповідача Державної податкової служби України,
Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс» (надалі - ТОВ «Агропоінт Солюшнс», позивач), з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач 2, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення комісії ГУ ДФС у м. Києві від 14.01.2019 № 1050272/42363498 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.11.2018 № 67; зобов'язати ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної від 27.11.2018 № 67.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підтвердження факту здійснення господарських операції на вимогу відповідача ТОВ «Агропоінт Солюшнс» надано контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини виключають можливість відмови контролюючому органу у реєстрації спірних податкових накладних, а тому прийняте відповідачами рішення від 14.01.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.11.2018 року № 67 в Єдиному реєстрі податкових накладних, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропоінт Солюшнс» - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.01.2019 № 1050272/42363498 про відмову у реєстрації податкової накладної від 27.11.2018 року № 67, виданої ТОВ «Агропоінт Солюшнс» (код ЄДР: 42363498).
Зобов'язано Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати податкову накладну від 27.11.2018 року № 67, видану ТОВ «Агропоінт Солюшнс» (код ЄДР: 42363498), датою її фактичного надходження до реєстрації - 13.01.2019.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем 2 (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті в межах повноважень контролюючого органу визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та відповідно до вимог встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Крім того апелянт зазначає, що відповідно до пункту 21 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивач є посередником в оптовій торгівлі зерном, насінням та хімічними продуктами - КВЕД 46.21 та 46.75. Придбання хімічних продуктів здійснюється у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «НАСІННЯ» на підставі договору від 11.09.2018 року № 2-1109/пр2720, де умови поставок та оплати окремих партій передбачаються додатками до договору.
Згідно додатку № 55 від 23.11.2018 року, в строк до 01.03.2019 року контрагент має поставити позивачу хімічний продукт «Діант» на умовах самовивозу зі складу за адресом м. Вінниця, вул. Лебединського, 11. Оплату було здійснено позивачем згідно рахунку №Н-ВХ-2311-018 від 23.11.2018 року в розмірі 146107,20 грн. в повному обсязі, що підтверджується випискою від 28.11.2018 року.
Так, між позивачем (продавець), з однієї сторони, та ТОВ «А+СЕРВІС» (покупець), з іншої сторони, укладено договір №231118/1 від 23.11.2018 року (надалі - Договір №231118/1)
Відповідно до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №231118/1 покупець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) засоби захисту рослин (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування та асортимент товару зазначається в Додатках до цього Договору, які складають його невід'ємну частину. Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у Додатках до цього Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках до цього Договору та у видаткових накладних щодо кількості Товару перевагу має видаткова накладна.
Згідно специфікації № 1 від 23.11.2018 року позивач зобов'язався поставити вищезгаданий хімічний продукт до 30.03.2019 року на умовах 100% попередньої оплати згідно базису поставки EXW (франко-склад).
На виконання умов специфікації № 1 від 23.11.2018 року контрагент, на підставі рахунку № 135 від 23.11.2018 року на суму 152 812,80 грн., здійснив попередню оплату на рахунок позивача, у т.ч. ПДВ 25468,80 грн., що підтверджується випискою від 27.11.2018 року.
Суд першої інстанції зазначає, що в силу підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 ПК України дата зарахування коштів («перша подія») є підставою для виникнення податкових зобов'язань, що у свою чергу зумовлює обов'язок сформувати податкову накладну.
Отже, позивачем сформовано податкову накладну № 67 від 27.11.2018 року на загальну суму з ПДВ 152812,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 25468,80 грн.
Так, позивачем направлено до контролюючого органу на реєстрацію податкову накладну № 67 від 27.11.2018 року.
За результатом обробки вказаної податкової накладної її реєстрація була зупинена, про що позивачеві була направлена квитанція №1 від 13.12.2019 року (стор. 22 том І).
Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної від 27.11.2018 року № 67 відповідачем зазначено наступне: "відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 26.04.2019 №69 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (стор. 22 том І).
Позивачем 10.01.2019 року направлено до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДФС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення від 14.01.2019 року №1050272/42363498 про реєстрацію податкової накладної № 67 від 27.11.2018року (стор. 30 том І).
Надалі вказане рішення письмовими поясненнями з документами були передані до ДФС України, за результатом розгляду яких комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення від 01.02.2019 року №6502/42363498/2, яким у реєстрації податкової накладної № 67 від 27.11.2018 року було відмовлено (стор. 31 том І).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення від 14.01.2019 року №1173676/40227592, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування та зобов'язання вчинити певні дії.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належного обґрунтування відповідачем 2 підстав відмови у реєстрації поданої позивачем податкової накладної за умови подання останнім всіх необхідних документів, на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ГУ ДФС у місті Києві із покладенням на ДФС України обов'язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Колегією суддів враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України 05.11.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31.10.2018 року.
При цьому пп. 1.6 п. 6 даних критеріїв містить сім підстав можливості віднесення платника податків до ризикових. Водночас, контролюючим органом всупереч вимог п. 13 Порядку №117 не конкретизовано, саме на якій підставі позивача було відносено до ризикових, що, у свою чергу, позбавило платника податків можливості визначити межі необхідних документів та пояснень щодо господарської операції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно чинного законодавства він наділений повноваженнями на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення комісією відповідача 2, адже у квитанціях № 1 вказано недеталізовані критерії ризиковості. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що такі критерії визначені виключно листом ДФС від 05.11.2018 року, який носить рекомендований характер та не є нормативно правовим актом.
Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу змісту Порядку, встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства позивачем засобами електронного документообігу відповідачу 2 були направлені повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції. Так, зокрема, позивачем було надано пояснення щодо податкової накладної та копії договору і складених на їх виконання первинних документів.
Так, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані копії документів, повністю підтверджують реальність господарської операції, на підставі якої позивачем складено податкову накладну № 67 від 27.11.2018 року.
Однак, всупереч наданих документів, відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття.
Довід апелянта у апеляційній скарзі про ненадання позивачем документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операцій з постачання позивачем товару на адресу контрагентів, кількісні та вартісні показники цих операцій і були достатніми для реєстрації податкових накладних.
Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень.
Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, відповідачем 2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.
У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року по справі № 0940/1240/18, від 12 листопада 2019 року по справі №816/2183/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк