Справа № 148/1936/17
28 серпня 2020 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області у складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 148/1936/17 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за участю: обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника - ОСОБА_8 , прокурора - ОСОБА_5 , -
В провадженні судді Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 148/1936/17 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 через канцелярію суду подав клопотання про відвід головуючого судді ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_5 .
Вказана заява мотивована тим, що під час розгляду даного кримінального провадження головуючий упереджено здійснював допит свідків, залишив поза увагою обставини щодо перебування ОСОБА_6 на лікуванні чи освідуванні у психіатричному медичному закладі, не надав належну оцінку мотиву і протиправним діям органу досудового розслідування.
Крім того, не враховано, що прокурор Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 і обвинувачений ОСОБА_3 є близькими родичами, однак з їх слів знаходяться у неприязних відносинах, що мало спонукати головуючого до передачі даного кримінального провадження на розгляд іншого суду.
В ході розгляду справи обвинувачений подавав клопотання про відкладення розгляду справи через коронавірусну інфекцію і карантин, однак суддя ОСОБА_4 дане клопотання не розглянув по суті і не оголосив, що на думку адвоката ОСОБА_3 є підставою для відводу головуючого судді.
Також, прокурор Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 підлягає відводу від участі у даному кримінальному провадженні, оскільки на думку захисника безпідставно та незаконно заявив клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченим, безпідставно замовчує або не володіє дані про час вступу захисників у кримінальне провадження, що є тиском на обвинувачених і викликає сумніви в неупередженості прокурора.
Захисник ОСОБА_8 і обвинувачений ОСОБА_6 підтримали заяву і просили суд задовольнити її.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення відводу судді ОСОБА_4 у зв'язку з його безпідставністю.
Вивчивши заяву, заслухавши учасників процесу, суд прийшов до наступних висновків.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 76 КПК України, визначено, що суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007.
Стаття 80 КПК України, визначає, що заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007, зазачено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
При цьому, в рішенні у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, сказано: стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
За змістом пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановлені судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Також, як встановлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Відтак, виходячи з зазначеного, суд вважає, що у задоволенні заяви в частині про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/1936/17, слід відмовити, оскільки ст. 80 КПК України, передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Разом з тим, заява обвинуваченого таким вимогам не відповідає, оскільки не містить достатніх даних, які б свідчили про наявність передбачених кримінальним процесуальним законодавством підстав для задоволення заяви про відвід.
Щодо упередженості судді ОСОБА_4 при розгляді кримінальної провадження суд розцінює дане твердження як суб'єктивні переконання ОСОБА_3 , які спростовуються встановленими обставинами та не свідчать про упередженість чи необ'єктивність головуючого судді, а доводи заяви базуються на оціночних поняттях і судженнях та не підтверджені будь-яким належними і допустимими доказами.
В частині вимог щодо відводу прокурору ОСОБА_5 , суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 81 КПК України, відводи учасникам кримінального провадження, яким може бути заявлено відвід, під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
Таким чином, питання про відвід прокурору має вирішуватися суддею, який проводить розгляд даного кримінального провадження, за наслідками розгляду даної заяви в частині відводу головуючому судді.
На підставі викладеного і керуючись ст. 76, 80 КПК України,
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/1936/17 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 01.09.2020.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1