Справа № 212/5222/20
2/212/2806/20
03 вересня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Чорного І.Я.,
з участю секретаря: Поперечної А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
20 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він працював з 21 березня 2006 року по 01 жовтня 2010 року - на посаді підземного прохідника в ШБУ ВАТ "Кривбасзалізрудком" правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». При цьому, внаслідок недосконалості робочого процесу, підпадав під вплив підвищених шкідливих впливів. У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, з вини відповідача, який не забезпечив безпечні та належні умови праці він отримав хронічне професійне захворювання. За діагнозом радикулопатія С5-С6 і L5-S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м'язово-тонінчим синдромами, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: деформуючого артрозу ліктьових суглобів зі згинально-розгинальними контрактурами та колінних суглобів ПФС першого-другого ст.
По факту професійних захворювань було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування професійного захворювання № 24 від 16 червня 2010 року.
22 липня 2010 року при огляді МСЕК, йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% по професійному захворюванню та встановлено третю групу інвалідності.
При повторних оглядах МСЕК, а також при останньому огляді який було проведено 17 липня 2018 року йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% по професійному захворюванню та встановлено третю групу інвалідності.
Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів.
У зв'язку із ушкодженням здоров'я через професійне захворювання ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв'язку з професійним захворюванням змінилися його спосіб та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 188 920 гривень 00 копійок, яку він просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач по справі ОСОБА_1 пропрацював з 21 березня 2006 року по 01 жовтня 2010 року - на посаді підземного прохідника в ШБУ ВАТ "Кривбасзалізрудком" правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 .
Рішенням Науково-дослідного інституту промислової медицини від 18 травня 2010 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за діагнозом - радикулопатія С5-С6 і L5-S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим і м'язово-тонінчим синдромами, периферичний нейросудинний синдром, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: деформуючого артрозу ліктьових суглобів зі згинально-розгинальними контрактурами та колінних суглобів ПФС першого-другого ст.
Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві було проведено розслідування з приводу отримання хронічного професійного захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання форми № 24 складеним 16 червня 2010 року.
За висновком МСЕК серії 10AAA № 002820 від 22 липня 2010 року ОСОБА_1 було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 групу.
При повторних оглядах МСЕК, а також при останньому огляді, який було проведено 17 липня 2018 року серії 12 AAA № 050378 позивачу було підтверджено ступінь втрати професійної працездатності 40% по професійному захворюванню та встановлено третю групу інвалідності.
Причиною професійного захворювання є робота в умовах впливу шкідливих факторів, умови праці які перевищували встановлені гранично допустимі норми зокрема рівень фізичного навантаження: вага вантажу, що переміщується вручну 41 кг при нормі до 30 кг; робоча поза з нахилом тулуба до 30 % більше 30°-51,2%/14,8% робочої зміни при допустимій до 25% - за зміну; нахили тулуба більше 30°-134 рази при допустимих до 100 разів за зміну; важкість праці відноситься до 2 кл. 3 ст. шкідливості., що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання форми № 24 складеним 16 червня 2010 року.
Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивач деякий час працював, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Як встановлено із медичних документів, позивач в зв'язку з отриманим професійним захворюванням, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується і він взагалі не може вести нормальне життя. Змушений систематично проходити курси амбулаторного лікування, на що витрачає свій час, який раніше використовував на власні справи. Професійне захворювання обмежує його у побуті, зокрема він не має можливості виконувати більшість домашніх робіт, які, враховуючи стан його здоров'я, мають робити члени його родини. Внаслідок таких обмежень він постійно відчуває себе тягарем. Відчуття того, що він ніколи не буде здоровою людиною постійно переслідує його внаслідок чого він постійно перебуває в стані психічного напруження. Внаслідок професійного захворювання докорінно змінився уклад його життя, що підтверджується витягами з лікарняних епікризів.
При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що він переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством відповідача Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат», суд вважає, що спричинена моральна шкода підлягає компенсації, з огляду на наступне.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача. Таким чином відшкодування шкоди спричиненої працівникові покладається на власника підприємства, роботодавця.
Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 65000 гривень 00 копійок, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в розмірі 65000 гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь держави - судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
У решті позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено 03 вересня 2020 року.
Суддя: І. Я. Чорний