Єдиний унікальний номер судової справи 201/7143/20
Номер провадження 1-кс/201/2839/2020
Іменем України
14 серпня 2020 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р. ухвалами слідчих суддів Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. на майно, скасування порядку зберігання речових доказів, повернення майна,
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р. ухвалами слідчих суддів Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. на вилучене під час оглядів майно, скасувати порядок зберігання речових доказів, зобов'язати повернути майно.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що у провадженні третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 32018040040000068 від 18.10.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. накладено арешти, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на майно, що було вилучене 23.01.2020р. в ході проведення оглядів на території АГЗП за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .
Вилучене майно, на яке в подальшому було накладено арешти, належить на праві власності ОСОБА_3 , який не є учасником кримінального провадження.
28.07.2020р. заявник звернувся до Прокуратури Дніпропетровської області з клопотанням про повернення майна. Однак постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 у задоволенні клопотання (заяви) ОСОБА_3 від 28.07.2020р. про повернення майна відмовлено.
Оскільки, арештоване майно належить на праві власності ОСОБА_3 , однак його конституційні та майнові права порушуються, просить скасувати арешт і повернути майно власнику. Адже жодних доказів, що вказане майно здобуте злочинним шляхом, чи було об'єктом кримінального правопорушення не доведено, а відтак майно не має ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.
З огляду на зазначене, просив скасувати арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 на вилучене під час оглядів майно, скасувати порядок зберігання речових доказів Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, зобов'язати повернути майно.
Заявник ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримував клопотання, просив його задовольнити з мотивів, що в ньому викладені, надавав додаткові пояснення. В судове засідання, призначене на 14.08.2020р. надав додаткові докази і заяву, у якій просив клопотання розглядати без його подальшої участі.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з огляду на те, що заявником не підтверджене право власності на майно, досудове розслідування у кримінальному провадження триває, відсутні підстави для скасування арешту майна, оскільки вилучене майно є речовим доказом. Заявник не надав документів, що підтверджують отримання ліцензії на виготовлення підакцизного товару. Слідчий також надав заяву, у якій просив клопотання розглядати без його подальшої участі.
Слідчий суддя, заслухавши вказаних учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані слідчим матеріали кримінального провадження (в межах необхідних для розгляду клопотання), приходить до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого з ОВС третього ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження № 320180400400000068 від 18.10.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.01.2020р. по справі № 202/5/20 в рамках даного кримінального провадження надано слідчим групи по кримінальному провадженню дозволи на проведення огляду місцевості з автозаправними пунктами, приміщень, речей АГЗП за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 , з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення по незаконній реалізації підакцизних товарів, походження яких не встановлено, а також вилучення речей і документів по незаконному виготовленню підакцизних товарів, обладнання для їх реалізації (колонки, ємності, насоси, шланги) підакцизних товарів (газу, бензину та дизельного палива), чорнових записів, печаток, грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.
Ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі № 202/5/20 в рамках даного кримінального провадження за клопотанням слідчого накладний арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилученого під час оглядів на території АГЗП, які розташована за вказаними адресами.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 23.01.2020р. на території АГЗП, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: металеву цистерну об'ємом 10 м.куб. скрапленого газу кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку із заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23.01.2020р. в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Глінкі, буд. 2, а саме: металеву цистерну об'ємом 9 м.куб., в якій знаходилось 5,5 м.куб скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.; автозаправну паливно-роздавальна колонка з двома заправними пістолетами в кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23.01.2020р. в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, буд. 5, а саме: металеву цистерну об'ємом 9,5 м.куб., в якій знаходилось 3,8 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23.01.2020р. в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, буд. 54, а саме: металеву цистерну об'ємом 10 м.куб., в якій знаходилось 2,9 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23.01.2020р. в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, буд. 5А, а саме: металеву цистерну білого кольору, об'ємом 10 м.куб. зі скрапленим газом, яка, згідно лічильника, що розташований з правого боку металевої цистерни, яка заповнена на 46% скрапленим газом від загального об'єму, в кількості 1 шт.; автозаправну колонку, в кількості 1 штуки; автозаправний пристрій («пістолет»), в кількості 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. по справі №202/5/20 накладений арешт шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23.01.2020р. в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 : металеву цистерну об'ємом 8 м.куб., в якій знаходилось 4 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 2 шт.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2020р. по справі №202/5/20 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою забезпечення збереження та збереження економічної вартості, речові докази по кримінальному провадженню №32018040040000068, на які ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. накладено арешт.
Заявник ОСОБА_3 звертався до процесуального керівника у кримінальному провадженні № 32018040040000068 - прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_5 із заявою про повернення вилученого майна, однак постановою прокурора від 29.07.2020р. заявникові відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки майно є речовими доказами і на нього накладений арешт ухвалами слідчих суддів.
Як видно зі змісту ухвал про проведення обшуку і про накладення арешту, слідство посилалося на те, що невстановлені особи протягом 2019 року та по теперішній час на території АДРЕСА_7 організували з метою збуту незаконне придбання, зберігання, транспортування та збут через мережу нелегальних авто- та газозаправних станцій незаконно виготовлених підакцизних товарів, (без оформлення документів землекористувача, дозвільних документів) а саме: скрапленого газу, бензину та дизпалива, чим скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204 КК України.
На автозаправних станціях реалізується пальне сумнівної якості без застосування РРО за не обліковані грошові кошти, АГЗП не зареєстровані як платники акцизного податку, не здійснюють сплату податку.
Підставою накладення арешту в ухвалах слідчого судді визначено те, що вилучене майно, відповідно до ст. 98 КПК України, є предметами, використаними як засоби та знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберігають його сліди, а також необхідні для забезпечення належної фіксації таких доказів у кримінальному провадженні та забезпечення їх збереження.
Як видно з матеріалів кимвального провадження ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2019р. по справі № 202/1349/19 за клопотанням слідчого СВФР Лівобережної ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС в рамках кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р. призначено проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.4 «Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів», проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експерта (експертів) поставлено ряд запитань щодо виду, сорту марки зразків скрапленого газу, відповідності зразків вимогам, способу виготовлення, наявності у зразків № 3 і № 4 спільної родової (групової) приналежності, коду УКТ ЗЕД, приналежності до підакцизної групи товарів.
Варто звернути увагу, що експертизу у кримінальному провадженні призначено 20.02.2019р., тобто до його вилучення (23.01.2020р.) й до накладення арешту на вилучене майно (31.01.2020р.).
Слідчий суддя, оцінюючи підставність та відповідність вимогам кримінально-процесуального закону призначення експертизи до вирішення питання про арешт майна, вважає, що експертиза була призначена слідчим з порушенням порядку збирання доказів.
Так, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Виходячи з приписів ч. 5 ст. 171 КПК України арешт за клопотанням слідчого накладається на тимчасово вилучене майно - майно, яке вилучене під час обшуку, але дозвіл на вилучення якого не був наданий слідчим суддею в ухвалі про обшук.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ч. 1 ст. 100 КПК). Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду (ч. 2 ст. 100 КПК). У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження (ч. 6 ст. 100 КПК).
У відповідності до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
Стаття 223 КПК України визначає поняття слідчих (розшукових). Це дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Стаття 245 КПК України, яка знаходиться у Главі 20 КПК України (слідчі (розшукові) дії), визначає порядок отримання зразків для експертизи.
З аналізу норм ст.ст. 93, 100, 167, 170-174, 233, ч. 7 ст. 236, 245, КПК України слідує, що майно яке є тимчасово вилученим (майно, на яке не накладений арешт), має бути якнайшвидше повернутий володільцю. Майно є тимчасово вилученим поки не вирішене питання про його арешт або повернення. Отже, тимчасово вилучене майно не може відігравати роль речового доказу, якщо воно не долучене до матеріалів кримінального провадження внаслідок проведення заходів забезпечення кримінального провадження (арешту) або в результаті слідчих (розшукових) дій (обшуку, огляду). З цього слідує, що зразки для експертизи можуть бути відібрані лише з тих доказів, які отримані стороною обвинувачення в установленому законом порядку і долучених до матеріалів кримінального провадження.
Разом із тим, як установлено, експертиза призначена ухвалою слідчого судді від 20.02.2019р., коли майно вважалося тимчасово вилученим, у той час як арешт слідчим суддею був накладений лише 31.01.2020р. Отже, не чекаючи рішення суду про накладення арешту на майно та перехід такого майна в статус речових доказів, слідчим використано майно для проведення експертизи. При тому, що всі дії щодо тимчасово вилученого майна повинні відбуватися лише після набрання майном статусу речового доказу і накладення на нього арешту.
Вищевказані обставини зводили б нанівець як докази у кримінальному провадженні висновки експертів щодо дослідження скрапленого газу на відповідність вимогам ДСТУ.
Окрім того, як видно з листа Харківського НДІСЕ від 25.03.2019р., слідчому третього ВРКП СУФР ДФС у Дніпропетровській області по кримінальному провадженню № 32018040040000068 від 18.10.2018р. повідомлено, що інститут дослідження скрапленого газу в сосудах під тиском не проводить.
Листом державного НДІКЦ від 17.07.2020р. прокурору у кримінальному провадженні повідомлено, що центом не проводиться дослідження скрапленого газу на відповідність вимогам ДСТУ.
Таким чином, до цього часу експертизи скрапленого газу на відповідність вимогам ДСТУ по кримінальному провадженню не проведені. Тобто, вилучене майно утримується в органу досудового розслідування необґрунтовано.
Як видно з ухвал про накладення арешту від 31.01.2020р. слідчий посилався на те, що діяльність АГЗП організована з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Кримінальний закон не вимагає аби зібрані органом досудового розслідування на підтвердження вчинення кримінального правопорушення докази були достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Частина ч. 1 ст. 204 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне придбання або зберігання з метою збуту, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених … підакцизних товарів.
Частина ч. 2 ст. 204 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення … підакцизних товарів або вчинене особою, яка раніше була засуджена за цією статтею.
За диспозицією вказаної норми кримінально караним є придбання або зберігання з метою збуту, збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.
Першочерговим питанням, яке підлягає з'ясуванню в ході досудового слідства, є встановлення факту, чи є вилучений товар фальсифікованим і підакцизним. Однак сам факт придбання й зберігання такої продукції ще не утворює складу злочину, передбаченого статтею 204 КК України. Доказами наміру збуту під час перевезення можуть бути товарно-транспортні накладні, накладні, податкові накладні, зустрічні перевірки відправника й одержувача вантажу, обсягів перевезеного товару тощо.
Транспортування підакцизних товарів має певний порядок. Під час його перевезенні у водія чи особи, яка супроводжує підакцизний товар, повинні бути відповідні документи про його походження, обов'язкова наявність сертифікатів якості встановленого зразка. У разі транспортування підакцизного товару обов'язкова наявність товаротранспортних накладних із відображенням місця початку та закінчення слідування, назви товару, його кількості тощо.
Однак жодними доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, не підтверджений факт збуту скрапленого газу.
Придбання, зберігання або транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів без мети збуту склад злочину, передбаченого ст. 204 КПК України не утворює.
Проте ані первинних документів, ані протоколів огляду місця виробництва, ані підтвердження проведення НСРД за особами, які здійснюють виробництво, транспортування, збут підакцизних товарів у матеріалах немає.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз'яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Заявником ОСОБА_3 на підтвердження права власності на майно наданий протокол загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «Павер Газ», на підставі якого директору ТОВ «Павер Газ» ОСОБА_3 передане газове обладнання згідно договору від 13.02.2018р. № 21 у кількості 9 шт. модулів для заправки автомобілів газом зрідженим «Шельф 1-10 Н 1/1/100-1 LPG».
У свою чергу, між ТОВ «Павер Газ» і ТОВ «НВК «Шельф» 13.02.2018р. укладений договорі поставки продукції № 21, згідно із яким ТОВ «НВК «Шельф» поставило на користь ТОВ «Павер Газ» (директором якого є ОСОБА_3 ) 9 шт. модулів для заправки автомобілів газом зрідженим «Шельф 1-10 Н 1/1/100-1 LPG» за ціною 2 891 700,00 грн. з ПДВ.
Як пояснив заявник під час розгляду клопотання, договір виконаний, жодна зі сторін не визнавала його недійсним у судовому порядку.
Заявником надані паспорти на шість модулів для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф» ТУ У 29.1-30838462-006:2009.
Також заявником наданий договір оренди рухомого майна від 28.11.2018р., укладений між ОСОБА_3 (як орендодавцем) і ТОВ «Павер Газ» (як орендарем), а також акт приймання передачі від 28.11.2018р. (додаток до договору), предметом якого є надання в оренду майна:
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2342, паливна колонка Шельф 100-1 LPG, заводський номер 11831, насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08273 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Братів Трофімових (Велика Діївська), 54;
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2343, паливна колонка Шельф 100 - 1 LPG, заводський номер 11832, насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08272 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, ПО;
-модуль для заправки автомобілів-зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2364, паливна колонка Шельф 100-1 LPG, заводський номер 11834. насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08290 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шинна, в районі будинку № 1;
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2341, паливна колонка Шельф 100-1 LPG, заводський номер 11830, насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08275 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шолохова, № 9 г;
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2336, паливна колонка Шельф 100-1 LPG, заводський номер 11828, насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08278 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Янтарна, в районі будинку № 46;
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2337, паливна колонка Шельф 100-1 LPG, заводський номер 11829, насосний агрегат Shell LPG РК 3, заводський номер 08276 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Михайла Коцюбинського, № 1;
-модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «Шельф», резервуар СУГ - 10Н. 1, заводський номер 2364, паливна колонка Шельф 100 - 1 LPG, заводський номер 11834, насосний агрегат Shelf LPG РК 3, заводський номер 08290 - який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шинна, в районі будинку № 1;
29.11.2018р. між ТОВ «Павер Газ» і ПП «Павер Газ 2» укладений договір суборенди указаного майна та підписаний акт приймання-передачі рухомого майна, на підставі яких ПП «Павер Газ 2» передано указані модулі в суборенду.
Як будо вказано, згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слід при цьому зазначити, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Говорячи про необхідність збереження арешту з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна, слід зазначити, що у відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Разом із цим, частина 5 ст. 170 КПК визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Аналізуючи у сукупності матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що слідчим не доведено, що арештовані предмети, відіграють роль речових доказу у кримінальному провадженні або ж утримуються з метою конфіскації або спеціальної конфіскації майна підозрюваного.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав не відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження не є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Як видно з матеріалів кримінального провадження досудове розслідування триває з 18.10.2019р., вилучене і визнане речовим доказом майно у січні 2020 року, але станом на момент розгляду клопотання про скасування арешт (з урахуванням відсутності проведеної експертизи), жодній особі не повідомлено про підозру у скоєнні злочину.
Тому збереження арешту з цих підстав - неможливе.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Проте жодним ознакам вилучене майно не відповідає.
Доказів протилежного слідчим не надано та слідчим суддею не встановлено.
Слідчий суддя вважає, що слідчим у відповідності до вимог ст. 170 КПК України не доведено сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2020р. по справі №202/5/20 за клопотанням слідчого арештоване майно (модулі) передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою забезпечення збереження та збереження економічної вартості, оскільки (як видно з змісту ухвали слідчого судді) вартість вилученого майна перевищувала 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і в ході досудового розслідування не вдалося встановити власника(-ів) обладнання для автозаправної діяльності та паливно-мастильних матеріалів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В даному випадку, діючим КПК України, на противагу вирішенню питання щодо накладення арешту та скасування арешту майна, не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі активів в управління Національного агентства України.
За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен передувати, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для скасувати визначеного ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2020р. порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.
Аналізуючи вказані норми, слідчий суддя приходить до висновку, що, основною метою застосування судом такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління Національному агентству, було забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.
Разом з тим, в даному випадку, а саме після скасування арешту зазначеного вище майна відпала потреба у зберіганні його Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_3 та скасування визначеного ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2020р. порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, які є майном, що на праві власності належить ОСОБА_3 , переданим в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Отже, вилучене майно, яке передане на відповідальне зберігання уповноважені особі та передано на ліцензійний склад КП «Благоустрій міста», повинно бути повернуте слідчим або іншою уповноваженою особою власнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 169, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р. ухвалами слідчих суддів Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.01.2020р. на майно, скасування порядку зберігання речових доказів, повернення майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 23.01.2020 року на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 46\1, а саме: металеву цистерну об'ємом 10 м.куб. скрапленого газу кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку із заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 січня 2020 року в ході проведення огляду на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Глінкі, 2, а саме: металеву цистерну об'ємом 9 м.куб. в якій знаходилось 5,5 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонка зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.; автозаправну паливно-роздавальна колонка з двома заправними пістолетами в кількості 1 шт.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 січня 2020 року на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Парусний, 5, а саме: металеву цистерну об'ємом 9,5 м.куб., в якій знаходилось 3,8 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, накладений шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 січня 2020 року на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Велика Діївська, 54, а саме: металеву цистерну об'ємом 10 м.куб., в якій знаходилось 2,9 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 1 шт.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 січня 2020 року на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова, 5А, а саме: металеву цистерну білого кольору, об'ємом 10 м.куб. зі скрапленим газом, яка, згідно лічильника, що розташований з правого боку металевої цистерни, яка заповнена на 46% скрапленим газом від загального об'єму, в кількості 1 шт.; автозаправну колонку, в кількості 1 штуки; автозаправочний пристрій («пістолет»), в кількості 1 шт.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року по справі № 202/5/20 в межах кримінального провадження № 32018040040000068 від 18.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, шляхом позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 23 січня 2020 року на території АГЗП, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шинная, 2а/1: металеву цистерну об'ємом 8 m3 в якій знаходилось 4 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 2 шт.
Скасувати визначений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2020р. порядок зберігання речових доказів щодо передання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою забезпечення збереження та збереження економічної вартості, речових доказів по кримінальному провадженню №32018040040000068, на які ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року накладено арешт, а саме:
-металеву цистерну об'ємом 10 м.куб., в якій знаходилось 4,5 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт, вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 ;
-металеву цистерну білого кольору, об'ємом 10 м.куб. зі скрапленим газом, яка, згідно лічильника, що розташований з правого боку металевої цистерни, яка заповнена на 46% скрапленим газом від загального об'єму, в кількості 1 шт.; автозаправну колонку, в кількості 1 штуки; автозаправний пристрій («пістолет»), в кількості 1 шт., вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_2 ;
-металеву цистерну об'ємом 8 м3 в якій знаходилось 4 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонка «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 2 шт., вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_3 ;
-металеву цистерну об'ємом 9,5 м.куб., в якій знаходилось 3,8 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт., вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_4 ;
-металеву цистерну об'ємом 9 м.куб. в якій знаходилось 5,5 м.куб. скрапленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку зі заправним пістолетом в кількості 1 шт; автозаправну паливно-роздавальну колонку з двома заправними пістолетами в кількості 1 шт., вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_5 ;
-металеву цистерну об'ємом 10 м.куб. в якій знаходилось 2,9 м.куб. скріпленого газу, в кількості 1 металевої ємності; автозаправну колонку «Shelf» зі заправним пістолетом в кількості 1 шт., вилучені в ході проведення огляду за адресою: АДРЕСА_6 .
Зобов'язати уповноважену особу органу досудового розслідування, прокурора у кримінальному провадженні або іншу уповноважену особу повернути ОСОБА_3 вказані вилучені в ході проведення оглядів на території АГЗП за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 , металеві цистерни (модулі), автозаправні колонки зі заправними пістолетами, автозаправними пристроями («пістолетами») та інше вилучене майно.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1