Справа № 201/8292/20
Провадження №1-кс/201/3185/2020
Іменем України
01 вересня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про закриття кримінальних проваджень №12019040650002933 та №42018080000000463, -
ОСОБА_2 подав до суду скаргу на постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про закриття кримінальних проваджень №12019040650002933 та №42018080000000463.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Статтею 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на його оскарження, зокрема рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а саме п. 1 ст. 6 установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі; Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно п.1 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто потребує під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
З урахуванням того, що зі скарги ОСОБА_2 не можливо встановити, яку саме постанову про закриття кримінального провадження оскаржує заявник, скарга підлягає поверненню, що не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, слід зазначити, що заявником в прохальній частині скарги зазначено про оскарження двох постанов про закриття кримінальних проваджень №12019040650002933 та №42018080000000463, а чинним КПК не передбачено об'єднання двох вимог по різних кримінальних провадженнях в одній скарзі.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32, 218, 303, 304, 306 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 на постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про закриття кримінальних проваджень №12019040650002933 та №42018080000000463 - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді з дотриманням вимог КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1