Справа № 132/2541/20
3/132/1500/20
іменем України
02.09.2020р. м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання ПІДГЕРСЬКІЙ О.В., за участі прокурора АДЕЛЬШИНОЇ А.Б., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівки Вінницької області матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Павлівка Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-технічною освітою, неодруженого, працюючого автомийником у ПП ОСОБА_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.1 ст.172-6 КУпАП,
ОСОБА_4 - будучи звільненим з посади молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)», являючись згідно п.п.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням» за період не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.172-6 КУпАП визнав у повному обсязі, причиною несвоєчасного подання декларації зазначив незнання закону.
Прокурор Адельшина А.Б. в судовому засіданні підтримала обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, посилаючись на наявність в діях ОСОБА_4 ознак діяння, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, просила визнати останнього винним у його вчиненні та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією цієї статті.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 , який визнав свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.172-6 КУпАП, позицію прокурора Адельшиної А.Б., дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивнез'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, повязані з корупцією» розяснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247, 280 КУпАП. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб'єктів вказаного правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 172-6 КУпАП України передбачена відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обовязковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання електронної декларації, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобовязані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання електронної декларації.
Крім того, згідно з п.2 роз'яснень спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі - ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; субєктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов'язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 року (справа №1-27/2010).
Наявними матеріалами встановлено, що наказом Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області № 98/ос від 14.10.2014р., ОСОБА_4 призначено з 14.10.2014р. на посаду молодшого інспектора відділу охорони Стрижавської виправної колонії УДПС у Вінницькій області (№ 81).
На підставі наказу Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» № 151/ОС-18 від 01.10.2018р., ОСОБА_4 звільнено з 02.10.2018р. з посади молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», за власним бажанням.
Згідно повідомлення Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» за вих.№ 12/2931 від 13.08.2019р., ОСОБА_4 будучи звільненим з посади молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, а саме декларації «перед звільненням».
При цьому, відповідно до інформації, наданої Державною установою «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», ОСОБА_4 був ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», про що свідчить його особистий підпис про ознайомлення із витягом із Закону.
Відповідно до п.п.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 є суб'єктом декларування та зобов'язаний подавати декларації відповідно до цього Закону.
Частиною 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Рішенням № 3 Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016р. регламентовано, що декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
За результатами ознайомлення із загальнодоступними даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщені на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_4 лише 15.09.2019р. о 13.21год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням» за період з 01.01.2018р. по 10.10.2018р., тобто несвоєчасно.
Отже, ОСОБА_4 будучи звільненим з посади молодшого інспектора відділу охорони Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)», являючись згідно п.п.«д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «перед звільненням» за період не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні вказаного правопорушення в повному обсязі доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 261 від 06.08.2020р.; повідомленням ст.інспектора (ВСПРП) ВРП державної установи «Стрижавська виправна колонія ( № 81)» Одинець О.А. від 16.08.2019р. №07/74251/19 про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Перед звільненням» за період з 01.01.2018р. по 10.10.2018р.; витягами з рішень, наказів та розпоряджень, та іншими матеріалами справи.
Вище перелічені докази узгоджуються між собою, будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості не має, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони отримані та оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
У відповідності до ст.23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу, яка притягується до відповідальності, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, обставини, що пом'якшують його відповідальність - визнання вини, а також відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про необхідність накладення на нього стягнення у мінімальних межах санкції статті. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_4 стягнення сприятиме досягненню визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
ОСОБА_4 порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції», який визначає засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, щодо системи об'єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, тобто вчинене протиправне, винне діяння за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 22 КУпАП, при малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, проте законодавство не містить їх або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі правопорушення, які не становлять шкідливості й не завдають збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Згідно рішення ЄСПЛ в справі «Гурепка проти України» від 08.07.2010р., де суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями статті 6 Конвенції та, відповідно, й статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції; ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, в справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02) провадження в справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов'язковими для України.
Таким чином, адміністративні правопорушення пов'язані з корупцією, не можуть визнаватися малозначними.
Визнання адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, завдасть шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади.
Отже, виходячи з викладеного, судом не встановлено обставин, які б значно знижували суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_4 правопорушення та свідчили про малозначність застосування превентивних антикорупційних механізмів.
Відповідно, до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Враховуючи наведене суд вважає, що з ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 172-6, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. на користь держави на рахунок (IBAN) UA838999980313080106000002222, отримувач: УК у Калинів.р-ні/Калинів.р-н/21081100, код ЄДРПОУ 37503268, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40грн.на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя