Справа № 135/573/20
Провадження № 2-а/135/8/20
іменем України
16.07.2020 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участю секретаря Басараб О.Д.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Бодачевської М.В.,
відповідача Чагура А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції Чагура Артура Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2028822 від 26 січня 2020 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Чагура А.О. та просив скасувати винесену відповідачем постанову серії ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що 26.01.2020 відносно нього було винесено постанову серія ЕАК № 2028822 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП інспектором Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Чагуром А.О. (далі - відповідач). Дану постанову вважає незаконною, оскільки він не керував транспортним засобом 26.01.2020 по вул. Ентузіастів, 26.
Вважає, винесену відповідачем постанову безпідставною, з грубими порушеннями чинного законодавства.
У зв'язку з тим, що оспорювана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства позивач просить: скасувати постанову серії ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 інспектора Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Чагура А.О. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Також ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 року зважаючи на поважність пропуску десятиденного строку на оскарження постанови, а саме тому що про існування вказаної постанови ОСОБА_1 стало відомо тільки 08.04.2020.
Позивач вказує на те, що підпис про отримання постанови про накладення адміністративного стягнення наявний в постанові не його.
Адвокат Бодачевська М.В. позицію позивача підтримала, просила поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 року та скасувати вказану постанову посилаючись на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем марки Mazda 626 державний номер НОМЕР_1 26.01.2020, а лише знаходився в ньому.
Відповідач - інспектор Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Чагур А.О. направив до суду заперечення, в яких він позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що 26.01.2020 о 23 год 10 хв у м. Ладижин по вул. Процишина було зупинено автомобіль марки Mazda 626 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Відносно останнього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 (чотириста двадцять п'ять гривень) згідно електронної постанови ЕАК №2028822. В зазначеній постанові ОСОБА_1 добровільно сплатив зазначений штраф у банківських установах, зазначену інформацію перевірено в інформаційній базі АІПС «Цунамі» НП України. Обставини, зазначені позивачем в адміністративному позові не відповідають дійсності, та є намаганням останнього уникнути від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
У судовому засідання відповідач повідомив, що особу правопорушника встановили зі слів самого правопорушника, проте документів, що посвідчують особу працівникам поліції він не надавав. Також зазначив, що підпис про отримання копії постанови наявний у постанові ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 року це підпис ОСОБА_1 , який був поставлений ним під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Приписами ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 120 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Слід зазначити, що положеннями ст. 286 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Статтею 289 КУпАП визначено строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом встановлено, що 26.01.2020 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серія ЕАК № 2028822 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 26.01.2020, о 23 год 44 хв, керував автомобілем, марки «Mazda 626», державний номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію на автомобіль при собі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129,статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Підпунктом «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Також, ч. 1 ст. 126 КУпАП України визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, ст. 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, інспектором поліції в порушення вимог ст. 72 КАС України не надано жодних доказів у підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У своєму відзиві відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 ознайомився з постановою та розписався за отримання її копії, а також зазначає про те, що ОСОБА_1 добровільно 27.01.2020 сплатив штраф у банківських установах, що свідчить про обізнаність позивача про існування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Проте даний факт спростовується наданою позивачем відповіддю з ГУ державної казначейської служби України у Вінницькій області про те, що за період з 27.01.2020 по 24.06.2020 від ОСОБА_1 на рахунки для зарахування до державного та місцевого бюджетів платежів по Вінницькій області кошти не надходили.
Будь - яких інших доказів на підтвердження правомірності винесення постанови за ч.1 ст. 126 КУПАП та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 відповідачем надано не було.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі № 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Окрім зазначеного вище суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Таким чином, суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідачем, в порушення вимог 72 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу не дає можливості встановити винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, відповідач не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП та не надав до суду жодних доказів в підтвердження правомірності свого рішення, а тому враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, фактичні обставини спірних правовідносин суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАК № 2028822 від 26 січня 2020 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 283, 286, 289, 247, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 100, 241, 242, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до інспектора Ладижинського ВП Бершадського ВП ГУ НП у Вінницькій області лейтенанта поліції Чагура Артура Олександровича про скасування постанови - задовольнити.
Поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2028822 ВІД 26.01.2020 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Скасувати постанову серії ЕАК №2028822 від 26 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя