Справа №932/6933/20
Провадження № 2/932/3409/20
17 серпня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Калантаєнко Д.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -
16.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просила поділити спільне сумісне майно подружжя, виділити їй у власність 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових кімнат, площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.03.1992 року вона уклала шлюб з відповідачем, від шлюбу неповнолітніх дітей немає. На теперішній час шлюбні стосунки з відповідачем припинені, наразі вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. У період зареєстрованого шлюбу ними було придбано слідуюче майно: квартира АДРЕСА_1 (нова адреса АДРЕСА_1 ) згідно договору купівлі-продажу від 26.07.1996 року, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 3-8049 та зареєстрованого в КП ДМБТІ у книзі № 105п за реєстровим номером 36 від 28.05.1997 року. Зазначена квартира придбана на ім'я ОСОБА_3 , вона складається з двох житлових кімнат, площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м.
Позивач зазначає, що вона неодноразово просила відповідача розділити спільне майно мирним шляхом, виділивши їй Ѕ частку, проте він категорично відмовляється це зробити та зазначає, що все майно, що ними придбано у шлюбі, це його особисте майно, що змусило її звернутися до суду із даним позовом.
16.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиному реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
В судовому засіданні позивач з представником підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач з представником позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необгрунтованість, та пояснили, що спірна квартира придбана відповідачем за його власні кошти.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В судовому засіданні встановлено, що з 20 березня 1992 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом РАГС виконкому Бабушкінської райради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис № 210. Від шлюбу неповнолітніх дітей сторони не мають.
Шлюбні відносини між сторонами припинені, позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі була придбана квартира АДРЕСА_1 (нова адреса АДРЕСА_1 ) згідно договору купівлі-продажу від 26.07.1996 року, укладеного між ОСОБА_1 , яка діяла від імені власників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , який посвідчений Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 3-8049 та зареєстрованого в КП ДМБТІ у книзі № 105п за реєстровим номером 36 від 28.05.1997 року.
Зазначена квартира є двокімнатною, житловою площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м., та складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-житлова, 5-санвузол. Право власності на цю квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, нормою статті 60 СК України визначено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до роз'яснень п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Встановлено, що підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя відсутні, доказів на підтвердження існування укладеного між подружжям шлюбного договору суду не надано.
Враховуючи наведене суд вважає, що частки позивача та відповідача як співвласників спірного рухомого майна у праві спільної сумісної власності є рівними та дорівнюють 1/2 частині за кожним з них.
Відповідач в засіданні суду позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ) є його особистою власністю, оскільки він її придбав в шлюбі з ОСОБА_1 , проте за рахунок своїх особистих коштів, які отримав від продажу іншої квартири, яку він придбав ще перебуваючи в першому шлюбі, до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Він на той час працював, мав хорошу заробітну плату і після продажу вказаної квартири добавив частину своїх грошових коштів та купив квартиру АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ). Крім того пояснив, що на той час позивачка отримувала маленьку заробітну плату та не приймала участі у придбані спірної квартири.
Встановлено, що відповідач копію ухвали про відкриття провадження у даній справі, в якій були роз'яснені положення ст.ст. 178, 193, 279 ЦПК України отримав, проте у наданий судом строк для подання відзиву на позовну заяву такого відзиву не надав, як не надав будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень. Не було ним пред'явлено у зазначений в ухвалі строк і будь-якого зустрічного позову на захист своїх прав в зв'язку з заявленням даного позову позивачем.
Натомість, на підтвердження своїх заперечень та обставин придбання ним спірної квартири відповідачем з представником в засіданні суду було заявлене усне клопотання про виклик для допиту свідків.
Разом з цим, статтею 91 ЦПК України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Зважаючи на те, що дана справа розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження і до початку першого судового засідання у справі відповідачем не було надано суду письмової заяви про виклик свідків, судом було відмовлено відповідачеві та його представнику у задоволенні усного клопотання про виклик свідків, заявленого під час судового засідання.
Будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, а зокрема того, що квартира АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ) є особистою власністю відповідача, відповідачем суду не надано.
Отже, жодних належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності сумісного майна подружжя згідно приписів ст. 60 СК України стороною відповідача не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що спірне нерухоме майно було придбане під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та відповідачем не спростовано презумпцію спільності майна подружжя за статтею 60 СК України, суд приходить до переконання, що квартира АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ), житловою площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м., є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визначивши рівними частки в даному нерухомому майн кожного з них - по 1/2 частині.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, майно - квартира АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1 ), що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підлягає розділу з визнанням за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину цієї квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Доказів того, що будь-яка із сторін звільнена за законом від сплати судових витрат матеріали справи не містять.
Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути понесені витрати по справі - сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2605,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) - задовольнити.
Розділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-житлова, 5-санвузол, житловою площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м.
Визнати за ОСОБА_3 (зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (АДРЕСА_1 , яка складається з: 1-коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-житлова, 5-санвузол, житловою площею 27,5 кв.м., загальною площею 45,3 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) понесені витрати по справі - сплачений судовий збір у розмірі 2605,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева