Справа № 212/3743/20
2/212/2431/20
03 вересня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - Чайкіна І.Б.., за участю: секретаря судового засідання - Бесараб О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА «ОЧАГ» про визнання угоди дійсною,
встановив:
03 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, а саме просив визнати дійсним договір купівлі продажу будинку, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ «Очаг», який був укладений між ним та ОСОБА_2 від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_3 . Мотивуючи свою заяву тим, що він купив вищевказаний будинок та набув права власності на нього на підставі договору купівлі - продажу, який був посвідчений ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ'ОЧАГ» 24.07.1998 року за № 3-026. Він має намір розпорядитися належним йому майном , однак, звернувшись до нотаріальної контори для здійснення угоди, йому було відмовлено, оскільки договір купівлі - продажу не був нотаріально посвідченим. А тому вимушений звернутися до суду із вказаним позовом для захисту своїх прав.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позивач до судового засідання не з'явився, повідомлений належним чином про день, час та місце судового засідання, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання судом повідомлявся відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вказані факти, суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 липня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , посвідчений ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЮ ТОВАРНОЮ БІРЖОЮ «ОЧАГ» за № 3-026. ( а.с. 7).
Укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 на квартиру з відміткою Криворізького бюро технічної інвентаризації про внесення зазначених змін про власників від 10.08.1998 року власником будинку АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 (а.с.7 зворотній аркуш).
За змістом інформаційної довідкивід 03 вересня 2020 року № 222512364 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна відомості про власників будинку АДРЕСА_1 - відсутні (а.с. 33).
За правилами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Невід'ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.
Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Так у Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. регламентовано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений у липні 1998 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено: договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З 01.01.2004 року нотаріальному посвідченню підлягають не лише договори купівлі-продажу, міни, дарування жилого будинку (як було передбачено статтями 227, 242, 244 Цивільного кодексу УРСР) у разі, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, а усі договори купівлі-продажу нерухомого майна незалежно від того хто є стороною такого договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
Приписами ч. 2 ст. 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно п. 35 Інструкції вiд 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Нотаріуси посвідчують правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом, зокрема: договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 )
Нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду. Це можливо за дотримання таких вимог: сторони домовились щодо усіх істотних умов договору; така домовленість підтверджена письмовим доказом; відбулося повне або часткове виконання договору; одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна - будинку від 24.07.1998 року сторонами були виконанні.
У разі позитивного рішення суду наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується, в такому випадку судове рішення має „компенсаторне" значення.
За правилами ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Реєстрація права власності на будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЮ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ «ОЧАГ», а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
Відповідно до ст. 210 ЦК України в її редакції 2004 року, діючої на час розгляду судом вказаного спору, правочин підлягає державній реєстрації у випадках, передбачених законом, є вчиненим з моменту державної реєстрації.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись п. 35 Інструкції вiд 03.03.2004 № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст. 15 Закону України „Про товарні біржі", ст. ст. 16, 210, 220, 656, 657 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА «ОЧАГ» про визнання угоди дійсною - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЮ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ «ОЧАГ» за № 3-026 від 24 липня 1998 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , місце мешкання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА «ОЧАГ», місцезнаходження: 50084, м. Кривий Ріг, проспект 200-років Кривого Рогу, буд. 7а.
Повне рішення складено і підписано 03 вересня 2020 року.
Суддя: І. Б. Чайкін