Справа № 127/9394/20
Провадження № 2/127/1446/20
(ЗАОЧНЕ)
01.09.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-
АТ КБ «ПриватБанк» в квітні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.10.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк не подала заяву про відмову від спадщини.
12.11.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» була направлена претензія до кредитора до Другої вінницької державної нотаріальної контори.
11.12.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» була отримана відповідь від Другої вінницької державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач зазначає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника.
25.11.2019 року до спадкоємців ОСОБА_1 було направлено лист - претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 03.10.2011 року - 8960,33 грн., яка складається з наступного: 441,37 грн. - заборгованість за кредитом, 8518,96 грн. - заборгованість за відсотками.
Представник позивача згідно заяви просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено.
З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2011 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно якої вона виявила бажання отримати кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 500,00 грн.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до заяви № б/н від 03.10.2011 ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 03.10.2011 року - 8960,33 грн., яка складається з наступного: 441,37 грн. - заборгованість за кредитом, 8518,96 грн. - заборгованість за відсотками.
27.11.2017 Другою вінницькою державною нотаріальною конторою на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» від 08.10.2017 року заведено спадкову справу № 363/2017 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається із даної спадкової справи, заяв від спадкоємців ОСОБА_2 щодо прийняття спадщини не надходило, коло спадкоємців не відомо.
Померла ОСОБА_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зняття з реєстрації місця проживання від 17.08.2020 року № 36637.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 17.08.2020 року № 36638 за вищезазначеною адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_1
07.11.2019 року позивач направив лист-претензію на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, яка постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, про повернення нею заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 03.10.2011 року в сумі 8960,33 грн. відповідно до ст. 1282 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її (ч. 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).
Як свідчать матеріали справи спадкодавець ОСОБА_2 з 07.08.1999 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_1 . Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, та матеріали спадкової справи № 363/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не містять її заяви про відмову від спадщини, вона відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.
Частинами першою та другою статті 1281 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Із копії спадкової справи № 363/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не зверталися; свідоцтва про право на спадщину не видавались.
За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором як із спадкоємця позичальника ОСОБА_2 , позивач АТ КБ «Приватбанк» не надав суду доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна, а також щодо вартості такого майна, одержаного відповідачем у спадщину після смерті позичальника, в межах вартості якого у неї виникає обов'язок задовольнити вимоги кредитора згідно зі ст. 1282 ЦК України.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного постійного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.
Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняла у спадок відповідачка та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з неї заявлених позивачем грошових коштів.
Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про витребування відомостей щодо наявності у спадкодавця на час відкриття спадщини рухомого та нерухомого майна заявлено не було.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, відсутні підстави для стягнення боргу за кредитом спадкодавця, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 608, 1216, 1218, 1219, 1281-1282, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом спадкодавця відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя