Справа № 212/5458/20
2/212/2879/20
03 вересня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М.,за участі секретаря судового засідання Нестеренко В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров'я,-
28 липня 2020 року, представник позивача ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошове відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, у розмірі 188920,00 гривень.
В обґрунтування позову вказав, що позивач, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді гірника очисного забою, 02.03.1998 року знаходячись на робочому місці, виконуючи покладені на нього трудові обов'язки, внаслідок нещасного випадку, що стався з вини відповідача, отримав тілесні ушкодження, які стали причиною розвитку у позивача посттравматичного двостороннього середнього отиту, зліва перфоративного, двостороннього отоневриту ЗЧМТ, струсу головного мозку.
Внаслідок отриманих травм позивач втратив працездатність та 11.06.1998 року за наслідками первинного огляду лікарсько-трудовою експертною комісією встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25 %, за результатами повторних неодноразових оглядів в 1999, 2000, 2001, 2002 роках комісія дійшла до аналогічний висновків щодо стану здоров'я позивача. За результатами неодноразових переоглядів в 2003, 2004, 2006, 2008, 2010, 2012, 2013, 2015, 2018 роках позивачу визначено втрата професійної працездатності в ступені 40% та встановлено ІІІ групу інвалідності.
Вказав, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в суттєвому порушенні органів слуху, неможливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, негативні явища в стані здоров'я позивача супроводжуються постійними больовими відчуттями, необхідністю проходити курси лікування, нераціонально витрачати час, залучати додаткові ресурси для організації свого життя. Зазначив, що вказані негативні явища призводять до зниження якості життя та зменшення благ, які позивач мав до моменту ушкодження здоров'я та втрати працездатності. Оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку по створенню безпечних і нешкідливих умов праці, що стало наслідком ушкодження здоров'я, позивач вважає, що дану шкоду слід відшкодувати за рахунок відповідача. Розмір грошового відшкодування завданої шкоди моральну шкоду позивач оцінив у сумі 188920,00 гривень.
Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач скористався правом надання відзиву. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що в настанні нещасного випадку та травмуванні позивача відсутня винна поведінка відповідача, що вказує на відсутність правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача. Зазначив, що заявлений розмір моральної шкоди належним чином не обґрунтований та не доведений, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального права, факт спричинення позивачу немайнової шкоди не підтверджується жодним доказом по справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач станом на 02.03.1998 року працював гірником очисного забою ш. «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», правонаступником прав та обов'язків якого на даний час являється ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», що підтверджується трудовою книжкою на ім'я позивача, а також актом про нещасний випадок № 10 від 14.05.1998 року (а. с. 70-78, 31-34).
Перебуваючи на робочому місці 02.03.1998 року та виконуючи покладені на позивача трудові обов'язки, під час виконання яких відбувся вибух електродетонатора, в результаті даного вибуху травмовано позивача (п.11 акту про нещасний випадок № 10 від 14.05.1998 року).
У відповідності до п. 13 акту № 10 від 14.05.1998 року про нещасний випадок, компетентна комісія дійшла до висновку про відсутність винних осіб в настанні нещасного випадку.
Згідно п. 15 акту № 10 від 14.05.1998 року про нещасний випадок встановлено, що внаслідок даного нещасного випадку позивачу встановлено діагноз посттравматичний двосторонній неврит, двосторонній посттравматичний середній отит, зліва перфоративний.
01.06.1998 року позивач вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією, за результатами якого позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% внаслідок трудового каліцтва. За результатами повторних неодноразових оглядів в 1999, 2000, 2001, 2002 роках комісія дійшла до аналогічний висновків щодо стану здоров'я позивача(а.с.13-18).
29.07.2003 року за результатами чергового огляду лікарсько-трудовою комісією позивачу визначено втрату професійної працездатності в ступені 40 % та встановлено третю групу інвалідності, до таких же висновків щодо стану здоров'я позивача приходили експертні комісії в 2006, 2008, 2010, 2012, 2013,2015 роках (а.с.19-28).
18.07.2018 року за результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу безстроково встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та третю групу інвалідності, визначено потребу в медикаментозному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні, забезпечені виробами медичного призначення, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії 12 ААА №052109 (а.с.29).
Згідно медичної документації позивача, яка наявні в матеріалах справи, анамнез його захворювання характеризується неодноразовим проходженнями курсів лікування з приводу трудового каліцтва, однак після проходження лікування стан позивача суттєво не покращувався, при направлені до медичних закладів знаходили своє підтвердження скарги позивача на больові відчуття, суттєві порушення функцій організму (а.с.37-69).
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).
Втрата професійної працездатності позивача, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, вперше встановлена первинно встановлено висновком ЛТЕК 11.06.1998 року, тобто мала місце до набрання чинності Цивільного кодексу України 01 січня 2004 року, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення Цивільний кодекс Української РСР 1963 року та законодавства, яке було чинним на момент встановлення позивачу втрати професійної працездатності первинно.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно ст. 153 КЗпП України та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» в редакції станом на 02.03.1998 року, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 173 Кодексу законів про працю України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Враховуючи зазначені положення законодавства, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні та безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції станом на 02.03.1998 року, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 квітня2020 року по справі № 210/2272/19, вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп'яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.
За правилами ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у і виробничих стосунках.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Наведені вище докази свідчать, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які полягають в суттєвому порушенні функцій органів слуху, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні відчуття болю та завдають незручностей позивачу у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Позивачем доведено, що зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку із трудовим каліцтвом, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені40%, визначенні йому третьої групи інвалідності, погіршенні функцій організму, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Суд відхиляє заперечення відповідача про недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено факт втрати позивачем працездатності внаслідок трудового каліцтва, що призвело до моральних страждань.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обґрунтовані правові підстав для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що втратив працездатність внаслідок трудового каліцтва.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, безстроковість даних негативних змін, потребу в медикаментозному лікуванні, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80000,00 гривень, що буде домірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 440-1 ЦК УРСР , Законом України «Про охорону праці», ст. 3, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000,00 гривень (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) без урахування податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Симбірцева, буд. 1А.
Повне рішення складено та підписано без проголошення 03 вересня 2020 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак