02 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 333/4935/19 (2-а/333/8/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з власної ініціативи питання про зупинення провадження в адміністративній справі №333/4935/19 за позовом Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території держави, -
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2020 р. в адміністративній справі №333/4935/19 задоволено позов Комунарського районного відділу у місті Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області та затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для поміщення його до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та через адвоката Железняк А.В. подав апеляційну скаргу, за якою ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 02 вересня 2020 р.
У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник скаржника - адвокат Железняк А.В. повідомив суд, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження особи відповідача та його громадянство Республіки Узбекистан. Обставини, які встановлені рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 р. у справі №333/3933/19 не визнаються відповідачем. Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 р. відкрито касаційне провадження з перегляду цього судового рішення.
Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, пояснивши суду, що єдиним документом, який посвідчує особу відповідача є довідка, яка заповнена з його слів (а.с.38). Також, відповідач особисто надавав письмові пояснення, в яких повідомляв про обставини перебування ним на території України з 2003 року. Крім того, відповідач відмовився від направлення звернення до Республіки Узбекистан з метою підтвердження його громадянства та оформлення відповідних документів, у тому числі, паспорта. Законодавство України не наділяє державні органи міграційного контролю без згоди особи збирати персональні дані, тому єдиною можливістю для перевірки відомостей, які надав відповідач, є саме його затримання. Також, представники наголосили на тому, що без затримання відповідача неможливо виконати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 р. у справі №333/3933/19, яким громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 примусово видворено за межі території України. Цим же рішенням встановлена особа відповідача, яким є ОСОБА_1 , та належність його до громадянства Республіки Узбекистан.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Підпунктом 11 пункту 4 Положення «Про Державну міграційну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014, визначено, що Державна міграційна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює ідентифікацію осіб, в тому числі тих, які звернулися із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, які втратили документи, що посвідчують особу, та підлягають видворенню або реадмісії.
Пунктом 13 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Представники позивача повідомили суд про те, що ідентифікація відповідача здійснена виключно з його слів. Проте у письмових поясненнях особи, яка назвалася ОСОБА_1 , не зазначено про те, що він прибув в Україну із Республіки Узбекистан (а.с.7), а за даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної служби України відомості про перетинання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня (а.с.10).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 р. у справі №333/3933/19 встановлена обставина незаконного перебування громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 на території України та вирішено примусово видворити його за межі території України. Разом з тим, Верховним Судом відкрито касаційне провадження з його перегляду на предмет законності та обгрунтованості.
Колегія суддів поставила на обговорення учасників справи питання про зупинення провадження в адміністративній справі №333/4935/19 до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду в адміністративній справі №333/3933/19.
Представник скаржника не заперечував проти зупинення провадження. Представники позивача наполягали на розгляді справи, з огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Неможливість розгляду адміністративної справи №333/4935/19 до вирішення іншої адміністративної справи №333/3933/19, на думку колегії суддів, полягає у тому, що метою затримання відповідача є фактично реалізація рішення суду в адміністративній справі №333/3933/19 про його примусове видворення за межі території України. При цьому, жодних об'єктивних даних щодо належності відповідача до громадянства Республіки Узбекистан у справі не має. В матеріалах справи відсутні докази неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Разом з тим, зазначена обставина належності відповідача громадянству Республіки Узбекистан встановлена саме рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 р. у справі №333/3933/19. Незважаючи на те, що вказане рішення набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку (а.с.86-88), колегія суддів вважає, що примусове видворення відповідача на територію Республіки Узбекистан за відсутності документального підтвердження належності його до громадянства саме цієї держави (окрім обставини, встановленої судовим рішенням), може призвести до негативних наслідків для цієї особи.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за можливе зупинити провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 333/3933/19.
Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Зупинити провадження в адміністративній справі №333/4935/19 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №333/3933/19 за результатами касаційного провадження.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 вересня 2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: А.В. Шлай
Суддя О.О. Круговий
Суддя Т.С. Прокопчук